Рішення № 13726546, 04.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2011 р. Справа № 29/382-10

вх. № 10905/5-29

Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі судовогозасідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Мякота О.Ю.

відповідача - ОСОБА_2 особисто

розглянувши справу за позовом Холодногірська виправна колонія № 18, м. Харків

до ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 990,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 990,64 грн. заборгованості за договором №33 від 02.03.09 та судові витрати.

Ухвалою суду від 16.12.10 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11.01.11.

Відповідач надав суду заперечення на позовну заяву (вх. №207 від 06.01.11), вказує, що товар від позивача не отримував.

Позивач 18.01.11 надав до суду заяву (вх. №1209) про уточнення позову, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 990,64 грн. заборгованості за договором №33 від 02.03.09, 78,26 грн. інфляції, 28,42 грн. річних, 210,35 грн. пені, та судові витрати, яку було прийнято судом. У зв"язку з чим, суд продовжив розгляд справи з урахуванням цих змін.

24.01.11 відповідач надав суду накладну №12 в якості доказу часткового повернення позивачу товару на суму 379,08 грн.

В судовому засіданні, яке розпочалося 11.01.11 були оголошені перерви до 18.01.11, до 24.01.11, до 27.01.11 та до 04.02.11, для надання сторонами додаткових доказів по справі.

03.02.11 від позивача надійшла заява (вх. №2106) про уточнення позову, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 887,92 грн. заборгованості за договором №33 від 02.03.09, 78,06 грн. інфляції, 28,84 грн. річних, 160,71 грн. пені, та судові витрати.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши заяву позивача, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та підлягає прийняттю до розгляду.

За таких обставин, суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

02.03.09 між сторонами було підписано договір №33. Відповідно до умов договору, позивач зобов`язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його вартість. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, що підтверджується накладними №168 від 12.03.2009 року, №282 від 23.04.2009 року, №335 від 13.05.2009 року, передав відповідачеві товар на суму 1207,92 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується довіреностями ЯПН №743902 від 13.05.09 та ЯПН №743901 від 12.03.09, та підписами відповідача на вказаних вище накладних.

Позивач, в позовній заяві, вказує, що відповідач прибутковим касовим ордером №546 частково здійснив оплату вартості товару в розмірі 320 грн.

Відповідач, в судовому засіданні підтвердив, що підписи на накладних в графі "прийняв" належать йому, також, вказав, що грошові кошти, в розмірі 320 грн. в якості оплати за товар по накладній №168 від 12.03.09 не сплачував.

04.02.10 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою про погашення заборгованості, яку відповідач залишив без задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за товар поставлений за накладними №168 від 12.03.2009 року, №282 від 23.04.2009 року, №335 від 13.05.2009 року,складає 1207,92 грн., з яких позивач просить суд стягнути 887,92 грн.

При цьому, суд не приймає посилання відповідача на те, що він частково повернув позивачу товар на суму 379,08 грн., оскільки, на накладній №12 від 29.05.09, на яку посилається відповідач не містить на посилання на повноваження та посадове становище особи, яка поставила підпис в графі "Прийняв", не містить печатки позивача, а відповідачем не надано суду довіреності від позивача на отримання цінностей, яка є документом, що підтверджує право довіреної особи отримати ТМЦ від імені суб'єкта господарювання.

Також, суд, враховуючи пояснення відповідача, не бере до уваги ордер №546, як такий, що не містить будь-яких ознак того, що ці кошти сплачував саме відповідач.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 887,92 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з поштового повідомлення, копію якого надано до матеріалів справи, відповідач отримав вимогу про оплату вартості поставленого товару 22.02.10, таким чином, прострочка виконання зобов"язання по оплаті товару у відповідача виникла з 02.03.10.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 45,89 грн. індексу інфляції, а також 23,87 грн. річних, нараховані на суму основного боргу за період з 02.03.10 по 31.03.11 обгрунтовані і підлягають задоволенню.

В задоволенні позову в частині стягнення 4,97 грн. річних та 32,17 грн. інфляції слід відмовити у зв"язку з невірним визначенням позивачем кількості днів прострочки.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 160,71 грн., суд визнав їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню оскільки, встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов"язань з боку відповідача.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові на позивача.

За таких обставин, суд, вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати в розмірі 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

При цьому, суд відмовляє в покладенні на відповідача судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу, оскільки, позивачем не надано суду доказів понесення таких витрат, актів виконаних робіт, а також, договір на правову допомогу містить загальні умови, із яких не випливає, що ці послуги надавалися саме щодо стягнення заборгованості з відповідача по данній справі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти уточнення до позовної заяви.

В позові відмовити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Підприємство Холодногірської виправної колонії управління державного Департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (№18)" (м. Харків, вул. Рібунівська, 4, код 08680862) - 887,92 грн. заборгованості, 23,87 грн. річних, 45,89 грн. інфляції, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Тихий П.В.

повний текст рішення складено 09.02.11