Ухвала суду № 137263162, 10.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

10 червня 2026 р. Справа № 120/17995/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши в письмовому проваджені заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 11.02.2026 року адміністративний позов задоволено частково та, окрім іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок з 01 лютого 2023 року та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № ХЛ61060, що видана ІНФОРМАЦІЯ_1 07 листопада 2025 року, виходячи із 90% від відповідних сум грошового забезпечення, врахувавши при цьому раніше виплачені суми пенсії.

Також вказаним рішенням зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром, врахувавши при цьому раніше виплачені суми.

21.05.2026 року на адресу суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду згідно ст. 382 КАС України, шляхом зобов`язання відповідача подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення.

Заява мотивована тим, що на виконання рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.11.2025 року №ХЛ61060, однак при цьому відповідач оминув вимогу рішення і повторно обмежив пенсію максимальним розміром. Крім того, позивач наголошує, що рішеннями суду у справах №120/4583/24, та №120/5341/25 було знято обмеження пенсії максимальним розміром до 01.01.2026 року.

Також у поданій заяві про встановлення судового контролю позивач вказує, що відповідачем протиправно застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", оскільки у зв`язку із застосуванням коефіцієнтів пониження пенсійним органом невірно обраховано розмір заборгованості, яка утворилась після виконання рішення суду.

Окрім цього, позивач також наголошує, що після здійсненого перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду у справі №120/17995/25 пенсійним органом припинено виплату індексації, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2023 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році".

У зв`язку з цим позивач вважає, що невиконання судового рішення відповідачем в повному обсязі порушує його законні права та інтереси, а тому просить суд зобов`язати суб`єкта владних повноважень - ГУ ПФУ у Вінницькій області надати суду звіт про виконання судового рішення.

Разом із тим, відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2026 №004-К ОСОБА_2 виключений зі штату Вінницького окружного адміністративного суду, відтак позбавлений можливості здійснювати розгляд даної справи.

Враховуючи наведене та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (із змінами та доповненнями), Засад використання автоматизованої системи документообігу у Вінницькому окружному адміністративному суді, затверджених рішенням Зборів суддів Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2025 № 11, на підставі розпорядження керівника апарату суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" від 21.05.2026 №172 проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи №120/17995/25 між суддями Вінницького окружного адміністративного суду.

Згідно з ч. 9 ст. 31 КАС України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026 року матеріали заяви передано для розгляду судді Вінницького окружного адміністративного суду Поліщук І.М.

Ухвалою від 26.05.2026 року вказану заяву позивача про встановлення судового контролю прийнято до свого провадження суддею Поліщук І.М. та призначено до розгляду в письмовому провадженні. Крім того, цією ухвалою встановлено відповідачу (боржнику) 5-ти денний строк для надання письмових пояснень та доказів на підтвердження виконання судового рішення.

01.06.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшли пояснення, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю. Відповідач зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/17995/25 Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії позивача та станом на 01.02.2023 року пенсія становить 59665,95 гривень. Зазначив, що ОСОБА_1 на виконання вказаного рішення також донараховано кошти у сумі 678141,06 гривень.

Також представник пенсійного органу вказує, що станом на 01.02.2023 року пенсія позивача також перерахована з урахуванням рішення суду у справі №120/868/24, відповідно до якого позивачу нарахована доплата 2000,00 гривень, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Окрім того також вказав, що виплата пенсії позивачу здійснюється з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" та виплата донарахованих кошів у сумі 678141,06 гривень буде здійснена в межах бюджетних асигнувань виділених відповідно до вказаного порядку.

Визначаючись щодо наявності підстав для встановлення судового контролю, суд виходив із наступного.

Так, за ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Процедура судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульована статтями 382, 383 КАС України.

Зокрема, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Тобто, встановлення судового контролю не є прямим обов`язком суду за наявності відповідного звернення сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.

Як уже зазначалося судом вище, рішенням суду від 11.02.2026 року адміністративний позов задоволено частково та, окрім іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок з 01 лютого 2023 року та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № ХЛ61060, що видана ІНФОРМАЦІЯ_1 07 листопада 2025 року виходячи із 90% від відповідних сум грошового забезпечення, врахувавши при цьому раніше виплачені суми пенсії.

Також вказаним рішенням зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром, врахувавши при цьому раніше виплачені суми.

Судом встановлено, що на виконання цього рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області пенсійним органо здійснено перерахунок розміру пенсії позивача без її обмеження максимальним розміром та з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення. В результаті здійсненого перерахунку розмір пенсії позивача складає 59665,95 гривень. Зазначені обставини підтверджуються наданим позивачем та пенсійним органом розрахунком пенсії позивача станом на 01.02.2023 року.

Відтак, рішення суду в зобов`язальній частині виконано.

Крім того, позивачу також нараховано заборгованість в сумі 678141,06 гривень.

Окремо судом враховано, що виплата пенсії позивачу здійснюється згідно Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821.

Разом з тим, частиною першою статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", а також на покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (пп. "а" п. 9).

Згідно з частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.

Неодноразово Верховний Суд у своїх рішеннях зазначав, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу на керівника управління не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Зокрема, у постановах від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16.07.2018 року у справі № 811/1469/18 та у справі № 560/523/19 від 23.04.2020 року.

Таким чином, рішення суду у даній справі в повному обсязі буде виконане після виділення коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, а матеріалами справи підтверджено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не відмовлялось від виконання рішення суду, а виконало його у межах повноважень.

При цьому, обґрунтовуючи причини не виплати позивачу даних коштів, відповідач у своїх письмових поясненнях та в листах, адресованих позивачу, вказав, що дана заборгованість буде виплачена позивачу після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону №2262 встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Окрім того, відповідач зазначив, що нараховані кошти в сумі 678141,06 гривень Головним управлінням включені до Реєстру судових рішень та виплату буде здійснено в порядку черговості.

Так, оцінюючи відповідні доводи боржника щодо виплати заборгованості в розмірі 678141,06 гривень після виділення коштів з Державного бюджету на цю мету, суд насамперед виходить з того, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій. При цьому визначальним є те, чи є достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов`язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.

Отже, виплати пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ здійснюються ГУ ПФУ України у Вінницькій області виключно за рахунок коштів державного бюджету. Інших фінансових можливостей, окрім зазначених, для здійснення пенсійних виплат орган Пенсійного фонду не має.

Водночас в силу приписів статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Таким чином встановлені обставини вказують на неможливість виконання відповідачем рішення суду у даній справі в частині виплати позивачеві донарахованих коштів (заборгованості) в сумі 678141,06 гривень через відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення та коштів з державного бюджету на відповідні цілі, що є необхідними для здійснення виплати цієї заборгованості.

Суд звертає увагу на те, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17 та інших, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Ба більше, суд враховує, що проблема невиконання рішень національних судів у соціальних спорах має загальнодержавний характер. Така проблема існує протягом багатьох років, а робота над її вирішенням здійснюється регулярно і найвищих рівнях публічної влади. На це, зокрема, вказує той факт, що 09.07.2021 відбувся спільний круглий стіл за участю представників Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України, Міністерства юстиції України, органів державної виконавчої служби та суддів України, на якому йшлося про критичний стан із виконанням рішень судів про перерахунок та виплату пенсій через відсутність необхідних для цього бюджетних коштів та обговорювалися шляхи виходу із ситуації, що склалась (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1151152/).

Зрозуміло, що в умовах війни України з РФ проблема з видатками державного бюджету на соціальне забезпечення лише загострилася.

Тобто проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень в соціальних спорах, яка потребує системного підходу до її вирішення.

Водночас за цих обставин надані суду законом повноваження щодо здійснення судового контролю за виконанням судового рішення не здатні призвести до фактично виконання в повному обсязі ухваленого на користь позивача рішення у цій справі. Тому встановлення судового контролю у даному випадку жодним чином не вплине на виконання судового рішення та, відповідно, не захищатиме право позивача на отримання бюджетних коштів, позаяк виплати таких є залежною від можливостей держави виконати взяті на себе зобов`язання, а не від власного бажання відповідача у цій справі - органу Пенсійного фонду.

Таким чином, оскільки часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі обумовлене об`єктивними причинами - відсутність бюджетних коштів на відповідні цілі, а належних доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не здобуто, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю в порядку, визначеному статтею 382 КАС України.

Крім того, у поданій заяві про встановлення судового контролю заявник вказує на те, що незважаючи на правові висновки суду відповідачем зменшено розмір пенсії, шляхом застосування постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", що в подальшому, на думку позивача призвело до зменшення, розмір заборгованості пенсійного фонду перед позивачем. Також позивач вказав, що пенсійним органом після проведеного перерахунку припинено виплату індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2023 року №118 " "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році".

З цього приводу суд зауважує, що у рішенні суду у справі №120/17995/25 судом не надавалася оцінка діям пенсійного органу щодо застосування обмежуючих коефіцієнтів до пенсії та виплата індексації.

При цьому суд наголошує, що судове рішення не може містити правову оцінку обставин на майбутнє.

Так, судом досліджувалося виключно питання щодо перерахунку пенсії позивача на підставі довідки про розмір грошового забезпечення та її обмеження максимальним розміром з 01.02.2023 року, а не правомірності підстав застосування обмежуючих коефіцієнтів та нарахування індексації.

Відтак, суд позбавлений можливості надавати оцінку діям/бездіяльності відповідача, які не були предметом судового дослідження у цій справі.

Встановлення ж судового контролю у той спосіб, про який просить позивач, фактично спрямоване на врегулювання нових правовідносин, які не є предметом виконання судового рішення.

З огляду на викладене заяву позивача про встановлення судового контролю належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2026 року у справі №120/17995/25, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна