Рішення № 137265084, 08.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 рокусправа № 380/22994/25місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного код ЄДРПОУ 08410370, адреса: 79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32, у якій просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо відмови у перерахунку та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року з урахуванням надбавки за науковий ступінь доктора філософії у розмірі 15 % від посадового окладу та з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення на користь позивача ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022року з урахуванням надбавки за науковий ступінь доктора філософії у розмірі 15 % від посадового окладу та з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу встановлено відповідно до пп.2 п.6 Постанови КМУ № 704 доплати за науковий ступінь в розмірі 5 %. Позивач вважає, що до спірних правовідносин за участю позивача, який є науковим працівником вищого військового закладу зі специфічними умовами навчання, мають застосовуватися приписи Закону України "Про вищу освіту" щодо розмірів доплати за науковий ступінь - не менше 15 відсотків посадового окладу. Та обставина, що позивач є військовослужбовцем та на нього поширюються правові гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", не нівелює його право на отримання доплат за науковий ступінь та за вчене звання в розмірах, що встановлені статею 59 Закону України "Про вищу освіту", адже щодо науково-педагогічних працівників, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання саме Закон України "Про вищу освіту" є спеціальним та має застосовуватися при конкуренції правових норм.

05.12.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відповідач зазначає, що доплати за науковий ступінь та вчене звання є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та виплачується військовослужбовцям у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Розмір доплат військовослужбовцям за науковий ступінь та вчене звання встановлено положеннями підпунктів 2, 3 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а саме: доплата за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу; доплата за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які обіймають посади, пов`язані з педагогічною або науковою діяльністю, і мають вчене звання доцента, старшого наукового співробітника або старшого дослідника, в розмірі 5 відсотків, професора 10 відсотків посадового окладу. Аналогічні положення містяться і в пунктах 1, 2 розділу XV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260. У період з 01.03.2018 по 18.07.2022 під час проходження позивачем військової служби Національною академією здійснювалась виплата позивачу доплати за вчене звання у розмірі 5% у відповідності до вимог ст. 9 Закону №2011-XII, підпунктів 2, 3 пункту 6 Постанови №704, пунктів 1, 2 розділу XV Порядку №260, як це передбачено для військовослужбовців, що підтверджується відповідними виписками з картки особового рахунку позивача, копії котрих долучено до матеріалів позовної заяви. Зважаючи на вищевикладене, гарантії встановлені ст. 59 Закону №1556-VII для працівників закладів вищої освіти (не для військовослужбовців) не поширюються на позивача в період проходження ним військової служби.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 24.11.2025 суддя залишив позовну заяґву без руху.

Ухвалою від 01.12.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

У період з 01.03.2018 по 18.07.2022 під час проходження позивачем військової служби відповідач здійснював виплату позивачу доплати за науковий ступінь у розмірі 5% відповідно до статті 9 Закону №2011-XII, підпунктів 2, 3 пункту 6 Постанови №704, пунктів 1, 2 розділу XV Порядку №260.

Вважаючи, що відповідач протиправно зменшив розмір вказаної надбавки, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях визначає Закон України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року № 1556-VII (далі Закон 1556).

У цьому Законі (стаття 1 «Основні терміни та їх визначення») терміни вживаються в такому значенні:

- заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей (п.7);

- вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) - заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад`юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (п.6).

Відповідно до частини першої статті 52 Закону №1556 учасниками освітнього процесу у закладах вищої освіти є: 1) наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники; 2)здобувачі вищої освіти та інші особи, які навчаються у закладах вищої освіти; 3) фахівці-практики, які залучаються до освітнього процесу на освітньо-професійних програмах; 4) інші працівники закладів вищої освіти. Статтею 53 Закону №1556 визначено, що науково-педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність. Відповідно до статті 54 цього Закону в Україні присвоюються такі вчені звання: 1) старший дослідник; 2) доцент; 3) професор. Вчене звання професора та доцента присвоюється особам, які професійно здійснюють науково-педагогічну або творчу мистецьку діяльність.

