Рішення № 137265030, 08.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 рокусправа № 380/2965/26місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами шляхом відмови у задоволенні його рапорту про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за його дружиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за його дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, 06.02.2026 ОСОБА_1 направив на адресу військової частини НОМЕР_1 рапорт із додатками на ім`я командування про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за його дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Однією із сімейних обставин у частині 12 згаданої статті вказано необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Висновком щодо рапорту Військової частини НОМЕР_1 від 09.02.2026 за результатами розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 відмовлено у звільненні з військової служби. Підстава відмови вказана відмітка «не застосовувалось» у підпункті 17.1.3 пункту 17 Витягу рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді ОСОБА_2 .

02.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відповідач зазначає, що як слідує з витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_2 виданого КНП Стрийської міської ради ТМО «Стрийської міської лікарні» від 08.01.2026 року їй 23.12.2025 року видано направлення на оцінювання. Відповідно до п.п.17.1.6. п. 17 Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1/26/32/В від 08.01.2026 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є особою з інвалідністю ІІ групи. Підпунктом 17.1.3. пункту 17 Витягу рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді ОСОБА_3 не застосовувалось. Отже, виходячи із встановлених Критеріїв ОСОБА_2 не має потреби саме в постійному сторонньому догляді.

04.03.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просить позов задовольнити повністю. Позивач зазначає, що ЛКК обирає форму медичного висновку про потребу конкретної особи у постійному сторонньому догляді виходячи з того, яке саме захворювання особи спричинює цю потребу. А захворювання дружини Позивача підпадають під критерії, встановлені для видачі висновку ЛКК за формою № 080-4/о, затвердженою Наказом МОЗ № 407 від 09.03.2007. Отже, висновок ЛКК за формою № 080-4/о, затвердженою Наказом МОЗ України, є єдиним можливим документом, який уповноважена видати ЛКК на підтвердження потреби дружини ОСОБА_1 у постійному сторонньому догляді. При цьому, неузгодженість термінів законодавства у цьому висновку ЛКК не може свідчити про відсутність потреби у постійному сторонньому догляді особи з інвалідністю і така позиція підтверджується усталеною судовою практикою.

05.03.2026 від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, у яких вказав, що станом на 12.01.2026 року в ОСОБА_2 були відсутні додаткові медичні документи, які не були б використані при здійсненні експертною командою оцінювання повсякденного функціонування особи проведеного КНП Стрийської міської ради «ТМО «Стрийської міської ради» 08.01.2026 року. Так, згідно із пунктом 4 Інструкції 407 при заповненні висновку ЛКК використовує лише дані з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого коли натомість експертна команда використовує всі надані особою медичні документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи містяться в електронній системі охорони здоров`я станом на день оцінювання. Висновок ЛКК №48 від 12.01.2026, відповідно до якого ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду (видано через три дні після рішення експертної команди), покликаний лише для штучного створення підстави для звільнення військовослужбовця з військової служби під час особливого періоду.

16.03.2026 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, у яких вказав, що саме ЛКК оцінює фактичні порушення функцій і залежність людини від допомоги інших осіб у повсякденному житті та несе відповідальність за прийняті висновки. Критерії для визначення потреби догляду по ЕКОПФО та ЛКК не є тотожними. А твердження відповідача щодо «спроби ухилення від військової служби» позивача, який тривалий час проходить цю службу та брав безпосередню участь у бойових діях взагалі є некоректним та виходить за рамки етики та здорового глузду.

20.03.2026 від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, у яких вказав, що станом на 12.01.2026 в ОСОБА_2 були відсутні додаткові медичні документи, які не були використані при здійсненні експертною командою оцінювання повсякденного функціонування особи проведеного КНП Стрийської міської ради «ТМО «Стрийської міської ради» 08.01.2026. Отже, станом на день проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та на 12.01.2026 не існувало медичних показань, згідно яких ОСОБА_2 потребувала постійного стороннього догляду.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 24.02.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

05.03.2026 від відповідача до суду надійшло клопотання про витребування доказів, яке мотивоване тим, що зазначені докази можуть підтвердити правомірність висновку військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності підстав для задоволення рапорту на звільнення позивача. Докази знаходяться у зазначених медичних установах. Тому відповідач просить витребувати від голови ЛКК КНП «Жидачівська міська лікарня» Жидачівської міської ради інформацію на запит від 27.02.2026 року №1884/3/16/ОКП /1856 та від КНП Стрийської міської ради «ТМО «Стрийська міська лікарня» на запит від 27.02.2026 року №1884/3/16/ОКП /1857.

