Рішення № 137263603, 09.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 рокуСправа №160/6804/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.12.2024 № 0780102408, №0780162408, № 0780212408, № 0780062408;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0020507-1307-0436 від 27.06.2025.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.12.2024 №0780102408, № 0780162408, № 0780212408, № 0780062408 та податкова вимога від 27.06.2025 № 0020507-1307-0436 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті за відсутності належних та допустимих доказів отримання позивачем оподатковуваного доходу. Позивач зазначає, що підставою для донарахування податкових зобов`язань слугувала виключно інформація Національного банку України щодо надходження у 2023 році p2p-переказів на рахунки, відкриті на її ім`я у різних банківських установах. Водночас відповідачем не було встановлено осіб, які здійснювали перекази, не досліджено джерела походження коштів, не отримано інформації щодо призначення платежів та фактичного розпорядника рахунків, а також не витребувано від банківських установ відомостей, що становлять банківську таємницю. Позивач стверджує, що фактично не отримувала коштів, не відкривала частину банківських рахунків та не здійснювала операцій за ними. Після ознайомлення з матеріалами справи позивач звернулася до правоохоронних органів із заявою про протиправне використання її персональних даних та відкриття рахунків третіми особами, у зв`язку з чим розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026041390000156 від 06.03.2026. Крім того, позивач зазначає, що була позбавлена можливості подати заперечення до акта перевірки та своєчасно оскаржити податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, оскільки відповідні документи фактично не отримувала, а вся кореспонденція поверталась відповідачу із відміткою про закінчення строку зберігання. На думку позивача, відповідач дійшов передчасних висновків про отримання нею доходу, не здійснив повного та всебічного дослідження обставин справи, не встановив факту здійснення позивачем господарської діяльності чи реалізації товарів (послуг), а тому безпідставно визначив податкові зобов`язання та застосував штрафні санкції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 року клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено позивачу строк звернення до суду з позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

До суду 10.04.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх необґрунтованими. Відповідач зазначає, що контролюючим органом у встановленому ПК України порядку направлявся на податкову адресу позивача запит про надання документів щодо підтвердження отриманих доходів, який залишився без відповіді, а лист повернуто поштою з відміткою про закінчення строку зберігання. У зв`язку з чим, на думку відповідача, документи вважаються належним чином врученими відповідно до ст.42 ПК України. Також у відзиві зазначено, що позивач не повідомляв контролюючий орган про зміну своєї податкової адреси, у зв`язку з чим ДПС правомірно використовувала дані Державного реєстру фізичних осіб платників податків, де податковою адресою значиться місце реєстрації позивача у м.Синельникове.

Відповідач посилається на обов`язок платника податків забезпечувати отримання кореспонденції та подавати інформацію на запити контролюючого органу, а також на судову практику Верховного Суду щодо наслідків неналежного отримання поштової кореспонденції та ненадання документів під час перевірки. Крім того, відповідач вказує, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача проведена на підставі відповідного наказу та податкової інформації, отриманої, зокрема, від Національного банку України щодо надходження коштів на її рахунки. У зв`язку з ненаданням первинних документів, висновки перевірки були зроблені на підставі наявної податкової інформації відповідно до ст.83 ПК України. За результатами перевірки встановлено отримання позивачем доходу у значному розмірі за 2023 рік, який не був задекларований, у зв`язку з чим прийнято податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосування штрафних санкцій. Відповідач наголошує, що позивач не спростувала встановлені перевіркою обставини, не надала належних доказів походження коштів або їх неоподатковуваного характеру, а тому контролюючий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

