Ухвала суду № 137263668, 10.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

10 червня 2026 р.Справа №160/13175/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною та скасувати Постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 007358 від 16.07.2025 р. про застосування адміністративно господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

08.06.2026 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача Цмокаленка Оксани Сергіївни про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 16 липня 2025 № 007358 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. до ОСОБА_2 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, та зняти арешт з транспортних засобів: - марка MERCEDES-BENZ, SPRINTER 313 CDI номер кузова НОМЕР_1 , білого кольору, 2009 року випуску, державний номер НОМЕР_2 ; - марка MERCEDES-BENZ, SPRINTER 313 CDI номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , накладений державним виконавцем Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження 80353060, відкритого 02.03.2026 та виконавчого провадження 79612087, відкритого 18.11.2025 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області грошових коштів.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що оскарження постанови в судовому порядку не зупиняє її дії. Оскільки постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є виконавчим документом і вже пред`явлена до виконання, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній справі. Зокрема, у випадку стягнення грошових коштів за вказаною постановою.

Також, на думку позивача, невжиття вищевказаного способу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення поданого ним позову.

Керуючись статтями 150, 151, 154 КАС України, позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 16 липня 2025 № 007358 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. до ОСОБА_2 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією №R (89)8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року.

Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що невжиття вищевказаного способу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення поданого ним позову. На думку позивача, вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання рішенням законної сили унеможливить будь-які негативні наслідки для позивача, пов`язані з виконанням оскаржуваної постанови до виконання.

Зокрема, у випадку продовження виконання постанови у примусовому порядку буде стягнуто грошові кошти, в тому числі виконавчий збір та витрати виконавчого провдження. Крім того, позивача буде внесено до реєстру боржників, що спричинить негативні наслідки для позивача як суб`єкта господарювання, в тому числі і не тільки вплине на репутацію позивача, обмежить його господарську діяльність та доступ до грошових коштів, наявних на його рахунках.

Керуючись статтями 150, 151, 154 КАС України, позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 16 липня 2025 № 007358 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. до ОСОБА_2 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Як було зазначено судом, позивачем оскаржується в судовому порядку постанова від 16 липня 2025 № 007358 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000, 00 грн. до ФОП ОСОБА_1 .

З огляду на те, що стягнення з позивача суми штрафу може відбутися до ухвалення рішення судом, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, зумовлює примусове виконання постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу та тягне за собою наслідки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Відтак, вчинення державним виконавцем виконавчих дій дійсно може призвести до негативних наслідків для позивача.

При цьому, вжиття заходів забезпечення позову ніяким чином не перешкоджатиме виконанню оскаржуваної постанови в разі відмови позивачу в задоволенні позову, оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України, у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Згідно з частиною 5 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Частиною першою статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Відтак, знайшли підтвердження доводи позивача про те, що примусове виконання оскаржуваної постанови про накладення штрафу може ускладнити виконання рішення суду, оскільки за умови задоволення позовних вимог та набрання рішенням законної сили грошові кошти вже будуть стягнені з позивача, а їх повернення потребуватиме вжиття позивачем додаткових дій, виконання яких можна було б уникнути за умови вжиття заходів забезпечення позову.

Також, на думку суду, ненадання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили, призведе до негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном. При цьому без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд переконаний, що в спірних правовідносинах вжиття заходів забезпечення позову не повинно ставитися в залежність від наявності винесеної державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки б в такому випадку інститут забезпечення позову не виправдав би тих цілей, задля яких його було впроваджено.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта.

Водночас суд зазначає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 007358 від 16.07.2025, як виконавчий документ вже пред`явлена до виконання, про що Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79612087, і стягнення в даному виконавчому провадженні вже відбувається, а тому суд дійшов висновку, що належними способом забезпечення позову є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 007358 від 16.07.2025 - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/13175/26.

Вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та гарантує ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову та відповідає вимогам процесуального закону.

При цьому, суд враховує, що вжиття таких заходів забезпечення як зупинення судом стягнення у виконавчому провадженні на підставі оскаржуваної постанови не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища до ухвалення остаточного рішення у справі.

Стосовно забезпечення позову у спосіб зняття арешту з транспортних засобів: - марка MERCEDES-BENZ, SPRINTER 313 CDI номер кузова НОМЕР_1 , білого кольору, 2009 року випуску, державний номер НОМЕР_2 ; - марка MERCEDES-BENZ, SPRINTER 313 CDI номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , накладений державним виконавцем Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження 80353060, відкритого 02.03.2026 та виконавчого провадження 79612087, відкритого 18.11.2025 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області грошових коштів, суд зазначає, що забезпечення позову шляхом зняття арешту не передбачено статтею 151 КАС України, а тому забезпечення позову у вказаний спосіб не вбачається можливим.

З матеріалів справи також вбачається, що арешт на транспортні засоби накладено за наслідком відкриття виконавчого провадження. Постанови державного виконавця в рамках цієї справи не є предметом оскарження.

Суд звертає увагу, що згідно з п.5) ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

З цих підстав суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Цмокаленко Оксани Сергіївни про забезпечення адміністративного позову, - задовольнити частково.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні №79612087 з примусового виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №007358 від 16.07.2025 - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/13175/26.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): ОСОБА_3 , (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Боржник 1 (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код: відсутній; адреса місцезнаходження: вул. Воскресенська, 24, м. Дніпро, 49000).

Боржник 2 (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Державна служба України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код: 39816845; адреса місцезнаходження: вул.Антоновича, буд.51, м.Київ, 03150).

Оригінал та копію даної ухвали видати (направити) позивачу, копію ухвали видати (направити) відповідачам.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 10 червня 2029 року.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 10.06.2026.

Суддя А.О. Сластьон