16.03.2026 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 24.04.2026 клопотання відповідача про витребування доказів задоволено повністю, витребувано від КНП «Жидачівська міська лікарня» Жидачівської міської ради інформацію на запит Військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2026 №1884/3/16/ОКП/1856, витребувано від КНП Стрийської міської ради «ТМО «Стрийська міська лікарня» інформацію на запит Військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2026 №1884/3/16/ОКП /1857.

11.05.2025 до суду від ЛКК КНП «Жидачівська міська лікарня» Жидачівської міської ради надійшла інформація на запит від 27.02.2026 №1884/3/16/ОКП /1856.

20.05.2025 до суду від КНП Стрийської міської ради «ТМО «Стрийська міська лікарня» надійшла інформація на запит від 27.02.2026 №1884/3/16/ОКП /1857, у якій додатково зазначено, що згідно з пунктом 17.1.3 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 1/26/32/В, дата прийняття рішення 08.01.2026 номер рішення 1/26/32/P): «Рішення щодо визначення потреби в постійному догляді: на застосовувалося». Це свідчить, що визначення потреби в сторонньому догляді не було метою огляду, зазначеного в направленні лікаря. Аналогічно зазначено у витягу з рішення за 2025 рік. Визначеного терміну для повторного оцінювання чинним законодавством не передбачено. Направлення на проведення оцінювання відбувається згідно Постанови КМУ № 1338 (п.17 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи).

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи і потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується витягом із рішення ЕКОПФО від 08.01.2026 № 1/26/32/В та висновком ЛКК №49 від 12.01.2026 «Про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися і самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», виданим за формою № 080-4/о, затвердженою МОЗ України.

06.02.2026 ОСОБА_1 направив на адресу Військової частини НОМЕР_1 рапорт із додатками на ім`я командування про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за його дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Для підтвердження свого права на звільнення з військової служби ОСОБА_1 долучив до свого рапорту про звільнення наступні документи:

- нотаріально засвідчена копія паспорта та ІПН ОСОБА_1 ;

- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ;

- нотаріально засвідчена копія ID-картки та ІПН ОСОБА_2 ;

- копія витягу з реєстру територіальної громади;

- нотаріально засвідчена копія витягу із рішення ЕКОПФО від 08.01.2026 № 1/26/32/В;

- нотаріально засвідчена копія Висновку ЛКК № 48 від 12.01.2026.

Висновком щодо рапорту Військової частини НОМЕР_1 від 09.02.2026 за результатами розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 відмовлено у звільненні з військової служби. Підстава відмови - вказана відмітка «не застосовувалось» у підпункті 17.1.3 пункту 17 Витягу рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді ОСОБА_2 .

Вважаючи відмову відповідача у звільненні позивача з військової служби протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі за текстом - Закон № 2232-XII).

Частинами першою, другою, четвертою-шостою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Суд встановив, що позивач подав відповідачу рапорт, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Водночас підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

За змістом підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а зокрема - під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою згаданої статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Отже, вказана норма є відсильною.

Згідно з пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;

виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати;

утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати;

необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).

Таким чином, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а зокрема - під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби унаслідок необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відносини щодо проходження в Україні військової служби регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 (далі - Положення).

Відповідно до частини другої пункту 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за дружиною, позивач вказує на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи і потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується витягом із рішення ЕКОПФО від 08.01.2026 № 1/26/32/В та висновком ЛКК №49 від 12.01.2026 «Про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися і самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», виданим за формою № 080-4/о, затвердженою МОЗ України.

Суд встановив, що 06.02.2026 ОСОБА_1 направив на адресу військової частини НОМЕР_1 рапорт із додатками на ім`я командування про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за його дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Для підтвердження свого права на звільнення з військової служби ОСОБА_1 долучив до свого рапорту про звільнення наступні документи:

- нотаріально засвідчена копія паспорта та ІПН ОСОБА_1 ;

- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ;

- нотаріально засвідчена копія ID-картки та ІПН ОСОБА_2 ;

- копія витягу з реєстру територіальної громади;

- нотаріально засвідчена копія витягу із рішення ЕКОПФО від 08.01.2026 № 1/26/32/В;

- нотаріально засвідчена копія Висновку ЛКК № 49 від 12.01.2026.