Відповідно частини другої статті 59 Закону №1556 науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професора - 33 відсотки посадового окладу.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі за текстом - Закон №2232-XII). Частиною першою статті 2 згаданого Закону визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини дев`ятою статті 11 Закону №2232-XII порядок заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників військового навчального підрозділу закладу вищої освіти для підготовки офіцерів запасу визначається Міністерством оборони України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі за текстом - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Стаття 9 «Грошове забезпечення військовослужбовців» Закону №2011-ХІІ регламентує питання грошового забезпечення військовослужбовців таким чином:

1. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

2. До складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

3. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

4. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що була чинною до 28.02.2018 року, встановлено виплату доплати за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню: - військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу центральних апаратів державних органів, їх регіональних управлінь та інших органів управління військових формувань, військових комісаріатів, військовослужбовцям Адміністрації, територіальних органів, територіальних підрозділів, Головного управління та підрозділів урядового фельд`єгерського зв`язку, санаторно-курортних закладів, закладів охорони здоров`я та організацій Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації - у розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу; - іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу - в розмірі відповідно 15 і 25 відсотків посадового окладу. За наявності двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем.

У подальшому Кабінет Міністрів України в Постанові від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), що набрала чинності з 01.03.2018, серед іншого встановив таке:

«… 2. Установити, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. …

6. Виплачувати: …

2) доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем;

3) доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які обіймають посади, пов`язані з педагогічною або науковою діяльністю, і мають вчене звання доцента, старшого наукового співробітника або старшого дослідника, в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням».

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

Відповідно до обставин цієї справи, позивач проходив військову службу в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, мав науковий ступінь «кандидата наук» та атестат доцента. Протягом березня 2018 березня 2025 отримував доплату за науковий ступінь у розмірі 5% від посадового окладу, встановлену Постановою №704. Протягом листопада 2020 березня 2025 отримував доплату за вчене звання у розмірі 5% від посадового окладу, встановлену Постановою № 704.

Позивач стверджує, що відповідач при визначенні розміру надбавки за науковий ступінь та за вчене звання протиправно не застосовував частину другу статті 59 Закону України «Про вищу освіту».

Суд звертає увагу, що заявлені позовні вимоги фактично зводяться до вимог позивача застосувати до спірних правовідносин норми законодавства, які регулюють питання встановлення доплати за науковий ступінь і за вчене звання та її розмір науково-педагогічним працівникам закладів вищої освіти. Водночас позивач не надав суду будь-яких доказів того, що під час спірного періоду перебував на посаді науково-педагогічного працівника ВНЗ.

Отже, посилання позивача на положення частини другої статті 59 Закону України «Про вищу освіту» є безпідставним, оскільки ця норма регулює правовідносини щодо матеріального забезпечення окремої категорії осіб науково-педагогічних, наукових та педагогічних працівників, до яких позивач не належав. Таким чином, позивач фактично обґрунтовує свої вимоги нормами права, дія яких не розповсюджується на спірні правовідносини , що саме по собі виключає можливість їх застосування судом при вирішенні цього спору.

При цьому, навіть якщо б позивач проходив військову службу на посадах науково-педагогічного складу військового ВНЗ, то суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС ВС сформувала такий висновок від 04.11.2025 року у справі № 420/12420/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131522681) щодо тлумачення та застосування частини 2 статті 59 Закону № 1556-VII в частині, що стосується визначення розміру доплат за науковий ступінь та за вчене звання, що повинні зазначатися у довідці про розмір грошового забезпечення військовослужбовця, науково-педагогічного працівника, який проходив військову службу у вищому військовому навчальному закладі, для проведення перерахунку його пенсії:

- Кабінету Міністрів України делеговано повноваження встановлювати розміри грошового забезпечення військовослужбовців та а також встановлювати умови і порядок перерахунку пенсій призначених відповідно до Закону № 2262;

- на виконання свої повноважень КМУ прийняв постанову № 704 та Порядок № 260, які регулюють питання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, в тому числі і виплату доплати за науковий ступінь та за вчене звання;