15.04.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що податковий запит відповідача від 02.05.2024 року є дефектним і не відповідає вимогам п.73.3 ПК України та Порядку №1245, оскільки не містить конкретного опису встановлених порушень, а тому не породжує обов`язку надавати відповідь. Підставою для запиту слугувала лише загальна інформація НБУ, яка не підтверджує факту отримання позивачем доходу, а лише описує можливі шахрайські схеми використання рахунків третіх осіб. Також наголошує, що встановлені під час перевірки банківські обороти не є доходом у розумінні ст.163 ПК України, оскільки кошти мали транзитний характер, не залишалися у її розпорядженні та були наслідком дій третіх осіб, що додатково підтверджується відкритим кримінальним провадженням. Відтак обов`язок декларування доходу не виникав. Окремо зазначено, що вона не була належним чином повідомлена про проведення перевірки та надсилання податкових документів через фактичне проживання за іншою адресою, що виключає ознаки ухилення від отримання кореспонденції. Відповідач, у свою чергу, діяв формально, не перевірив фактичні обставини проживання та її роботи. У підсумку вона вказує, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога прийняті на підставі припущень, без належних доказів отримання доходу та з порушенням процедури, у зв`язку з чим підлягають скасуванню в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позові та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що на підставі пп.191.1.1 п.191.1 ст.191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79, пп.69.35№ п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 16.08.2024 № 3580-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_2 » проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) тривалістю 2 робочі дні за період діяльності з 01.01.2023 по 31.12.2023 з питань достовірності, повноти та своєчасності нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів.

Підставою для проведення перевірки став лист ДПС України від 26.03.2024 №8651/7/99-00-24-01-02-07, яким повідомлено про отримання від Національного банку України інформації (лист № 24-0006/21625/БТ від 20.03.2024, вх. ДПС № 33529/5 від 22.03.2024) щодо надходження у 2023 році грошових переказів у значних розмірах із використанням реквізитів ЕПЗ (p2p-платежі) на рахунки, зокрема фізичної особи ОСОБА_2 .

Також листом ДПС України від 21.08.2024 № 23858/7/99-00-24-04-03-07 доведено відомості, отримані від НБУ листом від 09.08.2024 № 57-0008/6069/БТ, щодо обсягів прибуткових і видаткових операцій за рахунками ОСОБА_2 із зазначенням банківських установ, у яких відкриті рахунки, зокрема: АТ КБ «ПриватБанк», АТ «А-Банк», АТ «ВСТ Банк», АТ «Ощадбанк», АТ «Сенс Банк», АТ «ТАСКОМБАНК», АТ «Універсал Банк».

За результатами проведеної перевірки складено акт від 30.09.2024 № 2819/04-36-24-09/ НОМЕР_1 , яким встановлено:

- неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік (пп.49.18.4, п.176.1, п.179.1 ПК України);

- заниження загального річного оподатковуваного доходу внаслідок недекларування коштів, зарахованих на банківські рахунки із використанням реквізитів ЕПЗ (p2p-платежі), у зв`язку з чим донараховано ПДФО у сумі 450 088,74 грн (пп.164.2.20, п.168.2.1, п.167.1 ПК України);

- донарахування військового збору у сумі 37 507,40 грн (пп.1.2, 1.3 п. 16№ підрозділу 10 розділу XX ПК України);

- ненадання відповіді на запит контролюючого органу, що кваліфіковано як порушення вимог ПК України.

На підставі зазначеного акта перевірки прийнято податкові спірні повідомлення-рішення від 30.12.2024, а саме:

№ 0780102408, яким застосовано штраф 340,00 грн за неподання декларації;

№ 0780162408, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДФО на загальну суму 562 610,93 грн (у тому числі 450 088,74 грн основного зобов`язання та 112 522,19 грн штрафних санкцій);

№ 0780212408, яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору на суму 46 884,25 грн (у тому числі 37 507,40 грн основного зобов`язання та 9 376,85 грн штрафу);

№ 0780062408, яким застосовано штраф 6 700 грн.

27.06.2025 відповідно до ст.59 Податкового кодексу України сформовано оскаржувану податкову вимогу № 0020507-1307-0436 про сплату податкового боргу.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до положень п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп.78.1.1);

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп.78.1.4).

Відповідно до положень пп.79.1, 79.2 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як зазначено вище, наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.08.2024 року №3580-п визначено провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) з 20.09.2024 року тривалістю 2 робочих дні, за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року з метою дотримання вимог податкового та іншого законодавства.

Вказаний висновок відповідача ґрунтувався на тому, що листом ДПС України від 26.03.2024 № 8651/7/99-00-24-01-02-07, яким повідомлено про отримання від Національного банку України інформації (лист № 24-0006/21625/БТ від 20.03.2024, вх. ДПС № 33529/5 від 22.03.2024) щодо надходження у 2023 році грошових переказів у значних розмірах із використанням реквізитів ЕПЗ (p2p-платежі) на рахунки, зокрема фізичної особи ОСОБА_2 .

Також листом ДПС України від 21.08.2024 № 23858/7/99-00-24-04-03-07 доведено відомості, отримані від НБУ листом від 09.08.2024 № 57-0008/6069/БТ, щодо обсягів прибуткових і видаткових операцій за рахунками ОСОБА_2 із зазначенням банківських установ, у яких відкриті рахунки, зокрема: АТ КБ «ПриватБанк», АТ «А-Банк», АТ «ВСТ Банк», АТ «Ощадбанк», АТ «Сенс Банк», АТ «ТАСКОМБАНК», АТ «Універсал Банк».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 року у справі № 420/9909/23 зазначено, що наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою саме для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Враховуючи викладене, з огляду на отримання відповідачем від ДПС України 26.03.2024 № 8651/7/99-00-24-01-02-07, яким повідомлено про отримання від Національного банку України інформації (лист № 24-0006/21625/БТ від 20.03.2024, вх. ДПС № 33529/5 від 22.03.2024) щодо надходження у 2023 році грошових переказів у значних розмірах із використанням реквізитів ЕПЗ (p2p-платежі) на рахунки, зокрема фізичної особи ОСОБА_2 , оскільки вказаний дохід не було включено нею до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, на переконання суду, у контролюючого органу були законні підстави, після отримання в установленому законодавством порядку такої інформації, здійснити документальну позапланову перевірку позивача.

Як встановлено судом, посадовою особою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 16.08.2024 № 3580-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти, своєчасності та достовірності декларування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, за результатами якої складено акт від 30.09.2024 №2819/04-36-24-09/ НОМЕР_1 .

Відповідно до висновків акта перевірки за наслідками проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами і доповненнями), а саме: неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2023 рік;

- пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 та п.167.1 ст.167 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: заниження загального річного оподатковуваного доходу внаслідок не декларування грошових коштів, які надійшли на банківські рахунки із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), в результаті визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік на суму 450 088,74 грн;

- пп.1.2, пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті визначено суму податкових зобов`язань з військового збору за 2023 рік на суму 37 507,40 грн;

- п.121.2 ст.121, щодо ненадання відповіді на запит, контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктом 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами і доповненнями).

Щодо цих обставин, суд зазначає таке.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Згідно із пп.14.1.55 п.14.1 ст.14 ПК України дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Згідно із пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно із пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Пункт 164.2 статті 164 ПК України встановлює перелік видів доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Так, серед іншого, до такого доходу віднесені інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України).

При цьому у статті 165 ПК України наведено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, у статті 166 ПК України передбачені випадки, за яких платник податків може зменшити загальний оподатковуваний дохід на розмір податкової знижки.

Відповідно до пункту 164.3 статті 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

За загальним правилом, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (пункт 167.1 статті 167 ПК України).

Пункти 167.2-167.5 статті 167 ПК України встановлюють випадки, за яких до бази оподаткування застосовується ставка податку, відмінна від загальної.

Згідно із підпунктом «в» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (підпункт 179.1 статті 179 ПК України).

Відповідно до пп.1.1 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

В силу пп.1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

За змістом пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що за загальним правилом кожна особа, яка отримує дохід, зобов`язана сплачувати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та подавати у зв`язку з цим до податкового органу податкову звітність. При цьому, ПК України відносить до доходів фізичної особи будь-які доходи, отримані платником податків у відповідному періоді, окрім тих, що не підлягають оподаткуванню, чи підлягають зменшенню на суму податкової знижки або ж із застосуванням меншої ставки податку.

Вирішуючи питання щодо того, чи може у спірних правовідносинах інформація, надана банківською установою про обсяги отриманих платником податків грошових переказів, бути підставою для висновку податкового органу про порушення таким платником вимог податкового законодавства в частині декларування отриманого у періоді, що перевірявся, загального оподатковуваного доходу, суд зазначає, що стаття 83 ПК України встановлює перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок. Підпункт 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України до таких матеріалів відносить, зокрема, податкову інформацію.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію» інформація будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Таким чином, висновки податкового органу за наслідками здійсненого ним контрольного заходу можуть, серед іншого, ґрунтуватись і на податковій інформації, до якої відносяться будь-які відомості та/або дані, що стосуються предмета перевірки.

Приписи підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1 статті 19 ПК України покладають на контролюючі органи функції з контролю своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи, зокрема, мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

Пунктом 71.1 статті 71 ПК України встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до пункту 72.1.3 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків.

За правилами пункту 73.1 статті 73 ПК України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 74 КАС України).

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що на виконання покладених на них функцій податкові органи вправі звертатись до банків чи інших фінансових установ із запитами щодо отримання інформації про рух коштів на рахунках платника податків. Надана такою установою інформація відноситься до податкової та є підставою для врахування при формуванні висновків про дотримання чи порушення платником податків норм податкового законодавства.

При цьому, положення статей 72, 73, 83 ПК України у взаємозв`язку з нормами статей 72-74 КАС України не дають підстав вважати, що отримана податковим органом у порядку, встановленому ПК України, інформація від банківської установи про рух коштів платника податків є недопустимим доказом, оскільки саме така установа уповноважена законом на надання відомостей такого характеру.

Водночас, платник податків, який не згоден із відповідністю такої інформації дійсним обставинам справи або ж вважає, що розмір заниженого ним податкового зобов`язання є меншим, вправі подати до контролюючого органу або ж в ході судового розгляду справи відповідні докази, що спростовують доводи суб`єкта владних повноважень. Це зумовлено специфікою поставленого в провину платнику податків порушення, а саме заниження загального оподатковуваного доходу, у зв`язку з чим контролюючому органу достатньо довести саме факт отримання останнім доходу у періоді, що перевірявся.

Поряд з тим, у разі заперечення таких обставин платник податків повинен надати докази, які свідчитимуть про: відсутність такого доходу взагалі; наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.

Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать про те, що задекларовані платником податків податкові зобов`язання не відповідають дійсності або він не виконав обов`язок щодо подання декларації за наявності об`єкта для декларування, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 року у справі № 140/403/19.

Так, відповідно до висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно із наявної податкової інформації позивач за 2023 рік отримала дохід від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у сумі 2 500 493 грн, який згідно із ПК України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючим органом було використано інформацію, що надійшла від ДПС України щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р платежі) у 2023 р., надану листом від 26.03.2024 року № 8651/7/99-00-24-01-02-07.

Так, листом ДПС України від 26.03.2024 року №8651/7/99-00-24-01-02-07 повідомлено контролюючий орган про отриману від НБУ інформацію листом № 24-0006/21625/БТ від 20.03.2024 р. щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році, зокрема фізичної особи ОСОБА_2 , дохід по рахункам якої склав 2 500 493 грн.

Отже, під час податкової перевірки за відомостями наданими у встановленому порядку Національним банком України встановлено, що у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме: обсяг зарахувань на банківські рахунки позивача склав 2 500 493 грн.

Саме інформація надана у встановленому порядку Національним банком України слугувала підставою для висновку контролюючого органу про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Як зазначено судом, доходом фізичної особи, який підлягає оподаткуванню, є будь-який дохід, отриманий як у грошовій, так і у негрошовій формі, за виключенням доходів, передбачених ст.165 ПК України.

При цьому, будь-які кошти, які надходять фізичній особі на її картковий банківський рахунок є доходом, якщо особа не доведе що ці кошти не підпадають під виключення, які визначені ст.165 ПК України.

Під час податкової перевірки за відомостями наданими у встановленому порядку Національним банком України встановлено, що у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме обсяг зарахувань на банківські рахунки позивача склав 2 500 493 грн.

P2P-платежі (з англ. person-to-person) це грошові перекази фізичних осіб «з карти на карту». P2P-транзакції зазвичай використовуються для оплати послуг або покупок у приватних продавців на онлайн-ринках, також такі платежі можуть використовуватися і для переказів коштів з іншою метою.

Разом з тим, поповнення рахунків однієї фізичної особи з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), різними фізичними особами у значному обсязі та за відсутності в отримувача належного документального обґрунтування підстав для одержання таких грошових коштів свідчить про отримання позивачем у 2023 році доходів в розмірі 2500493 грн у виді інших доходів.

При цьому, лист фінансової установи, зокрема який містить інформацію щодо періоду і розміру отриманого особою доходу та дає можливість ідентифікувати таку особу, може бути як підставою для висновків податкових органів при проведенні податкової перевірки в розумінні статті 83 ПК України, так і належним та допустимим письмовим доказом в розумінні статей 73, 74, 94 КАС України під час судового розгляду.

Суд установив, що така інформація була в розпорядженні ДПС України, а тому відповідач обґрунтовано використав її під час здійснення контрольного заходу.

Водночас, позивач не надала доказів, які свідчать про відсутність такого доходу взагалі, наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.

Також, суд враховує, що під час проведення перевірки на адресу платника податків позивача був надісланий письмовий запит від 02.05.2024 року №31646/6/04-36-24-14, в якому доведено про необхідність надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним та надати інформацію, та її документальне підтвердження а саме:

- надати документи про отримання доходу;

- надати документи про сплату до бюджету податків та зборів;

- надати виписки по рахункам, по яким було здійснено використання реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році.

Платником податків ОСОБА_2 пояснення та документи не надано.

Лист повернуто відповідачу з позначкою поштового оператора «за закінченням терміну зберігання».

Позивач не надала суду доказів того, що податкова адреса була змінена чи некоректно вказана контролюючим органом.

Суд зазначає, що фізична особа платник податків може мати лише одну податкову адресу, і у разі її зміни зобов`язана повідомити про це контролюючий орган шляхом подання відповідної заяви у визначені строки. Доказів того, що позивач повідомляла податковий орган про зміну своєї адреси чи інші обставини, які б унеможливили належне вручення кореспонденції, суду не надано.

Позивач також не надає доказів подання заяви про бажання отримувати документи від контролюючого органу виключно в електронній формі через Електронний кабінет. За відсутності такої заяви, листування між податковим органом та платником податків здійснюється шляхом надсилання кореспонденції на податкову адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до встановленої процедури вручення поштових відправлень, перевірка документів одержувача, фіксація вручення, а також правильність оформлення повідомлення про вручення є обов`язком працівників поштового зв`язку. Доказів неналежного виконання такими працівниками своїх обов`язків або недостовірності повідомлення про вручення у матеріалах справи немає.

Приписами абз.2 пункту 42.5 ст.42 ПК України визначено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно із п.42.2. статті 42 ПК України, документи вважаються врученими належним чином, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Обов`язку контролюючого органу надсилати платнику документи, прийняті за результатами проведення перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень від податкових органів.

З цього приводу у постанові від 06.08.2019 у справі №520/8681/18 Верховний Суд вказує, що документи контролюючого органу вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Таким чином, суд дійшов висновку, що повідомлення позивача здійснено належним чином, у встановленому порядку та за податковою адресою, яка була в обліку податкового органу.

