Рішення № 13726580, 31.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2011 р. Справа № 42/262-10

вх. № 6917/1-42

Суддя господарського суду Яризько В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Тітаренко О.О. (дов.)

відповідача - Скоркіна І.С. (дов.)

3-ї особи не з'явився

розглянувши справу за позовом ВАТ "ВТБ Банк" м. Київ

до ПФ "Орнатус" м. Харків 3-я особа ПФ "АПІЯ" м. Харків

про звернення стягнення 16149502,42 дол. США на предмети застави

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ВАТ "ВТБ Банк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, до ПФ "Орнатус", про звернення стягнення на товари в обороті, які знаходяться в заставі на підставі договору № 139-Z/2 від 23.08.2007р., заборгованості за кредитним договором № 139-Ю від 23.08.2007р. в сумі 16149502,42 дол. США, яка складається з 11 000 000,00 дол. США - сума основного боргу - неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 1 881 000,00 дол. США - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією) за період з квітня 2009 року по червень 2010 року; 3 080 000,00 дол. США –30 % річних, нарахованих за період з 23.07.2009 р. по 08.07.2010 року на суму кредиту у зв’язку із порушенням строку його повернення; 153 893,67 дол. США - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) за період з 01.05.2009 року по 08.07.2010 року; 34 608,75 дол. США - три проценти річних за період з 01.05.2009 року по 08.07.2010 року, нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією). Позивач також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

27.01.2011р. позивачем надано клопотання, в якому він просить суд при винесенні рішення зазначити в порядку ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів, встановивши початкову ціну предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, який судом долучений до матеріалів справи (т. а.с. 112-114).

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Господарський суд в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошувались перерви до 30.09.2010 р. о 09:30 год., 31.01.2011р. о 10:30 год.

Заслухавши пояснення позивача, який підтримав позовну заяву і просив її задовольнити, заперечення представника відповідача, дослідивши докази по справі та давши їм оцінку, суд встановив наступне.

23 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та приватною фірмою „Апія” (позичальник) був укладений Кредитний договір № 139-Ю, пунктом 1.1 якого визначено, що предметом договору є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) у вигляді відновлювальної кредитної лінії на таких умовах: сума кредиту 11 000 000,00 доларів США 00 центів, строк користування до 21 серпня 2009 року, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 12,5 % річних, комісія - 0,5 % від суми ліміту за управління кредитною лінією щорічно. Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в строк та у порядку, встановлені Кредитним договором.

На виконання умов кредитного договору, позивачем позичальникові були надані грошові кошти шляхом відкриття відзивної відновлювальної кредитної лінії в сумі 11000000,00 дол. США, що підтверджується меморіальними ордерами № TR 8478.1від 23.08.2007 р., № TR 8478.1 від 28.08.2007 р., № TR8478.2 від 03.09.2007 р., № TR8478.1 від 26.09.2007 р., № TR 8478.1 від 26.09.2007 р., № TR8478.1 від 02.10.2007 р., № TR8478.1 від 04.10.2007 р., № TR8478.1 від 11.10.2007 р., № TR8478.1 від 11.10.2007 р., № TR8478.1 від 12.10.2007 р., № TR8478.1 від 23.10.2007 р., № TR8478.1 від 25.10.2007 р., № TR8478.1 від 29.10.2007 р., № TR8478.1 від 31.10.2007 р., № TR8478.1 від 06.11.2007 р., № TR8478.1 від 08.11.2007 р., № TR8478.1 від 28.11.2007 р.

Однак, позичальник зобов’язання по кредитному договору № 139-Ю від 23 серпня 2007 року не виконав, доказів повернення заборгованості у сумі 11000000,00 дол. США та сплати процентів за користування кредитом суду не надав.

23 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та Приватною фірмою "Орнатус" (відповідач) укладений договір застави товарів в обороті № 139-Z/2 (далі - Договір застави). Пунктом 1.1 договору передбачено, що цей договір забезпечує виконання зобов’язань позичальника - ПФ "Апія" в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісії, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором № 139-Ю від 23 серпня 2007 р. та будь-якими змінами та доповненнями до нього (у т.ч. які збільшують основне зобов’язання).

Пунктом 3 договору застави визначено, що предметом цього договору є передача відповідачем банку в заставу майна, а саме продуктів харчування з тривалим строком зберігання, чай, кава, побутова техніка, комп'ютерна техніка на умовах "товари в обороті", згідно переліку в Додатку 1 до Договору застави, що знаходяться за адресами в м. Харкові: вул. Плеханівська, 126, вул. Енгельса, 16; вул. Малом'ясницька, 9/11, вул. Ак. Павлова, 120, пр. Московський, 257. Предмет застави сторони Договору застави оцінили в 100 000 000,00 гривень.

Договір застави № 139-Z/2 від 23.08.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. Предмет застави зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується Витягом з реєстру від 22.01.2008 року № 16581367.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальником зобов’язання по кредитному договору № 139-Ю від 23 серпня 2007 р. не виконані, в строк до 21 серпня 2009 року позичальник не повернув позивачеві отримані ним грошові кошти у сумі 11000000,00 дол. США, а також не сплатив заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 1 881 000, дол. США. Факт наявності заборгованості у зазначеній сумі підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.9.1 кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

П.9.2 кредитного договору передбачено сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Позивач зазначає, що загальна сума боргу позичальника (ПФ „Апія”) перед банком по кредитному договору № 139-Ю від 23 серпня 2007 р. становить 16 149 502,42 дол. США з яких: 11 000 000,00 дол. США - сума основного боргу – неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 1 881 000,00 дол. США - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією) за період з квітня 2009 року по червень 2010 року; 3 080 000,00 дол. США –30 % річних, нарахованих за період з 23.07.2009 р. по 08.07.2010 року на суму кредиту у зв’язку із порушенням строку його повернення; 153 893,67 дол. США - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) за період з 01.05.2009 року по 08.07.2010 року; 34 608,75 дол. США - три проценти річних за період з 01.05.2009 року по 08.07.2010 року, нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією).

Суд відмовляє в задоволенні стягнення 3% річних в сумі 34608,75 дол. США, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України сторони змінили розмір відсотків на 30% річних, і такий розмір відсотків позивачем вже враховано в суму заборгованості позичальника.

Стосовно посилання відповідача на те, що те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2009 року було порушено провадження у справі про банкрутство № Б-24/93-09 щодо позичальника ПФ "Апія", якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а отже позивач не мав права нараховувати пеню за період з 24.06.2009р. по 17.11.2009р. (ухвалою суду від 17.11.2009р. скасована ухвала від 24.06.2009р. про порушення справи про банкрутство), суд зазначає наступне.

Умовами кредитного договору № 139-Ю від 23.08.2007р., а саме пунктом 9.2. передбачено, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, а також плати за управління зобов'язаннями по кредиту позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату відсотків за період з 01.05.2009 року по 08.07.2010 року з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2009 року було порушено провадження у справі про банкрутство № Б-24/93-09 відносно ПФ "Апія", якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Справа № Б-24/93-09 була порушена за заявою ПФ "Апія".

Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2009р. ухвала господарського суду Харківської області від 24.06.2009 у справі № Б-24/93-09 скасована, провадження у справі № Б-24/93-09 припинено. В постанові Вищого господарського суду України від 17.11.2009р. зазначено, що місцевий господарський суд здійснив порушення провадження у справі, не дослідивши докази щодо наявності тих підстав, на які посилався боржник, а, за таких обставин, здійснене у справі провадження не можна вважати законним з моменту його порушення.

Отже Вищим господарським судом України визначено, що порушення провадження у справі про банкрутство ПФ "Апія" було безпідставним та незаконним, а отже і безпідставним є введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться з метою запобігання накопичення нових боргів перед кредиторами.

Однак при порушенні провадження у справі про банкрутство ПФ "Апія" була відсутня неспроможність боржника відповідати за своїми зобов'язаннями, а звернення до суду з заявою про визнання позикодавця банкрутом суд розцінює як спробу уникнути від виконання своїх зобов'язань, а за таких обставин суд вважає, що за період з 24.06.2009р. по 17.11.2009р. можливо нарахування пені на зобов'язання, які не були виконані ПФ "Апія".

Статтею 258 ЦК України встановлений скорочений термін позовної давності щодо стягнення пені, а саме в один рік.

Згідно ч.3 та ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем зроблена заява щодо застосування строку позовної давності.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 30.07.2010р., а отже період, за який можливо провести стягнення пені розпочинається з 30.07.2009р., а позивач заявив пеню з 01.05.2009р., тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 4891,43 дол. США за період з 01.05.2009р. по 30.07.2009р.

Стосовно посилань відповідача на те, що кредитний договір є недійсним, оскільки кредит виданий в доларах США, а не в національній валюті - гривні, суд зазначає, що рішенням господарського суду Харківської області від 27.10.2010р. по справі № 61/222-10, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду Харківської області від 13.12.2010 р. відмовлено в задоволенні позовних вимог ПФ "Апія" про визнання недійсним кредитного договору № 139-Ю від 23.08.2007 р., договору застави товарів в обігу № 139-Z/2 від 23.08.2007 р., а за таких обставин вказані договори є дійсними.

В іншій частині надані позивачем розрахунки не спростовані ні відповідачем, ні третьою особою.

Таким чином судом встановлено, що у ПФ "Апія" перед ВТБ Банком рахується заборгованість за кредитним договором № 139-Ю від 23.08.2007р. у сумі 16 110 002, 24 дол. США, в т.ч. 11 000 000,00 дол. США – сума основного боргу – неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 1 881 000,00 дол. США – заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією) за період з квітня 2009 року по червень 2010 року; 3 080 000,00 дол. США – 30 % річних, нарахованих за період з 23.07.2009 р. по 08.07.2010 року на суму кредиту у зв’язку із порушенням строку його повернення; 149 002,24 дол. США – пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) за період з 30.07.2009 року по 08.07.2010 року.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 589 ЦК України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічні положення містить ст. 19, ст. 20 Закону України „Про заставу”.

Таким чином, приймаючи до уваги факт не виконання позичальником умов кредитного договору, враховуючи положення Договору застави товарів в обороті № 139-Z/2 від 23.08.2007 р., суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення на заставлене майно - товари в обороті, що належать Приватній фірмі "Орнатус" на загальну суму боргу 16 110 002, 24 дол. США є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Суд вважає за необхідне звернути стягнення на заставлене майно, перелік якого наведений в додатку № 1 до договору застави товарів в обороті № 139-Z/2 від 23.08.2007 р., шляхом проведення публічних торгів за початковою ціною продажу, яка встановлена сторонами в додатку № 1 до договору застави товарів в обороті № 139-Z/2 від 23.08.2007 р. як вартість одиниці.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 25, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4, 4-6, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Звернути стягнення заборгованості за кредитним договором № 139-Ю від 23.08.2007р. у сумі 16 110 002, 24 дол. США, в т.ч. 11 000 000,00 дол. США – сума основного боргу; 1 881 000,00 дол. США – заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією) за період з квітня 2009 року по червень 2010 року; 3 080 000,00 дол. США – 30 % річних, нарахованих за період з 23.07.2009 р. по 08.07.2010 року на суму кредиту у зв’язку із порушенням строку його повернення; 149 002,24 дол. США – пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (кредитною лінією) за період з 30.07.2009 року по 08.07.2010 року, з Приватної фірми "Орнатус" (61125 м. Харків, вул. Малом"ясницька, 9/11, п/р № 26004301000164 в Харківській філії ВАТ ВТБ Банк; МФО 350631, код 24136224) на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” (01004 м. Київ, бул. Т.Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26, код 14359319) на заставлене майно - товари в обороті, перелік яких наведений в додатку № 1 до договору застави товарів в обороті № 139-Z/2 від 23.08.2007 р., шляхом проведення публічних торгів за початковою ціною продажу, яка встановлена сторонами в додатку № 1 до договору застави товарів в обороті № 139-Z/2 від 23.08.2007 р. як вартість одиниці.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватної фірми "Орнатус" (61125 м. Харків, вул. Малом"ясницька, 9/11, п/р № 26004301000164 в Харківській філії ВАТ ВТБ Банк; МФО 350631, код 24136224) на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” (01004 м. Київ, бул. Т.Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26, код 14359319) витрати по сплаті державного мита у сумі 3229,49 дол.США та витрати за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Яризько В.О.

Повний текст рішення підписаний 07.02.2011 р.