- приписи Закону № 1556-VII визначають правові засади організації, функціонування та розвитку системи вищої освіти в Україні; встановлюють стандарти якості освіти, порядок акредитації навчальних закладів, а також засади фінансування вищої освіти; регулюють виключно відносини у сфері надання освітніх послуг, створення і утримання навчальних закладів; визначають права та обов`язки учасників освітнього процесу і безпосередньо їх стосуються. При цьому з метою стимулювання наукової діяльності та збереження кваліфікованих кадрів у сфері вищої освіти частиною другою статті 59 Закону № 1556-VII передбачено, що до складу матеріального забезпечення науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників університетів, академій, інститутів та коледжів входять додаткові виплати у вигляді доплат за наукові ступені та вчені звання, у розмірах, встановлених частиною другою статті 59 Закону № 1556-VII;

- вказані нормативно-правові акти регулюють різні за своєю правовою природою (стимулюючі доплати до заробітної плати і складові грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії) та за суб`єктним складом (науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники і військовослужбовці) правовідносини;

- положення Закону № 1556-VII регулюють питання, пов`язані з діяльністю у сфері вищої освіти і не мають стосунку до нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовців, визначені цим Законом гарантії щодо визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти не застосовуються при визначенні розміру відповідних доплат військовослужбовцям, які проходять військову службу у вищих військових навчальних закладах та обіймають посади, пов`язані з науково-педагогічною діяльністю у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання), а відповідно не повинні застосовуватися при визначенні розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання, які зазначаються у довідках про розмір грошового забезпечення, що видаються для проведення перерахунку пенсії;

- розмір доплат за науковий ступінь та вчене звання, що враховується при перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, визначається виключно на підставі спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють питання соціального забезпечення військовослужбовців, зокрема, відповідно до положень Постанови КМУ №704 та Порядку №260, без застосування положень частини другої статті 59 Закону №1556-VII.

Суд відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки Судової палати Верховного Суду при застосуванні норм права у справі.

Отже, системний аналіз Закону № 1556, Закону № 2011-ХІІ, Постанови № 704 та рішення судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у справі №420/12420/24 дає підстави для висновку, що передбачені статтею 59 Закону України «Про вищу освіту» гарантії науково-педагогічним, працівникам закладів вищої освіти (доплати за науковий ступінь та за вчене звання):

- поширюються на працівників закладів вищої освіти, тобто «цивільних» закладів, а також цивільних осіб, що працюють на посадах науково-педагогічного складу вищих військових навчальних закладів на умовах трудового договору;

- не поширюються на військовослужбовців, у тому числі на тих, що проходять військову службу на посадах науково-педагогічного складу ВВНЗ, оскільки питання розміру їх матеріального та грошового забезпечення, в т.ч. розміру доплати за науковий ступінь та вчене звання врегульовано спеціальним законодавством - Законом № 2011-ХІІ та прийнятою на його реалізацію Постановою № 704 та Порядком № 260.

З огляду на зазначене, суд відхиляє як помилкові аргументи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 59 Закону №1556, оскільки позивач не надав доказів здійснення науково-педагогічної діяльності. Крім того, навіть за умови здійснення такої, згадана норма не регулює правовідносини щодо визначення розміру доплат за вчене звання та науковий ступінь військовослужбовця, що проходить військову службу в ВНЗ на посаді науково-викладацького складу. Тому доводи позивача про суперечність пунктів 2, 3 частини шостої Постанови №704 нормативно-правовому акту вищої юридичної сили (Закону №1556) є помилковими.

Оскільки суд встановив, що позивач отримував доплату за науковий ступінь «доктора філософії» та доплату за вчене звання у встановлених релевантним законодавством (Законом № 2011-ХІІ та прийнятою на його реалізацію Постановою № 704) розмірах, у позові у цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

У зв`язку з викладеним, також відсутні підстави для задоволення позову у частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022року з урахуванням надбавки за науковий ступінь доктора філософії у розмірі 15 % від посадового окладу та з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити повністю.

V. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у позові ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович