Рішення № 137265540, 10.06.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 р. справа № 400/11265/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаМіністерства оборони України, просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168,

провизнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач або МОУ), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача в призначенні позивачу виплати одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з встановленням 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, оформлену протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.09.2025 р. № 92/в;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу згідно з пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вважає оскаржуване рішення комісії МОУ протиправним та таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та без врахування усіх обставин справи та таким, що підлягає скасуванню. Так, зазначеним рішенням позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» через встановлення ступеню втрати працездатності понад тримісячний термін після звільнення. Позивач вказані обставини не заперечує, але зазначає, що направлення його на проходження ВЛК відбулось ще до звільнення позивача з військової служби і продовжилось з незалежних від нього причин до 02.12.2024 р. В подальшому, позивача було направлено на МСЕК і лише 06.2.2025 р. було встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності. Відтак, з боку позивача не було допущено зволікань в зазначений період.

Від відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивачу встановлено частково втрату працездатності без встановлення інвалідності в понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, тому призначення і виплата одноразової грошової допомоги в такому разі не здійснюється. Відповідач, також, звертає увагу, що зазначена вище правова позиція Міністерства оборони України повністю ідентична висновкам Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду викладеним у Постанові від 26 червня 2018 р. у справі справа № 750/5074/17.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і згідно наказу командира від 04.12.2024 р. був звільнений з військової служби в запас на підставі п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

При цьому, під час проходження військової служби позивач 14.03.2022 р. отримав травму у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях під час захисту Батьківщини.

02.10.2014 р. позивач був направлений на проходження ВЛК, за результатами якого позивач був направлений для проходження МСЕК з підстав наявності ознак інвалідності.

Згідно рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 175/25/544/Р від 06.03.2025 р., яке було затверджено 20.03.2025 р., позивачу встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності. Рішення отримане позивачем під підпис 24.03.2025 р.

26.03.2025 р. позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з встановленням 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

06.10.2025 р. позивач отримав повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_1 з рішенням МОУ, оформленого протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов`язних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.09.2025 р. № 92/в, яким позивачу відмовлено у зазначені виплаті. Зі змісту рішення вбачається, що підставою для відмови відповідач вказав, що позивачу встановлено частково втрату працездатності без встановлення інвалідності в понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, тому призначення і виплата одноразової грошової допомоги в такому разі не здійснюється.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон України № 2232-ХІІІ).

Стаття 41 Закону України № 2232-ХІІІ передбачає, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ(далі - Закон України №2011-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону України № 2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України № 2011-XII, останній поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 12 Закону України № 2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою лише тим особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

Згідно із підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Так, відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 р. № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Пунктом 2 Порядку № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 - днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно із пунктом 21 Порядку № 975 - військовослужбовець, військовозобов`язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органу у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

Згідно із пунктом 22 Порядку № 975 - призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 23 Порядку № 975 - керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.

Згідно із пунктом 25 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

У межах спірних правовідносин, позивач 04.12.2024 р. був звільнений з військової служби та згідно рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи № 175/25/544/Р від 06.03.2025 р. позивачу встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), травма позивача пов`язана із захистом Батьківщини.

Оскаржуваним рішенням від 25.09.2025 р. № 92/в відповідачем відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки позивача було звільнено з військової служби 04.12.2024 р., а 06.03.2025 р. встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.

Однак, суд зазначає, що у спірному випадку видача довідки медико-соціальної експертної комісії з зазначенням ступеня втрати працездатності є непереборною обставиною, яка не залежала від волі позивача щодо вчасного звернення із відповідною заявою про призначення одноразової грошової допомоги, а відтак відповідач не врахувавши всі обставини, безпідставно відмовив у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності, відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII та згідно Порядку № 975.

Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 р. у справі № 161/69/17 та від 12 березня 2019 р. у справі № 760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Отже, безпідставним є посилання відповідача на пропуск позивачем тримісячного строку звернення за одноразовою грошовою допомогою, оскільки відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII військовослужбовець має право на отримання одноразової грошової допомоги в тому числі й після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

До таких висновків зокрема прийшов і Верховний Суд у постановах від 4 березня 2020 р. у справі № 826/6846/16 та від 29 квітня 2020 р. у справі № 760/9823/16-а.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 26.06.2018 р. у справі № 750/5074/17, як на підставу відмови позивачу у позові, суд не бере до уваги, оскільки ця справа стосувалась строкової служби та судом застосовується правовий висновок, який прийнятий Верховним Судом пізніше, який сформулював позицію щодо можливості поновлення строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022), задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати відмову Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) в призначенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) виплати одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з встановленням 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, оформленої протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.09.2025 р. № 92/в.

3. Зобов`язати Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу згідно з пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з встановленням 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз