Рішення № 13726207, 31.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2011 р.Справа № 12/179-10-5072 Позивач: товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" Відповідач: товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-15106"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 20673,11 грн.

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: Семзеніс С.М., представник за довіреністю від 19.11.2010р.

від третьої особи: не зявився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (далі по тексту ТДВ "Страхова компанія "ВіДі-Страхування") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-15106" (далі по тексту ТОВ " АТП-15106") та просить стягнути з відповідача 20673,11 грн., як відшкодування шкоди.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.12.2010р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно № 12/179-10-5072 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

13.12.2010р. господарського суду Одеської області отримав від відповідача клопотання в якому просить замінити відповідача ТОВ „АТП-15106” належним відповідачем ОСОБА_1.

У задоволенні клопотання судом було відмовлено з підстав його необґрунтованості та не відповідності матеріалам справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.01.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_1.

Листом (вх. № 1944/2011) від 21.01.2011р. суд отримав копію свідоцтва про смерть ОСОБА_1, серії НОМЕР_1, виданого 28.10.2009р.

Позивач в судові засідання не зявлявся, але надав суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у наданому суду клопотанні (вх. № 33592) та усних поясненнях представника.

В процесі розгляду справи сторонами були подані до суду додаткові матеріали, які були оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

13 серпня 2008 року між громадянкою України Сунцовою Анжелікою Ананівною та ТДВ „Страхова компанія „ВіДі-Страхування”, був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № АС 001893 (надалі за текстом - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом „Honda CR-V”, д/н НОМЕР_2.

16 червня 2009 року на 7-й ст. Чорноморської (Люстдорфської) дороги в м. Одеса трапилась дорожньо-транспортна пригода (надалі за текстом - ДТП) за участю автомобіля „Honda CR-V”, д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 (має право керувати на підставі довіреності від 15.10.2008 р.) та автомобіля „БАЗ”, д/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1.

Відповідно до довідки відділу Державтоінспекції по факту дорожньо-транспортної пригоди відносно ОСОБА_1, за невиконання ним вимог Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., були складені адміністративні матеріали та направлені до ДАІ м. Вознесенська Миколаївської області, звідки вони були скеровані до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області для подальшого прийняття рішення.

Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області було встановлено, що 16.06.2009 р. ОСОБА_1 працюючий водієм на ТОВ „АТП-15106”, керуючи автомобілем „БАЗ”, д/н НОМЕР_3, по другорядній дорозі вул. Довга м. Одеси, при в'їзді на головну дорогу 7 ст. Люстдорфської дороги, не надав дороги автомобілю „Honda CR-V”, д/н НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, в разі чого скоїв з ним зіткнення, що спричинило пошкодження транспортних засобів та даною постановою ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до тимчасового реєстраційного талону від 20.09.2008р., на час скоєння ДТП, користувачем автомобіля „БАЗ”, д/н НОМЕР_3 було ТОВ „АТП-15106”.

11 серпня 2009 року до ТДВ „СК „Віді-Страхування” звернулася ОСОБА_3 з Заявою про виплату страхового відшкодування вх. № 15/04/9.09/1748.09 в зв'язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування.

05 жовтня 2009 року ТДВ „СК „ВІДІ-Страхування” на підставі Страхового акту № АС-001783 від 15.09.2009 р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи з Рахунку-фактури № ДМхЗУ-000128 від 22.06.2009 р., Рахунку-фактури № ДМхСА-004418 від 22.06.2009 р., Акту здачі-прийняття робіт № ДМхСА-004418 від 22.06.2009 р., Квитанція № ПН 24108 від 22.06.2009 р., Рахунку № 06-021 від 22.06.2009 р. та Квитанція № 2995.553.1 від 23.06.2009 р., враховуючи Звіт № 06-021 спеціаліста-автотоварознавця про оцінку вартості матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження автомобіля „Honda CR-V”, д/н НОМЕР_2 від 30.06.2009 р., здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 45 568 грн. 39 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 1939 та № 418 від 05.10.2009 р.

Цивільна відповідальність відповідача, якому належить автомобіль „БАЗ”, д/н НОМЕР_3, на момент ДТП була застрахована в ЗАТ „АСК „Інго Україна”, правонаступником якого є ПрАТ „АСК „Інго Україна”, за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0631643 (надалі за текстом - Поліс), за яким останнє взяло на себе обовязок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільна відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

18 червня 2010 року ПрАТ „АСК „Інго Україна”, відповідно до умов Полісу, здійснило виплату страхового відшкодування на користь ТДВ „СК „ВІДІ-Страхування” в розмірі 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку № 26509301956 за 18.06.2010 р.

Як зазначає позивач, для відшкодування шкоди в повному обсязі, відповідач зобов'язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) здійсненим ПрАТ „АСК „Інго Україна”, що становить 20578,39 грн.

22.07.2010 р. позивачем на адресу відповідача цінним листом з описом-вкладення було надіслано регресну вимогу вих. № 15/04/8.04/132-10 (надалі за текстом - Регресна вимога). Однак даний лист повернувся на адресу позивача з відміткою пошти „За закінченням терміну зберігання”.

10.09.2010 р. позивач рекомендованим листом на адресу відповідача повторно надіслав Регресну вимогу. Дана регресна вимога була вручена відповідачу 13.09.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, як зазначає позивач ця вимога позивача залишилася без відповіді.

Відповідно до розрахунку позивача, загальний розмір боргу відповідача станом на 15.11.2010р. становить 20673,11 грн., з яких 20578,39 грн. завдана шкода та 94,72 грн. 3% річних.

З огляду на викладене, для захисту своїх порушених прав позивач був вимушений звернутися до господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Частина 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України (надалі за текстом ЦК України) передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (ч. і. ст. 1187 ЦК України, відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів), відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником підчас виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Суд розглянувши клопотання відповідача про заміну відповідача ТОВ „АТП-15106” належним відповідачем ОСОБА_1 відмовив в його задоволенні, оскільки постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області було зазначено, що ОСОБА_1 є працюючим водієм на ТОВ „АТП-15106”, а відповідно до ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обовязковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Тобто посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не є працівником ТОВ „АТП-15106” не приймаються судом до уваги.

Отже, згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України відшкодування шкоди, спричиненої з вини ОСОБА_1 - працівника відповідача, під час виконання ним своїх трудових обов'язків, покладається саме на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно до ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до л. 22.1. ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (надалі за текстом - Закон) при настанні страхового випадку (страховим випадком ст. 6 Закону визнає подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика (згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону ліміт відповідальності - це грошова сума в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування) відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП, зокрема, майну третьої особи.

Відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. (на одного потерпілого). Крім того, відповідно до абз. 2 п. 12.1. ст. 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Полісом встановлено франшизу у розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки Регресна вимога була вручена відповідачу 13.09.2010 р., то, відповідно до ст. 530 ЦК України, днем з якого обов'язок відповідача по відшкодуванню шкоди вважається простроченим є 21.09.2009р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що вимоги позивача є підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-15106" (65091, м. Одеса. вул. Середня, 48, ЄДРПОУ 30629150) на користь товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „ВіДі-Страхування” (08131, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. В. Кільцева, 56, ЄДРПОУ 35429675) відшкодування шкоди - 20673,11 коп.; держмита - 206,73 грн.; витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 07.02.2011р.

Суддя Цісельський О.В.