Рішення № 137264497, 10.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Київ справа №320/13312/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродслужби в Київської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Держпродслужби в Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача до державного бюджету штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 13260,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані нарахуванням ОСОБА_1 на підставі рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 04.04.2023 №18, №19, №20, №21, №22 та №23 штрафу у розмірі 13260,00 грн., який добровільно не був сплачений відповідачем, у зв`язку з чим контролюючий орган просить стягнути штраф у примусовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області не відповідають вимогам закону, зокрема, не мають належного обґрунтування порушення, повторно притягують до відповідальності за одне й те саме порушення.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що оскільки відповідачем було розміщено три рекламні конструкції з зображенням забороненої інформації Головним управлінням прийнято рішення №18, №20 та №22. Рішення №19, №21 та №23 прийнятті у зв`язку з ненаданням відповідачем відповідної інформації, що необхідна для здійснення позивачем повноважень щодо контролю за сюжетами 1,2,3.

Крім того, позивач зазначає, що всі докази що стосуються даної справи наявні у відповідача та були отриманні ним під час розгляду справи про порушення ЗУ «Про рекламу».

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець 13.10.2006, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області виявлено порушення ОСОБА_1 законодавства про рекламу та за результатами розгляду справ про порушення законодавства про рекламу Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області були прийняті рішення про накладення штрафу за порушення законодавства:

- від 04.04.2023 №18, яким за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами, у відповідності до вимог частини сьомої статті 27 ЗУ Про рекламу, на відповідача було накладено штраф у розмірі 2720,00 грн.;

- від 04.04.2023 №19, яким за неподання інформації про вартість розповсюдженої реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення повноважень, у відповідності до вимог частини другої та шостої статті 27 Закону України «Про рекламу», на відповідача було накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.;

- від 04.04.2023 №20, яким за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами, у відповідності до вимог частини сьомої статті 27 ЗУ Про рекламу, на відповідача було накладено штраф у розмірі 2720,00 грн.;

- від 04.04.2023 №21, яким за неподання інформації про вартість розповсюдженої реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення повноважень, у відповідності до вимог частини другої та шостої статті 27 Закону України «Про рекламу», на відповідача було накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.;

- від 04.04.2023 №22, яким за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами, у відповідності до вимог частини сьомої статті 27 ЗУ Про рекламу, на відповідача було накладено штраф у розмірі 2720,00 грн.;

- від 04.04.2023 №23, яким за неподання інформації про вартість розповсюдженої реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення повноважень, у відповідності до вимог частини другої та шостої статті 27 Закону України «Про рекламу», на відповідача було накладено штраф у розмірі 1700,00 грн.

Вказані рішення рекомендованою поштовою кореспонденцією були направлені на адресу відповідача.

Відповідна поштова кореспонденція була отримана адресатом 09.04.2023, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки за вказаними рішеннями штрафи відповідач не сплатив, позивач звернувся до суду з вимогою про їх стягнення у примусовому порядку, з приводу чого суд зазначає таке.

Законом України "Про рекламу" № 270/96-ВР від 03.07.1996 (в редакції, чинній на час виникнення спору, надалі - Закон № 270/96-ВР, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) визначено засади рекламної діяльності в Україні, врегульовано відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до статті 1 Закону № 270/96-ВР реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до частин першої та другої статті 7 Закону №270/96-ВР основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону №270/96-ВР реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності.

Згідно з пунктами 1 та 8 частини першої статті 8 Закону №270/96-ВР у рекламі забороняється: поширювати інформацію щодо товарів, виробництво, обіг чи ввезення на митну територію України яких заборонено законом; вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім`я без письмової згоди цієї особи.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Частиною другою статті 26 Закону №270/96-ВР визначено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 27 Закону №270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Частиною другою статті 27 Закону №270/96-ВР передбачено, що за порушення законодавства про рекламу несуть: 1) рекламодавці, винні:у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту;у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Згідно з частиною шостою статті 27 Закону №270/96-ВР за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини сьомої статті 27 Закону №270/96-ВР у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м.Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі - Порядок №693, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 11 Порядку №693 за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду (пункт 12 Порядку №693).

Пунктом 9 Порядку №693 визначено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Згідно з пунктом 16 Порядку №693 справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до пункту 18 Порядку №693 за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Згідно з пунктом 19 Порядку №693 рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку.

Пунктом 20 Порядку №693 передбачено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Як було зазначено вище, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області було виявлено порушення ОСОБА_1 законодавства про рекламу та за результатами розгляду справ про порушення законодавства про рекламу Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області були прийняті рішення від 04.04.2023 №18, №19, №20, №21, №22 та №23 про накладення штрафу за порушення законодавства.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про протиправність прийняття рішення від 04.04.2023 №18, №20 та №21, оскільки розміщення реклами було здійснено в місці де здійснюється торгівля, що відповідає чинному законодавству.

Крім того, відповідач вказує, що вказані рішення були прийняті в рамках однієї справи, з посиланням на одну правову підставу в кожному окремому рішенні. Так, на думку відповідача, вказані дії можуть призвести до подвійного (потрійного) покарання за одне і те ж порушення.

Також, у відзиві відповідач зазначив, що рішеннями від 04.04.2023 №19, №21, №23 його було тричі притягнуто до відповідальності за ненадання документів необхідних для здійснення повноважень стосовно контролю.

На думку відповідача, такі рішення є протиправними та не відповідають принципу законності та справедливості.

Проте, суд не приймає до уваги вказані пояснення відповідача, оскільки правомірність проведення контролюючим органом перевірки та прийняття рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу за результатами такої перевірки не є предметом розгляду у даній справі.

Суд зауважує, що у разі незгоди відповідача з результатами вказаної перевірки, він мав право на оскарження рішень у судовому порядку.

Однак, судом встановлено, що вищевказані рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу відповідача у судовому порядку не оскаржені, а сума визначеного рішеннями штрафу добровільно не сплачена.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Позивач витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, під час розгляду справи не здійснював.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в дохід державного бюджету штраф за порушення законодавства про рекламу у розмірі 13260,00 грн. (тринадцять тисяч двісті шістдесят грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.