Рішення № 13726635, 31.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2011 р. Справа № 54/247-10

вх. № 10385/1-54

Суддя господарського суду Хачатрян В.С.

при секретарі судовогозасідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - Шаповалова В.Н., дов. від 01.09.2010 року

відповідача - Писаренко В.І., дов. № 06-1/2192 від 28.09.2010 року

3-ї особи - не з*явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Балаклійський олійний завод", с. Борщівка

до Публічного АТ "АКБ "Базис" м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1

про визнання недійсним договору іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд визнати недійним Договір Іпотеки № 76 від 19.11.2007 року укладений між ТОВ "Балаклійський олійний завод" та АКБ "Базис", мотивуючи позовні вимоги тим, що вказаний договір суперечить вимогам чинного законодавства. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у відзиві на позов, залученому до матеріалів справи.

Представник третьої особи у призначене судове засідання не з'явився, у наданій до суду 31.01.2011 року заяві просить суд просить розглядати справу за відсутності 3-ї особи та зазначає, що не згодна з позовними вимогами.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.11.2007 р. між відповідачем (ПАТ "АКБ "Базис") та ТОВ "АВІТА САМ” було укладено кредитний договір № 51/07 про надання кредитної лінії, відповідно до умов якого відповідач відкриває ТОВ "АВІТА САМ” кредитну лінію в сумі 4400000,00 грн. строком по 18.11.10 р. на закупівлю сільгосппродукції, матеріалів, основних засобів та РФО.

З метою забезпечення виконання ТОВ "АВІТА САМ” зобов'язань за згаданим кредитним договором, між позивачем (ТОВ "Балаклійський олійний завод") та відповідачем було укладено іпотечний договір № 76 від 19.11.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О. та зареєстрований в реєстрі за № 4749.

Згідно п.1.1. договору застави №31 від 17.07.09р. позивач (заставодавець) передає, а відповідач (заставодержатель) приймає транспортні засоби, згідно переліку - Додаток №1 до договору застави), вартість яких відповідно до звітів про експертну оцінку від 23.12.08р. становить 450416,00 грн.

Відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору № 76 від 19.11.2007р., в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "АВІТА САМ" за Кредитним договором № 51/07 від 19.11.2007 року, позивач передав в іпотеку відповідачу майновий комплекс Балаклійського олійного заводу, а саме: земельну ділянку, площею 0,4096 га. розташовану на території с. Бортівка Борщівської сільської ради, Балаклійського району Харківської області, передану для обслуговування олійного заводу, яка належить позивачу на праві власності згідно з державним актом на право власності на землю, серії ХР 043280, зареєстрованим в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за № 15 від 12.04.2002 року, кадастровий номер: 63202808011:00:003:0088; виданим Борівською сільською радою на підставі рішення виконкому Борщівської сільської ради від 26.02.2002року№ 14; нежитлові будівлі: будівля контори, олійний цех з підвалом літ. «А-2», «А-1» загальною площею 811,1 кв. м.; трансформаторна підстанція літ. «Б» загальною площею 44,1 кв. м.; котельня літ. «В» загальною площею 140,9 кв. м.; насосна станція протипожежного водопостачання літ. "Г" загальною площею 27,2 кв. м., з надвірними спорудами - бункер для зберігання макухи та лузги літ. "№ 1", зливна яма літ. "№ 2", проміжний склад олії літ. "№ 3", склад олії літ. "№ 4", резервуари протипожежного запасу літ "№5", паркан літ. "№6", замощення літ. "І"; розташовані за адресою Харківська область, Балаклійський район, с. Борщівка, вул. Крикунівка, 19, загальною площею 1023,3 кв. м, що належить позивачу на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності від 01.12.2003 року виданого на підставі рішення XI сесії ХХІV скликання від 07.10.2003 року № б/н, зареєстроване Балаклійським бюро технічної інвентаризації 01.12.2003 р. реєстраційний № 3683147; обладнання згідно з переліком (таблиця № 2 додатку № 1 до Іпотечного договору). Вартість переліченого майна складає 9300000,00 грн.

Звертаючись до господарського суду із позовною заявою про визнання недійсним договору застави № 76 від 19.11.07р., позивач посилається на те, що спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки між позивачем та відповідачем не було укладено договору поруки, а тому позивач не набув статусу майнового поручителя, а отже він не може бути стороною за спірним договором застави. Також позивач вказує на те, що сторони, укладаючи спірний договір застави, в порушення вимог ст. 638 ЦК України, не досягли згоди щодо таких його істотних умов як розмір забезпечення зобов'язання та термін виконання вимог відповідача, (заставодержателя).

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. За приписами частин другої - п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; право чин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Обгрунтовучи свої позовні вимоги позивач посилається на той факт, що він не може бути стороною за договором застави, оскільки не набув статусу майнового поручителям у зв'язку з тим, що обов'язки поручителя виникають в тому разі, коли є в наявності укладений договір поруки, а для того щоб третя особа набула статусу майнового поручителя з нею повинен бути укладений відповідний договір.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодаця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання, виконання якого забезпечено іпотекою або до закінчення строку дії іпотечного договору. "Основне зобов'язання" - це зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою (ст. 1 ЗУ "Про іпотеку").

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

В п. 6 оглядового листа Вищого Господарського суду України від 30 травня 2001 р. № 01-8/637 „Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних із забезпеченням виконання зобов'язань" суд пояснив: „Порука і застава (іпотека) є різними самостійними способами забезпечення виконання зобов'язання".

Законодавство України не містить жодних положень щодо укладення окремого договору поруки для набуття майнового поручительства по договору іпотеки. Закон України «Про іпотеку» передбачає майнове поручительство третьої особи перед кредитором за виконання зобов'язань боржника в рамках вартості предмета іпотеки.

За таких умов, враховуючи те, що іпотека, як вид застави, визначається самостійним способом забезпечення виконання зобов'язання, основні положення про який чітко визначені Законом України «Про іпотеку», відповідно до якого і було укладено Іпотечний договір, суд приходить до висновку про те, що пояснення позивача в цій частині не відповідають дійсності, спростовуються матеріалами справи та спрямовані виключно на уникнення відповідальності.

Крім того, мотивуючи позовні вимоги про визнання договору іпотеки № 76 від 19.11.07 р. недійсним, позивач також посилається на те, що сторонами не узгоджено таких істотних умов договору застави як розмір забезпечення та термін виконання вимог за цим договором.

Зокрема, позивач зазначає, що спірним договором не визначено розмір відсотків за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, можливих збитків та строку їх сплати.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї Із сторін повинна бути досягнута угода.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб; зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані; посилання на видачу заставної або її відсутність.

Як вбачається з матеріалів справи в розділі "Юридичні адреси та реквізити сторін" Іпотечного договору містяться відомості щодо найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

Згідно п. 1.1. Іпотечного договору цей договір є забезпеченням виконання зобов'язань боржника перед Іпотекодержателем (відповідачем) в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 51/07 від 19.11.2007 р., укладеним між Іпотекодержателем (відповідачем) та Боржником про надання кредитної лінії (з урахуванням можливих подальших додаткових договорів, в тому числі про збільшення основного зобов'язання, подовження терміну дії кредитного договору та зміну процентної ставки).

Згідно п. 1.2. Іпотечного договору Боржником Іпотекодержателя (відповідача), виконання зобов'язань якого за кредитним договором № 51/07 від 19.11.2007 р., забезпечуються цим іпотечним договором є ТОВ "АВІТА САМ", код ЄДРПОУ 34393067, зареєстрований за адресою: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 18, к. 711.

Відповідно до п. 6.1. Іпотечного договору договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення й діє до повного виконання боржником або іпотекодавцем (позивачем) зобов'язань за кредитним договором.

Саме п. 1.1., 1.2., 2.1., 6.1. Іпотечного договору передбачають розмір та строк виконання зобов'язання забезпеченого заставою, а також посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання, як це передбачено ст. 18 Закону України «Про іпотеку».

В п. 1.1. Іпотечного договору міститься ретельний опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та його реєстраційні данні, як це передбачено ст. 18 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 5.7. Іпотечного договору при укладанні цієї угоди сторони дійшли згоди не здійснювати випуск заставної, тобто посилання про відсутність заставної також міститься в Іпотечному договорі.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, сторонами договору застави було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору передбачених ст. 12 Закону України «Про заставу», та ст. 18 Закону України «Про Іпотеку».

Надаючи переліченим письмовим доказом оцінку в їх сукупності суд приходить до висновку про те, що ствердження позивача і в цій частині спростовуються матеріалами справи і є необґрунтованими.

Вищезазначене вказує на те, що сторонами при підписанні іпотечного договору № 76 від 19.11.2007 р. було досягнуто згоди зі всіх його істотних умов з тим ступенем деталізації, що був прийнятним для обох сторін, договір був підписаний уповноваженими представниками сторін та на його виконання сторонами були вчинені певні дії, передбачені чинним законодавством України.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог відносно визнання недійсним іпотечного договору № 76 від 19.11.2007 р. є безпідставними, у звязку чим вимоги заявленого позову є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 1, 2, 4, 12, 21, 22, 32, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст судового рішення підписано 04.02.2011 року.