Рішення № 137264008, 09.06.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/15209/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, оформлену рішенням від 13.03.2025 року, номер рішення - 063550006946, в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у відповідності із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу (стажу роботи) період догляду за дитиною, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та періоди роботи, вказані в трудовій книжці від 14.03.1990 р. НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію як потерпілому від аварії на ЧАЕС 4-ї категорії із зниженням пенсійного віку у відповідності до абзацу 5 частини 2 статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з моменту звернення до відповідача, тобто з 05.03.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказала, що вважаючи, що має право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", подавши усі необхідні документи, однак отримала рішення про відмову у призначенні пенсії. Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача із цим позовом до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області діяло на підставі та у межах наданих повноважень.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.03.2025 №063550006946 є правомірним, оскільки страховий стаж позивача становить лише 12 років 07 місяців 06 днів, трудова книжка не була врахована через недотримання вимог щодо її оформлення, а факт догляду за дитиною до трирічного віку належними доказами не підтверджений.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 16.09.1995.

У березні 2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке рішенням від 13.03.2025 №063550006946 відмовило позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надала посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_3 , довідку Городецького старостинського округу Сарненської міської ради Рівненської області від 17.01.2025 №18/13/04-39/25 про проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, трудову книжку серії НОМЕР_1 від 14.03.1990, свідоцтво про народження сина ОСОБА_2 від 05.03.2001, індивідуальні відомості про застраховану особу, витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо підтвердження дошлюбних прізвищ позивача, а також документи на підтвердження страхового стажу, зокрема: архівний витяг Трудового архіву Володимирецької селищної ради від 24.03.2025 №298/04-02 про прийняття ОСОБА_3 на роботу до Володимирецького льонозаводу з 14.03.1990; архівну довідку від 24.03.2025 №301/04-02 про роботу та нарахування заробітної плати у Володимирецькому льонозаводі протягом 19901992 років; архівний витяг від 24.03.2025 №299/04-02 з наказу №363-к від 30.11.1992 про надання ОСОБА_4 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; архівну довідку від 24.03.2025 №302/04-02 про роботу та нарахування заробітної плати у Володимирецькому льонозаводі протягом 19951999 років; архівну довідку від 24.03.2025 №300/04-02 щодо відсутності на зберіганні книг наказів з кадрових питань Володимирецького льонозаводу за 19962000 роки; архівну довідку від 24.03.2025 №303/04-02 щодо реорганізації та ліквідації Володимирецького льонозаводу; довідки Житомирського обласного центру зайнятості №1105, №1107, №1109, №1110 та №1111 від 03.04.2025 про перебування позивача на обліку як безробітної та отримання допомоги по безробіттю у відповідні періоди.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області від 17.01.2025 №18/13/04-39/25 позивач проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю у періоди з 26.04.1986 по 31.12.1986 та з 20.12.1988 по 31.12.1992, що станом на 01.01.1993 становить 4 роки 8 місяців 18 днів, а загальний період проживання (роботи) на такій території становить 15 років 11 днів.

Не погоджуючись із рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №1058-IV що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Виходячи зі змісту ст. 16 Основного Закону обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В ухваленому на виконання ст. 16 Конституції України Законі України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ), який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій.

Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.

Згідно з ст. 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Згідно з п. 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом першим ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За приписами ст. 62 Закону №1788-XII, ст. 48 Кодексу законів про працю України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 2.2 глави 2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються.

Згідно з п. 2.3 глави 2 Інструкції №162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 глави 2 Інструкції №162).

Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.

На сьогодні порядок ведення трудових книжок визначається спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. Зазначена Інструкція містить такі ж положення щодо внесення записів про трудову діяльність працівника, заповнення яка містить аналогічні положення щодо заповнення трудових книжок, що й попередня Інструкція №162.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13.03.2025 №063550006946 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому відповідачем визначено страховий стаж позивача тривалістю 12 років 07 місяців 06 днів та не зараховано до такого стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 14.03.1990 з підстав невідповідності дати заповнення трудової книжки року виготовлення її бланка, а також період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею трирічного віку через відсутність, на думку відповідача, належного підтвердження факту такого догляду. У зв`язку з наведеним відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Оцінюючи наведені відповідачем підстави для неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи, зазначених у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 14.03.1990, суд виходить з такого.

Як встановлено судом, підставою для неврахування зазначених періодів роботи стало те, що дата заповнення трудової книжки не відповідає року виготовлення її бланка.

Крім того, факт роботи позивача у Володимирецькому льонозаводі підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 14.03.1990, архівним витягом від 24.03.2025 №298/04-02 про прийняття на роботу та архівними довідками від 24.03.2025 №301/04-02 і №302/04-02 про нарахування заробітної плати за відповідні періоди трудової діяльності.

Разом із тим суд зазначає, що трудова книжка відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є основним документом, який підтверджує стаж роботи особи. З матеріалів справи вбачається, що трудова книжка серії НОМЕР_1 містить записи про трудову діяльність позивача, які внесені послідовно, у хронологічному порядку, містять відомості про прийняття на роботу, переведення та звільнення, а також посилання на відповідні накази роботодавців.

При цьому відповідачем не наведено жодних доказів того, що внесені до трудової книжки записи є недостовірними, підробленими або не відповідають фактичним обставинам трудової діяльності позивача.

Суд враховує, що обов`язок щодо ведення, оформлення та заповнення трудових книжок покладається на роботодавця та відповідальних посадових осіб підприємства, а не на працівника.

Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки для осіб, які допустили відповідні порушення, однак не може бути підставою для обмеження права особи на соціальний захист.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зазначив, що на особу не може покладатися тягар доведення достовірності відомостей, внесених до її трудової книжки. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документації роботодавцем, а недоліки ведення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи при вирішенні питання про призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Крім того, у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що визначальним для призначення пенсії є наявність відповідного стажу роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при оформленні документів, які підтверджують такий стаж.

Отже, сама по собі невідповідність дати заповнення трудової книжки року виготовлення її бланка не може бути достатньою підставою для неврахування підтверджених записами трудової книжки періодів роботи до страхового стажу позивача.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до органу Пенсійного фонду України було подано свідоцтво про народження сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачем зазначено, що вказаний період не може бути зарахований до страхового стажу через відсутність належного підтвердження факту догляду за дитиною.

Судом встановлено, що факт здійснення позивачем догляду за сином ОСОБА_2 до досягнення ним трирічного віку підтверджується свідоцтвом про народження дитини, документами щодо особи матері, відомостями про її перебування без роботи у відповідний період та іншими доказами, наявними в матеріалах справи. Відтак підстави для незарахування зазначеного періоду до страхового стажу відсутні.

Разом з тим суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного та об`єктивного розгляду усіх поданих документів органом, який призначає пенсію.

У разі недостатності поданих документів орган Пенсійного фонду не позбавлений можливості витребувати додаткові документи, необхідні для підтвердження відповідних обставин, однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вчиняв будь-які дії, спрямовані на з`ясування обставин щодо зарахування зазначеного періоду до страхового стажу.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Вирішуючи питання щодо права позивача на пенсію зі зниженням пенсійного віку, суд зазначає, що відповідно до абзацу п`ятого частини другої статті 55 Закону №796-XII особам, які постійно проживали або постійно проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю та станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали в такій зоні не менше чотирьох років, пенсійний вік знижується на два роки та додатково на один рік за кожні три роки проживання або роботи, але не більше ніж на п`ять років.

Як встановлено судом, відповідно до довідки виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області від 17.01.2025 №18/13/04-39/25 позивач проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю у періоди з 26.04.1986 по 31.12.1986 та з 20.12.1988 по 31.12.1992, що станом на 01.01.1993 становить 4 роки 8 місяців 18 днів.

Таким чином, позивач належить до осіб, які мають право на зниження пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону №796-XII.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13.03.2025 №063550006946 прийняте без повного та всебічного дослідження усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про призначення пенсії, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 3,4 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише за умови, якщо для прийняття такого рішення виконані всі умови, визначені законом, та прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки під час розгляду заяви позивача відповідачем не було зараховано до страхового стажу спірні періоди роботи та період догляду за дитиною, питання щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії фактично не було вирішено належним чином.

За таких обставин суд не може перебирати на себе повноваження органу Пенсійного фонду щодо здійснення обчислення страхового стажу та первинного вирішення питання про призначення пенсії.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача належним способом захисту є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу позивача період догляду за дитиною та періоди роботи, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 14.03.1990, після чого повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу п`ятого частини другої статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності та перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н., Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавський р-н., Полтавська обл., 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання неправомірною відмову, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 063550006946 від 13.03.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною, періоди роботи, вказані в трудовій книжці НОМЕР_1 від 14.03.1990 року та повторно розглянути питання про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 червня 2026 року.

Суддя Р.М.Шимонович