Висновком щодо рапорту військової частини НОМЕР_1 від 09.02.2026 за результатами розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 відмовлено йому у звільненні з військової служби. Підстава відмови вказана відмітка «не застосовувалось» у підпункті 17.1.3 пункту 17 Витягу рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді ОСОБА_2 .

Зокрема, у вказаній відповіді відповідач зазначив, що виходячи з встановлених критеріїв ОСОБА_2 не має потреби саме в постійному сторонньому догляді. Разом з тим військовослужбовцем надано Висновок ЛКК № 48 від 12.01.2026 виданий КНП «Жидачівська міська лікарня» Жидачівської міської ради Львівської області КНП «Жидачівська МЛ», відповідно до якого ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду терміном до 12.01.2027. Однак вказаний Висновок суперечить підпункту 17.1.3. пункту 17 Витягу з рішення експертної команди №1/26/32/В від 08.01.2026 та відповідно не може братися до уваги, оскільки: відповідно до абзацу другого пункту 2 постанови КМУ від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Постанова) з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; відповідно до підпункту 6 пункту 9 Положення експертні команди встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів; відповідно до підпункту 9 пункту 9 Положення експертні команди встановлюють особі потребу в постійному сторонньому догляді, Тож виходячи з викладеного вбачається, що саме на експертні команди покладається обов`язок під час встановлення групи інвалідності визначати чи потребує особа постійного догляду. Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1/26/32/B від 08.01.2026 ОСОБА_2 в частині щодо визначення потреби в постійному догляді не оскаржувала, що передбачено пунктом 57 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, тобто з відповідними висновками вона погодилась. Тому військова частина НОМЕР_1 бере до уваги саме Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1/26/32/В від 08.01.2026 та Витяг № 1/26/32/1 від 08.01.2026 рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю. Висновок ЛКК № 48 від 12.01.2026, відповідно до якого ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду (видано через три дні після рішення експертної команди), покликаний лише для штучного створення підстави для звільнення військовослужбовця з військової служби під час особливого періоду. Враховуючи вищевикладене, відповідач висновував про відсутність підстав для звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби через сімейні обставини.

Щодо вказаних тверджень відповідача, суд зазначає таке.

Визначення терміну "медичний висновок" міститься в Наказі Міністерства охорони здоров`я України № 2136 від 18.09.2020 "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я", де він вживається у значенні електронного документа, що формується на підставі медичних записів (без відмітки про відміну запису) в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими" від 05.10.2020 № 705, медичний висновок визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У Постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві" від 17.04.2019 № 337 визначено, що медичний висновок це висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Таким чином, медичний висновок - це документ, який містить об`єктивні дані про стан здоров`я особи та пов`язаних з таким станом здоров`я обставин.

Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 № 2961- ІV визначає, що Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

З метою виконання статті 5 Закону України "Про психіатричну допомогу", пункту 7 Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2000 року № 1192, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667 затверджено форму висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкцію про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - Інструкція № 667).

Відповідно до пункту 1 Інструкції № 667 висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.

Згідно з пунктами 4-6 Інструкції № 667 підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров`я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І групи внаслідок психічного розладу є встановлення медико-соціальною експертною комісією І групи інвалідності внаслідок психічного розладу. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.

Підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров`я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу є постійна (упродовж не менше місяця) наявність в особи з інвалідністю одного з перелічених видів обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування здатність до самообслуговування за допомогою інших осіб та нездатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до самостійного пересування здатність до самостійного пересування за допомогою інших осіб та нездатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до орієнтації здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування здатність до спілкування за допомогою інших осіб та нездатність до спілкування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності контролювати свою поведінку здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою інших осіб. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом. Особам з інвалідністю I групи висновок ЛКК видається на строк встановлення їм інвалідності. Особам з інвалідністю II групи висновок ЛКК видається строком не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 6 місяців, а у разі якщо за особою з інвалідністю II групи догляд здійснюється непрацюючим пенсіонером (особою з інвалідністю), висновок ЛКК видається строком не менше ніж на 12 місяців.

Таким чином, висновки щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою видаються МСЕК відносно осіб з І групою інвалідності, а ЛКК відносно осіб з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, а також стосовно дітей (осіб до 18 років) з інвалідністю.

Суд враховує, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, норми статті 26 Закону №2232 містили виключний перелік сімейних обставин, за якими можливе звільнення військовослужбовця з служби. Згідно з пунктом 2 розділу II Прикінцеві положення Закону 2169-ІХ зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Станом на час розгляду справи, Кабінет Міністрів України не виконав свого обов`язку щодо приведення положень Постанови КМУ №413 від 12.06.2013 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу" у відповідність з новою редакцією статті 26 Закону №2232. Норми статті 26 Закону №2232 та Перелік поважних причин, затверджених Постановою 413 суперечать одна одній, а тому оскільки закони мають вищу юридичну сили, перед постановами Уряду, суд, керуючись принципом визначеним частиною третьою статті 7 КАС України, застосовує норми Закону.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.

Також повноваження ЛКК визначені у наказі Міністерства охорони здоров`я України 31.07.2013 №667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 у справі №520/21316/23 зазначив, що щодо осіб, які не відносяться до осіб з інвалідністю, чи яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667.

Як вже встановив суд, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи і потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується витягом із рішення ЕКОПФО від 08.01.2026 № 1/26/32/В та висновком ЛКК №49 від 12.01.2026 «Про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися і самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», виданим за формою № 080-4/о, затвердженою МОЗ України.

Суд наголошує на тому, що вказаний висновок був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та підтверджував необхідність здійснення постійного догляду протягом певного періоду часу з можливістю проведення повторного оцінювання.

Проте, строковість висновку не вказує на непостійність догляду, а лише на час дії висновку, який підтверджує потребу в постійному догляді.

Отже, вказаний висновок підтверджує необхідність здійснення постійного догляду позивачем за його дружиною.

Підставою для неврахування відповідачем вказаного висновку слугувало те, що вказаний Висновок суперечить підпункту 17.1.3. пункту 17 Витягу з рішення експертної команди №1/26/32/В від 08.01.2026, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1/26/32/B від 08.01.2026 ОСОБА_2 в частині щодо визначення потреби в постійному догляді не оскаржувала. Тому військова частина НОМЕР_1 бере до уваги саме Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1/26/32/В від 08.01.2026 та Витяг №1/26/32/1 від 08.01.2026 рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю. Висновок ЛКК № 48 від 12.01.2026, відповідно до якого ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду (видано через три дні після рішення експертної команди), покликаний лише для штучного створення підстави для звільнення військовослужбовця з військової служби під час особливого періоду.

Як встановив суд, відповідно до пояснень від КНП Стрийської міської ради «ТМО «Стрийська міська лікарня» згідно з пунктом 17.1.3 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 1/26/32/В, дата прийняття рішення 08.01.2026 номер рішення 1/26/32/P): «Рішення щодо визначення потреби в постійному догляді: на застосовувалося». Це свідчить, що визначення потреби в сторонньому догляді не було метою огляду, зазначеного в направленні лікаря. Аналогічно зазначено у витягу з рішення за 2025 рік.

Отже, оскільки визначення потреби в сторонньому догляді не було метою огляду, зазначеного в направленні лікаря, для встановлення потреби у сторонньому догляді дружина позивача правомірно звернулася до КНП «Жидачівська міська лікарня» Жидачівської міської ради з метою отримання висновку ЛКК № 49 від 12.01.2026 «Про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися і самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», виданим за формою № 080-4/о, затвердженою МОЗ України.

Суд погоджується із доводами позивача, відповідно до яких висновок ЛКК за формою № 080-4/о, затвердженою Наказом МОЗ України, є єдиним можливим документом, який уповноважена видати ЛКК на підтвердження потреби дружини ОСОБА_1 у постійному сторонньому догляді.

Водночас, суд вказує на те, що за результатом розгляду рапорту позивача відповідач відмовив у його задоволенні, відтак вчинив активні дії, а тому у позовній вимозі про визнання протиправною бездіяльності необхідно відмовити повністю.

З таких підстав суд висновує про протиправність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби з підстав, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Суд зазначає, що Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1905.2009 № 438/16454, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (п. 1.1 Інструкції).

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абз. 13. п.14.10 Інструкції).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення.

Частина четверта статті 245 КАС України визначає, що у випадку, визначеному пунктом частин другої згаданої статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо звільнення позивача з військової служби є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За таких умов суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача щодо звільнення з військової служби через сімейні обставини та прийняти за результатами його розгляду в установленому порядку рішення, з обов`язковим врахуванням висновків суду. У зв`язку з цим, у позовній вимозі зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за його дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду необхідно відмовити повністю.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

V. Судові витрати

Судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" та такий фактично не сплачував.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби з підстав, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06.02.2026 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII та прийняти за результатами його розгляду, в установленому порядку, відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович