Рішення № 137264392, 10.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2026 р. справа № 300/3071/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.02.2026 звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.02.2026 №091630028354 йому відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності. При цьому, відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано період навчання в ПТУ №15 міста Івано-Франківськ з 01.09.2003 по 01.09.2005 та період роботи в російській федерації з 05.11.2009 по 04.04.2011 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 01.10.2009. Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не може бути підставою для незарахування періоду роботи до його страхового стажу. Звернув увагу, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Відповідно до пункту «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до 01.01.2004 періоди навчання за денною формою здобуття освіти у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі зараховуються до стажу роботи. Тому, оскаржене рішення, яким йому відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності є протиправним, а пенсійний орган слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу періоди навчання і роботи, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 05.02.2026.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. Зазначив, що згідно з поданими документами страховий стаж ОСОБА_1 становить 4 роки 3 місяці 6 днів. Відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи, яким установлено інвалідність ІІ та ІІІ групи, у віці від 38 років до досягнення 39 років включно мають право на призначення пенсії по інвалідності при наявності страхового стажу не менше 8 років. Як наслідок, страховий стаж позивача є недостатнім, тому правомірно відмовлено в призначенні йому пенсії по інвалідності. Вказав, що до страхового стажу позивача не зараховано період навчання, оскільки відсутній початок та закінчення такого періоду. Відповідно до Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Звернув увагу, що позивач не надав відомостей із індивідуального (персоніфікованого) обліку чи довідок від роботодавців про сплату на її користь страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації за період роботи з 05.11.2009 по 04.04.2011. Як наслідок, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок загального захворювання, що підтверджується довідками до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №749371 від 30.05.2022 та серії 12 ААГ №481120 від 30.05.2023 (а.с.13-14).

ОСОБА_1 05.02.2026 через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.20).

Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням від 12.02.2026 №091630028354 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності.

У даному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано період навчання згідно з копією атестата серії ВА №26590321, оскільки відсутній його початок та закінчення.

В цьому ж рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 4 роки 3 місяці 6 днів (а.с.21-22).

При цьому, згідно з розрахунком стажу позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не зараховано до страхового стажу період роботи з 05.11.2009 по 04.04.2011 (а.с.23).

Позивач через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся із заявою в якій просив зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.2003 по 01.09.2005 та надати правову оцінку і вирішити питання щодо зарахування періоду роботи в російській федерації з 05.11.2009 по 04.04.2011 відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів (а.с.24).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у листі від 23.03.2026 №6598-4720/Я-02/8-0900/26 повідомило, що відповідно до Постанови КМУ №1328 Україна вийшла з Угоди, вчиненої 13.03.1992 у м.москва. Згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року припинена для України з 19 червня 2023 року. Отже, законні підстави для зарахування періодів роботи в росії до страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності відсутні. При цьому, відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу зараховуються періоди, за які щомісяця сплачені страхові внески. Оскільки, з 01.01.2004 стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку, період навчання буде враховано до страхового стажу лише по 31.12.2003 (а.с.25-27).

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що склалися в даній адміністративній справі, суд зазначає наступне.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (частина 1 статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі Закон №1058-IV) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).

При цьому, відповідно до частини 4 статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Разом з тим, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).

Також, відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.

З системного аналізу наведених норм слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені або зазначені неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.

Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.

Відомостями, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 01.10.2009, копія якої містяться в матеріалах справи, підтверджено періоди його роботи з 05.11.2009 по 04.04.2011 (а.с.15-17).

Суд наголошує, що трудова книжка ОСОБА_1 містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивач був прийнятий на роботу за спірний період.

Як уже встановлено судом, незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 05.11.2009 по 04.04.2011, відповідачем обгрунтовано припиненням з 1 січня 2023 року Україною участі в Угоді про гарантії прав громадян в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, що в свою чергу мало наслідком зарахування до страхового стажу періодів роботи на території росії по 31.12.1991.

Суд зазначає, що за приписами частини 1 статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (надалі Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність.

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєдналися до вказаної Угоди, розповсюджувалася дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992.

За змістом статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів (набрала чинності для України 13.06.1986) якщо держава виходить з багатостороннього договору припинення договору відбувається з дня набрання чинності виходу з договору.

В той же час, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, з урахуванням стажу, який вона набула на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україною у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з російською федерацією.

З огляду на наведене, є необґрунтованими аргументи відповідача щодо неможливості зарахування періодів роботи позивача на території російській федерації, з підстав припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки у періоди роботи позивача на території російської федерації вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

При цьому суд зазначає, що за наявності чинних у періоди роботи позивача положень Угоди, які передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до його страхового стажу, та як наслідок позбавлення його конституційного права на соціальний захист.

Суд не бере до уваги доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на відсутність відомостей із індивідуального обліку чи довідок від роботодавців про сплату страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації за період роботи з 05.11.2009 по 04.04.2011, як на підставу відмови в позові, оскільки рішення відповідача від 12.02.2026 №091630028354, яким не зараховано такий період роботи, не мотивоване такими підставами.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача період навчання в ПТУ №15 міста Івано-Франківськ, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п.8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Так, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 01.10.2009 відсутні записи про його навчання в ПТУ №15 міста Івано-Франківськ. Позивачем із заявою про призначення пенсії подано копію атестата серії ВА №26590321 від 30.06.2005. Тому, відповідачем у рішенні від 12.02.2026 №091630028354 запропоновано позивачу надати уточнюючу довідку про період та форму навчання для зарахування до страхового стажу такого періоду.

Згідно з довідкою від 20.02.2026 №35, яка видана Івано-Франківським професійним ліцеєм автомобільного транспорту і будівництва, ОСОБА_1 навчався в професійно-технічному училищі №15 м. Івано-Франківська на денній формі навчання з 01.09.2003 (наказ про зарахування №1 « 3-УД3» від 29.08.2003) по 01.09.2005 (наказ про відрахування №8 «В-УД3» від 02.09.2005) за професією «Бухгалтер» (а.с.19).

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, вищевказана довідка Івано-Франківського професійного ліцею автомобільного транспорту і будівництва до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не подавалася разом із заявою про призначення пенсії, оскільки така довідка видана після прийняття відповідачем оскарженого рішення.

Суд звертає увагу позивача на те, що уповноваженим органом для призначення пенсії є відповідні органи Пенсійного фонду, до компетенції яких і входить розгляд документів, у тому числі і нових. Суд не може реалізувати компетенцію суб`єктів владних повноважень, тобто досліджувати нові документи, яким не була надана оцінка при прийнятті оскаржуваного рішення, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії. Завданням адміністративного судочинства є виключно перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Таким чином, наявна у матеріалах справи довідка Івано-Франківського професійного ліцею автомобільного транспорту і будівництва від 20.02.2026 №35, не може бути взята до уваги, як належний та допустимий доказ по справі, оскільки вона не подавалася позивачем із заявою про призначення пенсії по інвалідності від 05.02.2026, а відтак не могла враховуватися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області при прийнятті рішення від 12.02.2026 №091630028354.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача період навчання в ПТУ №15 міста Івано-Франківськ, не підлягає задоволенню.

Додатково суд зазначає, що заява позивача від 26.03.2026 з долученою до неї довідкою про навчання від 20.02.2026 №35 відповідачем розглянута 03.04.2026 (рішення №091630028354), а період навчання зараховано до страхового стажу частково. Правильність зарахування до страхового стажу не входить до спірних правовідносин, позаяк рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.04.2026 не оскаржується (а.с.40, 42, 50).

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З урахуванням наведеного, а також відсутності доказів, які б свідчили про недостовірність записів трудової книжки ОСОБА_1 щодо спірного періоду роботи, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 05.11.2009 по 04.04.2011.

Інших підстав для незарахування вищевказаного періоду роботи позивача до страхового стажу відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Як наслідок, рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 12.02.2026 №091630028354, яке прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, підлягає до скасування.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-ІV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У даній справі, органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, рішенням якого відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).

Враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення про відмову в призначенні пенсії від 12.02.2026 №091630028354, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05.11.2009 по 04.04.2011 та, як наслідок, повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 05.02.2026 з урахуванням вказаного періоду роботи.

Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії підлягає до часткового задоволення.

Враховуючи приписи ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 900 грн. сплаченого судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.02.2026 №091630028354 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів) зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до страхового стажу період роботи з 05.11.2009 по 04.04.2011.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) від 05.02.2026 про призначення пенсії по інвалідності та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні суду.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 900 (дев`ятсот) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.