Твердження позивача про те, що акт перевірки не містить інформації про відкриті нею банківські рахунки із зазначенням банків та обсягів операцій по цим рахункам, а також перелік фізичних осіб, які здійснювали перерахунок коштів на карткові рахунки позивача, суд відхиляє з огляду на те, що надходження коштів на її банківські рахунки в розмірі 2 500 493 грн підтверджені Національним банком України, за результатами здійснення ним функції нагляду за діяльністю банків та надавачів платіжних послуг, а також аналізу операцій клієнтів фізичних осіб, які використовують електронні платіжні засоби.

Також наведені обставини не спростовують факту надходження вищевказаних сум грошових коштів на банківські рахунки, які належать саме позивачу, а не будь-яким іншим особам.

Під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень відповідачем процедури проведення документальної невиїзної перевірки та оформлення акта такої перевірки, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Таким чином, суд не встановив порушень контролюючого органу при проведенні документальної невиїзної перевірки позивача та оформлення її результатів.

При цьому, суд зауважує, що позивачем ні під час, ні після завершення перевірки не було надано податковому органу жодних пояснень щодо джерела походження зазначених коштів та правову підставу їх отримання, як не надано і жодних документів, які б підтверджували підстави отримання нею вказаної суми грошових коштів від фізичних осіб на її банківські рахунки та не здійснення їх декларування, не зважаючи на те, що як до початку перевірки, так і під час її проведення позивачу були надіслані відповідні запити податкового органу.

Позивач не заперечила та не спростувала вказану інформацію, а також не надала з матеріалами позову жодних доказів, які б спростовували відомості, викладені контролюючим органом у вказаному листі та акті перевірки, як не надала пояснень та будь-якого документального підтвердження щодо правової природи отриманих позивачем на її банківські рахунки коштів, що вказує на неспроможність документально спростувати висновки податкового органу про отримання нею у 2023 році доходів, без їх належного обліку, звітності і оподаткування.

Отже, враховуючи, що за результатами перевірки, було встановлено отриманням позивачем у 2023 році грошових коштів у сумі 2 500 493 грн від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), однак, вказаний дохід не було включено нею до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, у контролюючого органу були законні підстави для донарахування за 2023 рік податку на доходи фізичних осіб у розмірі 450 088,74 грн (2 500 493 грн х 18%), а також військового збору у розмірі 37 507, 395 грн (2 500 493 грн. х 1,5).

Крім того, п.123.1 ст.123 ПК України визначено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (п.123.2 ст.123 ПК України).

За наведеного правового регулювання, донарахування контролюючим органом до податку на доходи фізичних осіб та військового збору штрафної (фінансової) санкції розміром 25 відсотків є обґрунтованим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 0780162408 від 30.12.2024 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 562 610,93 грн, у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 450088,74 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 112 522 грн та №0780212408 від 30.12.2024 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 37 507,40 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9376,85 грн, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Також, за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем порушено вимоги пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік.

Вказані обставини стали підставою винесення податкового повідомлення-рішення №0780102408 від 30.12.2024, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік.

Доказів подання позивачем до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік до матеріалів справи не надано.

В силу вимог пп.16.13 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно із пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

За змістом пункту 120.1 статті 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи викладене, за виявлені порушення пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.49.1, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 ПК України, згідно із п.120.1 ст.120 ПК України до позивача правомірно було застосовано штраф у розмірі 340 грн.

Відповідно до пп.73.3.3 п.73.3 ст.73, п.85.2 ст.85 ПК України платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно із п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, не є спірною та обставина, що позивач жодних пояснень і документів у відповідь на запит податкового органу від 02.05.2024 року №31646/6/04-36-24-14, не надавала.

Відповідно до вимог п.121.2 ст.121 ПК України, ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє особу від обов`язку подання інформації.

Отже, податковим органом доведено порушення вимог пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України в частині ненадання позивачем відповіді на обов`язковий запит податкового органу, що стало підставою для застосування до неї штрафної санкції в сумі 6 700 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0780102408 від 30.12.2024, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, та №0780062408 від 30.12.2024 прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законодавством, а тому, підстави для їх скасування відсутні.

Крім того, суд зауважує, що якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст, згідно із яким визначено грошове зобов`язання платника податків, суму такого зобов`язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки його надсилання (вручення), передбачені ПК України. Сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку. Порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, не впливає на його законність.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13.02.2018 року по справі № 820/1975/17.

Щодо вимог в частинні визнання протиправною та скасування податкової вимоги №0020507-1307-0436 від 27.06.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 59.1 статті 59 ПК України, податковим органом було надіслано позивачу податкову вимогу про сплату боргу за податковою адресою, однак, з незалежних від контролюючого органу причин така податкова вимога була повернута на адресу контролюючого органу.

Згідно із пунктом 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.3 статті 42 ПК України визначено, що якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно із пунктом 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 р. № 822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, яке розроблено відповідно до статей 63 та 70 глави 6 розділу ПК України з метою визначення єдиної методики реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

Пунктом 2 цього Положення визначено, що державний реєстр створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов`язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються ПК України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Це Положення регулює відносини, що виникають при реєстрації фізичних осіб, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства.

Вказаним положенням визначено, що усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням.

Облік фізичних осіб - платників податків ведеться у Державному реєстрі за реєстраційними номерами облікової картки платника податків, а осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків (до паспортів громадянина України з числа зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).

Розділом IX цього Положення передбачено порядок подання Заяви про зміну даних, які вносяться до Облікової картки та Повідомлення.

Так встановлено, що фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою №5ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5ДРП (додаток13) відповідно.

Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання.

Внесення змін до Державного реєстру та окремого реєстру Державного реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання фізичною особою Заяви за формою № 5ДР або Заяви за формою № 5ДРП до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання). У разі звернення до будь-якого контролюючого органу строк внесення змін до Державного реєстру може бути продовжено до п`яти робочих днів.

В свою чергу, згідно із пунктом 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Таким чином, вказаними нормами чинного законодавства передбачено обов`язок фізичної особи-платника податків повідомляти податкові органи про зміну податкової адреси.

Так, спірна податкова вимога направлена позивачу на адресу: АДРЕСА_1 .

Докази повідомлення позивачем податкових органів та надання заяви 5ДР про зміну податкової адреси в матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що в даному випадку адреса позивача для цілей направлення податкової вимоги підтверджується відомостями, які були в наявності у контролюючого органу станом на дату прийняття та направлення відповідних правових актів, що засвідчується інформацією підрозділу ДПС по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом та є належним джерелом інформації для таких цілей згідно правового висновку Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що міститься у постановах від 28.02.2023 року у справі №160/27532/21, від 15.02.2023 року у справі №420/26492/21.

З огляду на зазначене, податкова вимога №0020507-1307-0436 від 27.06.2025 року надсилалась Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області з дотриманням вимог ПК України.

Невручення в даному випадку податкової вимоги відбулось із незалежних від податкового органу причин, та згідно пунктів 42.2, 42.3 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими.

Водночас, жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка тощо) щодо вручення податкової вимоги.

При цьому, суд зазначає, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатися на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє її від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2019 р. у справі №825/1109/16, від 20.10.2020 року у справі №140/30/20, від 21.10.2021 року у справі №360/4692/19, від 14.07.2022 року у справі № 120/479/21-а, від 26.07.2022 року у справі №640/3437/21.

Крім того, суд зазначає, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.10.2020 року по справі № 813/3922/17, від 14.07.2022 року по справі №120/479/21-а, від 28.02.2023 року по справі № 160/27532/21.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що доводи позивача про наявність підстав для визнання протиправною та скасування податкової вимоги №0020507-1307-0436 від 27.06.2025 року в ході судового розгляду цієї справи також не знайшли свого підтвердження.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю з викладених вище підстав.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма