Рішення № 137262668, 09.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4423/26

Провадження № 2/711/2727/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Кошубінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», в особі представника - адвоката Пархомчука С.В., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2049644 від 12.01.2022 у розмірі 12 004,00 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 12.01.2022 між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2049644. Згідно умов кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 4 000,00 грн; дата надання кредиту 12.01.2022; строк кредиту - 29 днів; відсоткова ставка 1,9% на добу. На виконання умов договору, 12.01.2022 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . 01.12.2023 між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.Відповідно до реєстру боржників від 01.12.2023 до договору відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 12 004,00 грн., яка складається з: 4 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8 004,00 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026, вказану справу передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Позивачу встановлено п`ятиденний строк із дня отримання відзиву для подання відповіді на нього.

28.05.2026 представник відповідача адвокат Ястремська А.М. подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечення проти позову мотивувала тим, що згідно з умовами кредитного договору № 2049644 від 12.01.2022 кредит надавався відповідачу строком на 29 календарних днів, тобто до 09.02.2022 включно. Натомість заявлена позивачем прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 8 004,00 грн. свідчить про їх нарахування поза межами погодженого сторонами строку дії договору. Посилаючись на положення статей 1048, 1050 ЦК України та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, представник відповідача зазначила, що після спливу визначеного договором строку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Відтак, позивач як правонаступник первісного кредитора мав право нараховувати проценти за користування кредитом виключно в межах строку кредитування (з 12.01.2022 по 09.02.2022), що становить 2 204,00 грн. Окрім цьогопредставник відповідача зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів, а доданий розрахунок заборгованості та виписка з особового рахунку є односторонніми документами, які повністю залежать від волевиявлення кредитора. Також у кредитному договорі частково вказано номер платіжної картки, проте позивачем не доведено, що ця картка належить саме відповідачу. Відповідач також заперечує факт переходу до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» права вимоги за кредитним договором, оскільки позивачем, всупереч умовам договору відступлення прав вимоги № 1-01/12/2023 від 01.12.2023, не надано актів приймання-передачі реєстрів боржників, які є його невід`ємною частиною, що унеможливлює встановлення правонаступництва. Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн. у відзиві зазначено, що вони є недоведеними через відсутність платіжних документів на підтвердження їх реальної сплати. До того ж вказана сума перевищує ціну позову, не відповідає критеріям розумності, співмірності та покладає надмірний фінансовий тягар на відповідача, враховуючи, що дана справа є малозначною, має типовий шаблонний характер і не потребувала вивчення великого обсягу доказів або складного правового аналізу. Одночасно у відзиві наведено попередній розрахунок судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн., докази яких сторона відповідача зобов`язалася надати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

01.06.2026 представник позивача адвокат Пархомчук С. В. подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими. Наголосив, що у пункті 9.4.3 договору № 2049644 від 12.01.2022 сторони погодили автоматичну пролонгацію строку користування кредитом у випадку несплати позичальником заборгованості до запланованої дати її повернення. На підтвердження розміру заявленої до стягнення суми позивачем долучено детальний розрахунок заборгованості за договором, отриманий від первісного кредитора. Щодо перерахування кредитних коштів представник позивача вказав, що вони надавалися у безготівковій формі через платіжного провайдера ТОВ «Санрайз Фінанс» на банківську картку, яку відповідач самостійно зазначив при укладенні договору. Зауважив, що ні первісний кредитор, ні позивач не мають і не можуть мати доступу до повного номера картки чи виписки за рахунком відповідача, оскільки ці відомості становлять банківську таємницю. Водночас відповідач не надав суду жодних належних і допустимих доказів на спростування факту отримання кредитних коштів або на підтвердження того, що вказаний у договорі картковий рахунок йому не належить. Сам же факт перерахування 12.01.2022 коштів у розмірі 4 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 підтверджується листом ТОВ «Санрайз Фінанс». Стосовно відступлення права вимоги представник позивача зазначив, що 01.12.2023 між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» було укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023. Відповідно до реєстру боржників за цим договором позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2049644. На підтвердження переходу права вимоги до матеріалів справи додано належним чином засвідчений витяг із реєстру боржників, а також акт приймання-передачі цього реєстру. Крім того, представник позивача заперечував проти заявленого відповідачем орієнтовного розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи його очевидно завищеними, неспівмірними зі складністю, а також такими, що суперечать критеріям реальності й розумності адвокатських витрат.

03.06.2026 представник позивача адвокат Пархомчук С. В. подав заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У поданих заявах по суті справи адвокат Пархомчук С.В. просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн».

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; від його представника адвоката Ястремської АМ. надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи,всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.01.2022між ТОВ «ФК «Верона» (далі - кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) в електронній формі укладено кредитний договір № 2049644, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «G8280».

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.3., 1.4., 1.6. договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України гривні у розмірі на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, у розмірі та порядку, встановлених договором. Тип кредиту кредит. Загальний розмір наданого кредиту складає 4 000,00 грн. Строк на який надається, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме: з 12.01.2022 по 09.02.2022 включно. Процентна ставка за кредитом становить 1,9% від суми кредиту в день. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 6 204,00 грн.

Кредитодавець надає позичальнику кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки позичальника протягом 3 банківських днів з дати підписання договору (пункт 2.1. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору позичальник зобов`язався повернути суму отриманого кредиту (грошові кошти, які кредитодавець надав у кредит, а позичальник отримав за цим договором), сплатити суму нарахованих процентів за користування кредитом у строки, визначені в графіку платежів.Повернення суми кредиту та сплата процентів за користування кредитом має бути здійснено позичальником не пізніше останнього дня користування кредитом, що є належним виконанням зобов`язань позичальника за цим договором.

Позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за фактичну кількість календарних днів користування грошовими коштами, визначених договором, але не більше строку, на який надається кредит. В разі продовження (пролонгації) строку дії договору, позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за весь період продовження терміну користування кредитом та строку дії договору (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пунктів 9.4.1. - 9.4.4. договору, у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, позичальник має право ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом здійснення платежу на користь кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів не пізніше останнього дня строку користування кредитом. Після отримання кредитодавцем коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява позичальника про продовження строку користування кредитом вважається поданою, а дія договору автоматично продовжується (лонгується) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів. За умови своєчасної сплати позичальником всіх нарахованих процентів за користування кредитом, можливе продовження строку користування кредитом та продовження дії договору автоматично (автопролонгація) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, необмежену кількість разів. Автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом до закінчення строку дії договору. У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний договір, дає згоду кредитодавцю на його автопролонгацію - продовження строку користування кредитом та строку дії договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. Сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом - подовженим на наступних умовах: строк автопролонгації договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно. В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 50 календарних днів в сукупності такої пролонгації. Продовження строку користування кредитом та строку дії договору не є зміною істотних умов електронного договору, оскільки автопролонгація є відкладальною обставиною, яка настає за умов, описаних в цьому договорі та сторони погодили такий порядок пролонгації на момент укладення електронного договору.

ТОВ «ФК «Верона» зобов`язання за кредитним договором № 2049644 від 12.01.2022 виконало у повному обсязі, надавши відповідачу у користування кредит у розмірі 4 000,00 грн., шляхом зарахування 12.01.2022 грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Санрайз Фінанс» № 1903/2026-3 від 19.03.2026.

З розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ФК «Верона» за договором № 2049644 від 12.01.2022, встановлено, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 12 004,00 грн., яка складається з: 4 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 8 004,00 грн. заборгованість за відсотками.

01.12.2023 між ТОВ «ФК «Верона» (далі кредитор) та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (далі новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, відповідно до умов якого кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 1-01/12/2023 від 01.12.2023 ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2049644 від 12.01.2022 у загальному розмірі 12 004,00 грн.

Згідно з випискою з особового рахунку, станом на 20.02.2026 заборгованість відповідача за кредитним договором № 2049644 не погашена та становить 12 004,00 грн., яка складається з: 4 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 8 004,00 грн. заборгованість за відсотками.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договор7у становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи встановлені обставини у сукупності з наведеними нормами права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими письмовими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на таке.

Судом встановлено факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору № 2049644 від 12.01.2022 в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що повністю відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та статтям 638, 639 ЦК України. На виконання умов цього договору відповідачу було перераховано кредитні кошти в розмірі 4 000,00 грн. на його платіжну картку, що підтверджено довідкою платіжного провайдера. Твердження представника відповідача про недоведеність позивачем факту отримання кредитних коштів є безпідставними та повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування відсотків поза межами первісного 29-денного строку кредитування, суд зазначає, що в пункті 9.4.3 договору № 2049644 від 12.01.2022 сторони досягли згоди щодо автоматичної пролонгації строку користування кредитом у разі його неповернення, але не більше ніж на 50 календарних днів у сукупності. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків здійснювалося первісним кредитором в межах початкового строку (за ставкою 1,9% на добу) та в межах погодженого сторонами строку автопролонгації (за ставкою 2,9% на добу). Нарахування відсотків припинено 31.03.2022, тобто після закінчення автопролонгованого строку дії договору, що відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду.

Право вимоги за кредитним договором № 2049644 від 12.01.2022 перейшло до позивача на підставі договору відступлення права вимоги № 1-01/12/2023 від 01.12.2023. Факт переходу права вимоги підтверджено доданими до матеріалів справи витягом з реєстру боржників та актом приймання-передачі документації.

Відповідач, у порушення вимог статей 526, 530 ЦК України та умов кредитного договору, взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, суму кредиту та нараховані відсотки у визначений строк не повернув, будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості чи фактів її добровільного погашення суду не надав.

За таких обставин, оскільки факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 12 004,00 грн., з яких 4 000,00 грн. - тіло кредиту, 8 004,00 грн. відсотки, знайшов своє підтвердження під час судового розгляду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 2049644 від 12.01.2022 у розмірі 12 004,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стороною позивача надано суду: договір про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025, укладений з адвокатом Пархомчуком С.В.; додаткову угоду № 1 від 20.01.2026 до Договору про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025; акт про отримання правової допомоги від 02.06.2026; рахунок № 02.06.2026-83 від 02.06.2026; платіжну інструкцію № 2820 від 02.06.2026 на суму 13 000,00 грн.

Надаючи оцінку цим доказам, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Дана справа належить до категорії малозначних справ, має типовий характер для діяльності позивача у відносинах із боржниками та не потребувала вивчення великого обсягу доказів або складного правового аналізу. Підготовка позовної заяви у такій справі зазвичай здійснюється за наявним шаблоном і не вимагає значних часових витрат.

Заявлений розмір витрат на правничу допомогу (13 000,00 грн.) перевищує ціну позову (12 004,00 грн.), що не відповідає принципу розумності та покладає надмірний фінансовий тягар на відповідача.

За таких обставин, керуючись принципами справедливості, співмірності та розумності, а також виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, суд доходить висновку, що заявлена сума є завищеною та підлягає зменшенню. Справедливим та співмірним розміром відшкодування у даній справі суд вважає суму в розмірі 2 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» (код ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження: вул. Саперне Поле, буд. 12, нежитлове приміщення 1008, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № 2049644 від 12.01.2022 у розмірі 12 004,00 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн., а всього 16 666,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Г. В. Булгакова