Рішення № 13726097, 08.02.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2011 р. Справа № 5016/4/2011

м. Миколаїв

За позовом: АТ Банк “Фінанси та кредит” (04050, м. Київ, вул. Артема, 60), в

особі філії “Південного регіонального управління АТ Банк

“Фінанси та кредит” (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 78),

до відповідача - 1: Головного управління юстиції у Миколаївській області, (54058,

м.Миколаїв, вул. 8- го Березня 107).

до відповідача - 2: ТОВ “Трафік Оск” (54050, м. Миколаїв, вул. Металургів, 8, кв. 167),

про визнання договору безоплатного відповідального зберігання від 23.07.2010 р., укладеного між Підрозділом примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Миколаївській області в особі начальника ОСОБА_1 та ТОВ “Трафік Оск” недійсним

Суддя А.К.Семенов

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Нікора А.М. довіреність № б/н від 19.11.2010 року.

Від відповідача 1: Третяк Г.О. довіреність № 187 від 16.03.2010 року.

Від відповідача 2: не присутній.

СУТЬ СПОРУ :

Позов поданий АТ Банк “Фінанси та кредит” в особі філії “Південного регіональ-ного управління АТ Банк “Фінанси та кредит” до Головного управління юстиції у Мико-лаївській області та ТОВ “Трафік Оск” про визнання договору безоплатного відповідаль-ного зберігання від 23.07.2010 р., укладеного між Підрозділом примусового виконання рі-шення відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Миколаїв-ській області в особі начальника ОСОБА_1 та ТОВ “Трафік Оск” недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовуються порушенням відповідачами вимог законодавства.

Перший відповідач письмовій відзив по суті спору надав, проти позову заперечує.

Другий відповідач свого представника у судове засідання не направив, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву та витребувані судом матеріали не надав.

Справу розглянуто, відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, за наявними матеріа-лами.

Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 08.02.2011 року за згодою представника позивача та першого відповідача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Обставини справи.

23 липня 2010 року між Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Миколаївській області в особі начальника ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відпові-дальністю «ТРАФІК ОСК»був укладений договір безоплатного відповідального зберіган-ня (надалі - Договір). За умовами п.п. 1.1, 1.2. Договору Відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв на відповідальне зберігання автомобіль марки LEXUS GS 300, 2005 року випуску. Вартість переданого об'єкту визначається експертом, який призначається державним виконавцем згідно Постанови.

Зазначений автомобіль було виставлено на реалізацію в рамках виконавчого про-вадження відкритого за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва про солі-дарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в осо-бі філії «Південне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит»та передано на відповідальне зберігання на підставі оскарженого Договору.

П. 4.1 Договору встановлено винагороду другого відповідача, яка складає 5 % від оціночної вартості переданого майна за один (кожен) місяц зберігання.

Позивач просить визнати договору безоплатного відповідального зберігання від 23.07.2010 р. недійсним з наступного:

-перевищена винагорода за зберігання автомобіля марки LEXUS GS 300;

-копію акту арешту опису майна не видано під розписку зберігачеві;

- начальник відділу ДВС не має повноважень укладати договір зберігання, оскільки повноваження покладені на державного виконавця.

Відповідач 1, як вже вище вказано, проти позову заперечує з наступного:

-у відповідності до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження»кошти витрачені на перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника відносяться до витрат на організацію та проведення виконавчих дій, стягуються з боржника за постановою державного виконавця.

-укладений начальником Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Миколаївській області договору відповідального зберігання здійснено у відповідності до законодавства України, зокрема ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу».

Другий відповідач, як вже вище вказано, відзив на позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обстави-ни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до п.п. 3,4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», зберігач, якщо ним призначено не боржника або члена його сім'ї, одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої встановлюється за угодою зберігача з державним виконавцем.

Порядок і умови зберігання майна, на яке накладено арешт, зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, визначаються Національним банком України за погоджен-ням з Міністерством фінансів України, а щодо іншого майна - Міністерством юстиції України.

Згідно ст. 627 Цивільний кодекс України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 5.8.6. Інструкції про проведення виконавчих дій № 74/5 від 15.12.1999 р. розмір винагороди зберігачу встановлюється державним виконавцем за зго-дою зберігача, але не більше 5 відсотків вартості переданого на зберігання майна за 1 мі-сяць.

Отже, при укладенні договору між Підрозділом примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Миколаївській області та ТОВ «ТРАФІК ОСК», норми діючого законодавства, щодо визначення вартості винагороди зберігача не порушено.

Описане майно передано на зберігання та копію акту опису та арешту майна № 021147 від 23.07.2010 року отримано Барабулєю О.В., про що є його підпис на цьому акті.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу», державними виконавцями є заступник директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - начальник відділу примусового виконання рішень, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальники підрозділів примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, їх заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці підрозділів примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, начальник, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення),

районного в місті відділу державної виконавчої служби.

Згідно п.п. 4.4 Положення про районний, міський (міст обласного значення), райо-нний у містах відділ державної виконавчої служби, затверджені Наказом Міністерства юстиції України № 43/5 від 16.07.1999 р., начальник відділу виконує рішення і здійснює інші дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Тобто, начальник підрозділом примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Миколаївській області є посадова осо-ба, яка вчиняє виконавчі дії, направлені на виконання рішення є державним виконавцем, отже, має повноваження на укладення договору відповідального без оплатного зберігання.

Господарський суд , вирішуючи спір зобовязаний встановити наявність тих обста-вин, з якими закон повязує визнання угод недійсними, а саме:

-невідповідність змісту угоди вимогам закону;

-недодержання встановленої форми угоди;

-неправоздатність сторін за угодою;

-неправомірність дій сторін.

В обґрунтування цієї вимоги позивач посилається на ст.ст. 203,215 Цивільного кодексу України.

Проте, всупереч вимог статті 33 ГПК України позивачем не подано доказів стосовно того, що договір від 23.07.10 року не відповідає чинному законодавству, а саме, що має та-ки пороки:

-пороки змісту (зміст договору від 23.07.10 року суперечить Цивільному Кодексу

України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам сус-

пільства);

-пороки субєктного складу (особи, які вчинили вказаний договір, не мали необхід-

ний обсяг цивільної дієздатності;

- пороки форми (договір вчинений не в формі, встановленій законом).

-пороки волі і спрямованості волевиявлення (волевиявлення хоча б одного учасни-

ка цього договору не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, а сам до-

говір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).

Позивачем не доведені ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своєї вимоги.

За таких обставин в задоволені позову слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, госпо-дарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку по-дання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеля-ійної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду спра-и апеляційним господарським судом.

Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу, рішення підписано 10.02.2011 року.

Суддя А.К.Семенов