Рішення № 137265473, 10.06.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 р. № 400/4394/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОкружної прокуратури міста Миколаєва, вул. Вадима Благовісного, 73, м. Миколаїв,54005, в інтересах держави в особіДержавного агентства лісових Ресурсів України, вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ,01001, Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, просп. Центральний, 16, м. Миколаїв,54029 до відповідачаМиколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54005, провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Окружна прокуратура міста Миколаєва (далі - позивач) звернулась до суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Миколаївської міської ради (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо невинесення на розгляд сесії ради подання Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.02.2026 № № 01-11/196 та неприйняття відповідного рішення за наслідками його розгляду.

- зобов`язати Миколаївську міську раду розглянути на сесії ради подання Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.02.2026 № № 01-11/196 та прийняти за результатами розгляду рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (далі - Південне МУЛМГ) 13.02.2026 звернулося до Миколаївської міської ради з поданням № 01-11/196 щодо прийняття рішення про віднесення земельних ділянок загальною площею 117,3 га до самозалісених земель. В додаток до вказаного подання на адресу Миколаївської міської ради Південним МУЛМГ скеровано викопіювання інформації (схеми розташування) з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України про місце розташування вказаних самозалісених земельних ділянок, аналітичні матеріали, які містять координати, площу, кадастрові номери земельних ділянок біля яких розташовані самозалісені земельні ділянки, кадастрові номери в межах яких вони перебувають, тип власності та інші відомості.

Миколаївська міська рада листом від 05.03.2026 №5692/02.02.01-40/12/3/26 поінформувала Південне МУЛМГ про неможливість прийняття такого рішення через те, що віднесення зазначених земель до категорії земель лісогосподарського призначення та передача їх у постійне користування лісокористувачу фактично призведе до зміни функціонального призначення території, що потребуватиме внесення відповідних змін до Генерального плану міста та іншої містобудівної документації у встановленому законодавством порядку.

Ураховуючи зазначене, 25.03.2026 Окружна прокурора міста Миколаєва звернулась до Миколаївської міської ради із запитом про надання інформації щодо розгляду подання Південного МУЛМГ від 13.02.2026 № 01-11/196 .

За результатами розгляду зазначеного запиту Миколаївська міська рада 08.04.2026 повідомила про те, що рішення за наслідками розгляду вказаного подання міською радою не приймались., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін до судового засідання.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідач не погоджуючись з позовними вимогами зазначає наступне. Листом від 05.03.2026 за вих. № 5692/02.02.01-40/12/3/26 Миколаївська міська рада проінформувала Південне МУЛМГ про неможливість прийняття такого рішення через те, що віднесення зазначених земель до категорії земель лісогосподарського призначення та передача їх у постійне користування лісокористувачу фактично призведе до зміни функціонального призначення території. Це потребує внесення відповідних змін до Генерального плану міста та іншої містобудівної документації у встановленому законодавством порядку.Зазначалося, що, на момент надання цієї відповіді були відсутні достатні правові підстави для прийняття рішення щодо віднесення зазначених земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення.

25.03.2026 Окружною прокуратурою міста Миколаєва було направлено запит до Миколаївської міської ради за вих. № 51-50-3094ВИХ-26 з проханням надати інформацію щодо розгляду міською радою подання Південного МУЛМГ щодо віднесення вказаних у поданні земельних ділянок до самозалісених та прийнятих міською радою рішень за результатами його розгляду, із наданням належним чином завірених копій підтверджуючих документів (копії рішень міської ради, відповідь на подання Південного МУЛМГ, акти обстежень земельних ділянок, викопіювання, картографічні матеріали тощо).

У відповідь на зазначений запит, листом від 08.04.2026 за вих. № 9121/02.02.0140/12/3/26 Миколаївська міська рада надала Окружній прокуратурі міста Миколаєва тотожну до тієї, що була заначена у листі від 05.03.2026 за вих. № 5692/02.02.01-40/12/3/26 у відповідь на подання Південного МУЛМГ інформацію, додатково при цьому вказавши, що Миколаївська міська рада відкрита до подальшого опрацювання порушеного питання з урахуванням вимог законодавства та у взаємодії з відповідними органами державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 57-1 Земельного кодексу України, самозалісена ділянка -це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 57-1 Земельного кодексу України, віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 57-1 Земельного кодексу України, рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Миколаївська міська рада, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, є органом місцевого самоврядування, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності в її адміністративних межах, зокрема приймати рішення про віднесення указаних земельних ділянок до самозалісених земель.

Земельні відносини, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на планерних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як регулювання земельних відносин. Оскільки земельні відносини передбачають, зокрема, віднесення земельних ділянок до самозалісених, а Миколаївська міська рада згідно із ч.1 ст.122 Земельного кодексу України уповноважена розпоряджатися землями комунальної власності на її території, вирішення питання про віднесення земельних ділянок, зазначених у поданні Південного МУЛМГ від 13.02.2026 №01-11/196, до самозалісених земель повинно розглядатися виключно на сесії Миколаївської міської ради.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведених земельних ділянок - не раніше ніж один раз на місяць.

Сесії ради проводять гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством (ч. 17 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Верховний суд в ухвалі від 29.08.2025 у справі № 440/15071/24 зазначив, що положення ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України чітко визначають алгоритм дій органів місцевого самоврядування у випадку надходження подання відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Такий орган зобов`язаний винести подання на розгляд пленарного засідання ради та прийняти за його результатами рішення -або про віднесення: земельної ділянки до самозалісеної, або про відмову у такому віднесенні, й указана норма не передбачає для ради альтернативної поведінки у формі залишення подання без розгляду чи надання формальної відповіді у вигляді листа.

Подання Південного МУЛМГ від 13.02.2026 за вих. № 01-11/196 підлягає розгляду на сесії Миколаївської міської ради з прийняттям рішення відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Статтею 25 Регламенту Миколаївської міської ради VШ скликання, затвердженого рішенням міської ради від 23.12.2023 № 27/14 передбачено порядок підготовки проєктів рішень Ради до розгляду на пленарному засіданні Ради.

Вказує, що наразі за поданням Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.02.2026 за вих. № 01-11/196, у порядку ст. 25 Регламенту Миколаївської міської ради VШ скликання, затвердженого рішенням міської ради від 23.12.2023 № 27/14 (далі - регламент) підготовлено проєкти рішень Миколаївської міської ради за номером файлу проєкту рішення s-dj-204 «Про віднесення земельних ділянок до самозалісених ділянок» та за номером файлу проєкту рішення s-dj-205 «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок», які наразі перебувають на погодженні, відповідно до п.7 ст. 25 Регламенту та які найближчим часом, але не раніше як через 10 робочих днів після їх оприлюднення на офіційному вебсайті Миколаївської міської ради відповідно до п.5 ст. 25 Регламенту, будуть винесені на розгляд на пленарному засіданні Миколаївської міської ради., просить в задоволенні позову відмовити.

14.05.2026 позивач на адресу суду надав відповідь на відзив вказавши, що проєкти рішень за номером файлу s-dj-204 «Про віднесення земельних ділянок до самозалісених ділянок» та за номером файлу s-dj-205 «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених ділянок», на які представник відповідача посилається у своєму відзиві, та які на твердження останнього найближчим часом будуть винесені на розгляд на пленарному засіданні Миколаївської міської ради, є лише наміром та порушення на даний час не усунуто.

Крім того, вищевказані проєкти підготовлені після пред`явлення позовної заяви Окружною прокуратурою міста Миколаєва та відкриття Миколаївським окружним адміністративним судом провадження у справі №400/4394/26 та дотепер на офіційному вебсайті Миколаївської міської ради не оприлюднено, просить позов задовольнити.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Окружною прокуратурою міста Миколаєва встановлено, що на підставі ст. ст. 57, 57-1 Земельного кодексу України Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (далі - Південне МУЛМГ) 13.02.2026 звернулося до Миколаївської міської ради з поданням № 01-11/196 щодо прийняття рішення про віднесення земельних ділянок загальною площею 117,3 га до самозалісених земель. В додаток до вказаного подання на адресу Миколаївської міської ради Південним МУЛМГ скеровано викопіювання інформації (схеми розташування) з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України про місце розташування вказаних самозалісених земельних ділянок, аналітичні матеріали, які містять координати, площу, кадастрові номери земельних ділянок біля яких розташовані самозалісені земельні ділянки, кадастрові номери в межах яких вони перебувають, тип власності та інші відомості.

Миколаївська міська рада листом від 05.03.2026 №5692/02.02.01-40/12/3/26 поінформувала Південне МУЛМГ про неможливість прийняття такого рішення через те, що віднесення зазначених земель до категорії земель лісогосподарського призначення та передача їх у постійне користування лісокористувачу фактично призведе до зміни функціонального призначення території, що потребуватиме внесення відповідних змін до Генерального плану міста та іншої містобудівної документації у встановленому законодавством порядку.

Ураховуючи зазначене, 25.03.2026 Окружна прокурора міста Миколаєва звернулась до Миколаївської міської ради із запитом про надання інформації щодо розгляду подання Південного МУЛМГ від 13.02.2026 № 01-11/196 .

За результатами розгляду зазначеного запиту Миколаївська міська рада 08.04.2026 повідомила про те, що рішення за наслідками розгляду вказаного подання міською радою не приймались.

Такі дії органу місцевого самоврядування порушують інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів, що і стало підставою для звернення до суду.

Земельні відносини відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як регулювання земельних відносин.

Оскільки земельні відносини передбачають, зокрема, віднесення земельних ділянок до самозалісених, а Миколаївська міська рада згідно із ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України уповноважена розпоряджатися землями комунальної власності на її території, вирішення питання про віднесення земельних ділянок, указаних у поданні Південного МУЛМГ від 13.02.2026 № 01-11/196, до самозалісених земель повинно було розглядатися виключно на сесії цієї ради.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством (ч.17 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Ураховуючи зазначене, подання Південного МУЛМГ від 13.02.2026 №0111/196 підлягало розгляду саме на сесії Миколаївської міської ради з прийняттям рішення відповідно до ч. ч. 2, 3, 5 ст.57-1 Земельного кодексу України.

Водночас відповідно до інформації Миколаївської міської ради від 08.04.2026, міська рада не виносила на розгляд сесії ради зазначене питання та рішення про віднесення земель до самозалісених за результатами розгляду подання Південного МУЛМГ від 13.02.2026 № 01-11/196 не приймала.

З метою отримання інформації про виконання органом місцевого самоврядування указаних вимог законодавства Окружною прокуратурою міста Миколаєва 25.03.2026 скеровано відповідний запит до Миколаївської міської ради.

Після отримання запиту Окружної прокуратури міста Миколаєва Миколаївська міська рада бездіяла щодо прийняття на сесії рішення про віднесення земель до самозалісених за результатами розгляду подання Південного МУЛМГ від 13.02.2026 № 01-11/196.

Відповідно до розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» визначено, які земельні ділянки з 01.01.2013 перебувають у комунальній та державній власності. Згідно з п.2 з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у пп. «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

Пунктом 24 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);оборони; природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Зазначені положення п. 24 набрали законної сили з 27.05.2021.

Таким чином, на законодавчому рівні чітко визначено, які землі відносяться до земель комунальної власності.

Відповідно до пункту д) ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема організація землеустрою.

Згідно із положеннями ст.2 Закону України «Про землеустрій» землеустрій забезпечує, зокрема: встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів; отримання інформації щодо кількості та якості земель, їхнього стану та інших даних, необхідних для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Положеннями ст.19 Закону України «Про землеустрій» визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою належать, зокрема організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності.

Відтак, саме на орган місцевого самоврядування як розпорядника земельними ділянками комунальної власності, покладено відповідні обов`язки щодо організації і здійснення землеустрою та інвентаризації земель, розташованих на території громади.

Згідно із ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Статтею 1 Лісового кодексу України закріплено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом. Аналогічне визначення містить Земельний кодекс України (ст. 57-1).

З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях законодавчо встановлено процедуру віднесення земель до самозалісених, яка покликана збільшити лісистість території України.

Зокрема, за ч. 3 ст. 57-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Частиною другою цієї статті визначено, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені в Державний земельний кадастр, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою (ч. 4 ст. 57-1 Земельного кодексу України).

З метою реалізації вказаної норми ч.4 ст.21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доповнено абз. 4, яким передбачено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника або рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.

Майже два роки існує законодавчо встановлена процедура віднесення земель до самозалісених, покликана збільшити лісистість території України. Цією процедурою передбачено, що для земельних ділянок, сформованих як об`єкт цивільних прав, власнику земельної ділянки достатньо подати до Державного земельного кадастру заяву про зміну угідь на угіддя самозалісеної ділянки, а органу місцевого самоврядування - рішення про віднесення земель до самозалісених.

Разом із тим для земельних ділянок, межі яких не визначені в натурі (на місцевості), законодавець визначив іншу процедуру, за якою орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Згідно із положеннями ч. 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельноїділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру

Будь-який інший нормативно-правовий акт, крім ст. 57-1 Земельного кодексу України, не визначає процедуру віднесення земель до самозалісених.

Верховний Суд 29.08.2025 під час розгляду справи №440/15071/24 зазначив, що положення ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України чітко визначають алгоритм дій органів місцевого самоврядування у випадку надходження подання відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Такий орган зобов`язаний винести подання на розгляд пленарного засідання ради та прийняти за його результатами рішення - або про віднесення: земельної ділянки до самозалісеної, або про відмову у такому віднесенні, й указана норма не передбачає для ради альтернативної поведінки у формі залишення подання без розгляду чи надання формальної відповіді у вигляді листа.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2025 у справі №260/5797/24.

У випадку встановлення судом факту ухилення від розгляду подання, суд має право зобов`язати орган місцевого самоврядування розглянути відповідне питання та прийняти рішення за його результатами.

Верховний Суд зазначив, що у спірних правовідносинах ефективним і достатнім способом захисту порушених інтересів держави є зобов`язаний відповідного органу розглянути подання на пленарному засіданні раді та прийняти акт у формі рішення.

Таким чином, Миколаївська міська рада, маючи можливість вчинення нагально необхідних та законодавчо визначених дій з метою віднесення земельних ділянок загальною площею 117,3 га до самозалісених, не виносила на розгляд сесії ради зазначене питання та не приймала щодо нього рішення, чим допустила протиправну бездіяльність.

Статтею 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Оскільки за приписами Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством та джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, питання щодо їх охорони потребує особливої уваги.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Така триваюча бездіяльність відповідача щодо нерозгляду подання від 13.02.26 р. № 01-11/196 є протиправною, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача, який є суб`єктом владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Окружної прокуратури міста Миколаєва (вул. Вадима Благовісного, 73,м. Миколаїв,54005 код ЄДРПОУ 0291004822 в особі Державного агентства лісових Ресурсів України,вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ,01001, код ЄДРПОУ 37507901, Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства,просп. Центральний, 16, м. Миколаїв,54029, код ЄДРПОУ 45101357) до Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54005 код ЄДРПОУ 26565573) задовольнити.

2.Визнати протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо невинесення на розгляд сесії ради подання Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.02.2026 №01-11/196 та неприйняття відповідного рішення за наслідками його розгляду.

3. Зобов`язати Миколаївську міську раду розглянути на сесії ради подання Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.02.2026 № № 01-11/196 та прийняти за результатами розгляду рішення.

4. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко