Рішення № 13726556, 31.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2011 р. Справа № 63/324-10

вх. № 11018/6-63

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Гайдамака А.М., посвідчення № 146 від 15.09.2010 року

позивача - Сосіна І.О., довіреність № 5363/01-17/0315 від 03.12.2010 року

відповідача - Поляніна І.Е., довіреність № 2/54 від 12.01.2010 року

розглянувши справу за позовом Прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", м. Харків

про стягнення 190028,54 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Держави шкоду у розмірі 190028,54 грн., заподіяну внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного середовища. Позов обґрунтований ст.ст. 11, 68, 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 ЦК України. Судові витрати прокурор просить суд покласти на відповідача.

05.01.2011 року до господарського суду від позивача надійшло нормативно-правове обґрунтування позовних вимог.

Суд, дослідивши надане обґрунтування та додані до нього докази, долучає їх до матеріалів справи.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

31.01.2011 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечує факту здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу в період з 01.04.2008 року по 11.06.2008 року, проте, вказує на те, що відповідно до ст. 250 ГК України, позивачем був пропущений строк позовної давності для звернення до суду, що є підставою для відмові у задоволенні позову на підставі ст. 267 ЦК України.

Суд, дослідивши відзив та додані до нього докази, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні 31.01.2011 року прокурор та позивач підтримують позов у повному обсязі. Проти заяви відповідача про сплив строку позовної давності заперечують, оскільки перевірку на підприємстві відповідача було проведено 28.12.2009 року і саме з цієї дати почався відлик строку позовної давності.

Відповідач в судовому засідання підтримує відзив на позов.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією в Харківській області (надалі - позивач) 28.12.2009 року проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря в діяльності ВАТ “Харківський підшипниковий завод”(надалі - відповідач).

Встановлено, що відповідач в період з 01.04.2008 року по 11.06.2008 року здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням вимог ст. 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”.

Згідно “Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 18.05.1995 року за № 38, було розраховано шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, яка складає 190028,54 грн.

27.05.2010 року за вих. № 2335/01-17/06-12 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія, однак до теперішнього часу вказана шкода у добровільному порядку сплачена не була.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Статтею 51 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” обумовлено, що підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Згідно ст. 10 Закону України „Про охорону атмосферного повітря” підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 цього Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Згідно ст. 34 Закону України „Про охорону атмосферного повітря” шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно частин 4, 5 ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до п. „з” ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, п. 5.9. „Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі”, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 19.12.06 р. № 548, до повноважень Держекоінспекції, як спеціально уповноваженого органу державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, належить подання позовів про відшкодування втрат і збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву, не заперечував факт здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про порушення позивачем строків позовної давності, виходячи з наступного.

У ст. 253 Цивільного кодексу України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Згідно з ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

На підставі дослідження обставин справи суд дійшов висновку, що початок перебігу строку позовної давності відраховується з моменту встановлення Державною екологічною інспекцією у Харківській області факту здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тобто з 28.12.2009 року.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем вимог чинного законодавства, прямого причинного зв’язку та розміру шкоди, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в сумі 190028,54 грн., заподіяної внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач у встановленому законодавством порядку звільнений, належить стягнути з відповідача в доход Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 34 Закону України „Про охорону атмосферного повітря”, ст.ст. 20, 40, 51, 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 24, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, вул. Фрунзе, 3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь Держави (р/р 31518921700002, м. Харків, 24062100, код ЄДРПОУ УДК 24134490, в установу банку ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 24062100) шкоду заподіяну внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного середовища в сумі 190028,54 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, вул. Фрунзе, 3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) – 1900,28 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, вул. Фрунзе, 3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) – 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 02 лютого 2011 року