Ухвала суду № 137261176, 05.06.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/1188/26

Провадження №2-з/283/11/2026

У Х В А Л А

05 червня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Левченко О.І.,

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Лінкевича Ярослава Броніславовича, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинський спецкар?єр» про стягнення поворотної фінансової допомоги,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинський спецкар?єр» в якому просить стягнути з відповідача поворотну фінансову допомогу в розмірі 150000 гривень.

Після подання позовної заяви представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно (будівлі, споруди та інші об?єкти, що входять до складу цілісного майнового комплексу), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Малинський спецкар?єр», розташоване за адресою: Житомирська область, місто Малин, вулиця Радянська 6А, на земельній ділянці з кадастровим номером 1823410100:01:007:0220, та зареєстроване за відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у межах ціни позову 150000 гривень.

Суд зазначає наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, згідно з приписами якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В статті 150 ЦПК України зазначено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом статті 149 ЦПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Доведення обставин має здійснюватися таким чином, щоб відповідати стандарту переваги більш вагомих доказів. Це означає, що обставина вважається встановленою, якщо на підставі наданих доказів її існування виглядає більш ймовірним, ніж її відсутність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18 підкреслено, що жодна обставина не може вважатися доведеною лише через те, що інша сторона не подала доказів для її спростування. Такий підхід суперечить суті принципу змагальності, оскільки покладає на сторону обов`язок доведення негативного факту, чого принцип не передбачає.

Таким чином, принцип змагальності зобов`язує сторони активно доводити обставини, на які вони посилаються, а суд оцінює ці докази, виходячи з їхньої переваги та переконливості, без автоматичного перекладання обов`язку доказування на іншу сторону.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову суду необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід врахувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 150000 гривень.

На обґрунтування позовної вимоги позивач надала суду договори про надання поворотної фінансової допомоги: № 20 від 26.07.2025 року на суму 50000 гривень, № 21 від 27.07.2025 року на суму 50000 гривень та № 22 від 28.07.2025 року на суму 50000 гривень.

Також позивач надала квитанції, які підтверджують перерахування коштів відповідачу.

Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) дійсно безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, або майно, за рахунок якого можна буде виконати рішення суду.

В обґрунтування поданої заяви про необхідність забезпечення позову представник позивача зазначає про намагання відповідача здійснити продаж належного йому нерухомого майна, що підтверджується оголошенням, яке розміщене у мережі інтернет за посиланням: https://granitltd.ub.ua/

На підтвердження цього представник позивача надав роздруківку з вищевказаної інтернет-сторінки на якій зазначено, що компанія Граніт ЛТД продає завод з переробки натурального каменю - Малинський спецкар`єр. В склад пропонованого майна входить й продаж цілісного майнового комплексу. Оглянувши вищевказану інтернет-сторінку суд також виявив вищевказане оголошення за посиланням: https://granitltd.ub.ua/chapter/view/888/

Ураховуючи вищевказані обставини, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача (за умови задоволення позовних вимог) може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Товариству з обмеженою відповідальністю «Малинський спецкар?єр», яке має код ЄДРПОУ 35748557, належить наступне нерухоме майно: комплекс, що складається з: прохідної «А» - пл. 23,7 кв.м.; головного корпусу (адмін., шламовий, полірування) «В» - пл. 3857,0 кв.м.; гаража «Г» - пл. 102,3 кв.м.; блоку допоміжних служб «Д» - пл. 853,5 кв.м.; компресорної «Е» - пл. 241,3 кв.м.; трансформаторної підстанції «Є» - пл. 52,7 кв.м.; клубу із столярною майстернею «Є» - пл. 185,4 кв.м.; загальною площею 5315,9 кв.м.; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1976054918109. Дане нерухоме майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, з метою забезпечення позову, суд накладає арешт на вищевказане нерухоме майно в межах ціни позову в розмірі 150000 гривень.

Такий захід забезпечення позову буде співмірним та адекваним поданому позову, оскільки арешт накладений у межах ціни позову - 150000 гривень та не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

З цих же підстав суд не застосовує зустрічне забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України,-

ухвалив:

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Малинський спецкар?єр», код ЄДРПОУ 35748557, що знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Малин, вулиця Покровська, будинок 6-А, а саме комплекс, що складається з: прохідної «А» - пл. 23,7 кв.м.; головного корпусу (адмін., шламовий, полірування) «В» - пл. 3857,0 кв.м.; гаража «Г» - пл. 102,3 кв.м.; блоку допоміжних служб «Д» - пл. 853,5 кв.м.; компресорної «Е» - пл. 241,3 кв.м.; трансформаторної підстанції «Є» - пл. 52,7 кв.м.; клубу із столярною майстернею «Є» - пл. 185,4 кв.м.; загальною площею 5315,9 кв.м.; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1976054918109; у межах ціни позову 150000 гривень.

Копію ухвали направити для виконання Малинському відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду набирає законної з моменту її оголошення.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Малинський спецкар?єр» (код ЄДРПОУ 35748557, місцезнаходження: Україна, 11603, Житомирська область, місто Малин, вулиця Радянська, будинок 6А).

Суддя: А. О. Тимошенко