Рішення № 13726079, 10.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.11 Справа № 8/296пн

За позовом Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Донецьк,

до Фізичної особипідприємця ОСОБА_2, м. Луганськ,

за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача громадянки ОСОБА_3, місто Луганськ, -

про зобовязання виконати певні дії.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Дрожановій О.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_4 представник, - довіреність №149 від 22.01.10 року;

від відповідача представник не зявився;

від третьої особи представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

витребування з чужого незаконного володіння та користування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 нежитлового приміщення магазину загальною площею 80,1 кв.м, з окремим входом, що розташований у АДРЕСА_3, яке належить позивачу на праві власності;

зобовязання відповідача звільнити нежитлове приміщення - магазин загальною площею 80,1 кв.м, з окремим входом, що розташований у АДРЕСА_3, яке належить позивачу на праві власності, - з метою усунення перешкод у здійсненні позивачем свого права користування та володіння своєю власністю.

З ініціативи суду ухвалою від 27.12.10 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено громадянку ОСОБА_3.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 27.12.10 року до 13.01.11 року; з 13.01.11 року до 27.01.11 року та з 27.01.11 року до 10.02.11 року у звязку з неявкою відповідача та третьої особи, а також необхідністю надання учасникам розгляду спору можливості подати додаткові докази.

27.01.11 року, через канцелярію суду, від третьої особи надійшло клопотання (вих. №б/н від 13.01.11 року) про зупинення провадження по даній справі, яке мотивоване посиланням на те, що у провадженні Ленінського районного суду міста Луганська знаходиться цивільна справа за первісним позовом громадянина ОСОБА_1 до громадянки ОСОБА_3 про визнання права власності на магазин з окремим зовнішнім входом загальною площею 80,1 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; зобовязання підписати акт прийому-передачі приміщення та передати технічну документацію та інше, а також за зустрічним позовом громадянки ОСОБА_3 до громадянина ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.

Розгляд цього клопотання судом був відкладений до отримання документальних доказів факту знаходження такої справи у провадженні названого суду.

10.02.11 року, через канцелярію суду, від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без її участі (вих. №б/н від 10.02.11 року), відповідно до якого вона просить здійснити розгляд справи за її відсутності, без посилання на будь-яку поважну причину, та ставить суд до відома про підтримку свого клопотання про зупинення провадження у справі з вищевикладених причин.

До початку судового засідання 10.02.11 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його безпідставним та протиправним заволодінням з боку відповідача приміщенням магазину загальною площею 80,1 кв.м, з окремим входом, що розташований у АДРЕСА_3

Він надав до справи ухвалу Ленінського районного суду міста Луганська від 04.02.11 року, справа №2-751/11, згідно якій суд задовольнив клопотання позивача громадянина ОСОБА_1 про залишення без розгляду його цивільного позову до громадянки ОСОБА_3 в частині вимог про:

визнанням недійсними змін до договору купівлі-продажу від 27.10.08 року магазину з окремим зовнішнім входом загальною площею 80,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо збільшення ціни договору на суму 214702 грн.;

визнання за ОСОБА_1 права власності на магазин з окремим зовнішнім входом загальною площею 80,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3;

зобовязання ОСОБА_3здійснити передачу документації технічного характеру на приміщення;

зобовязання ОСОБА_5 звільнити приміщення магазин з окремим зовнішнім входом загальною площею 80,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 від обладнання та продукції кондитерського магазину.

Керуючись ч.2 ст. 35 ГПК України, суд вважає цей факт встановленим та враховує його при вирішенні даного спору.

Позивач не заперечив проти задоволення клопотання третьої особи про розгляд справи за її, а також відповідача відсутності; він заперечив проти задоволення клопотання про зупинення провадження по цій справі (№8/296пн), посилаючись на відсутність для цього фактичних та правових підстав, оскільки спір по вищезгаданій цивільній справі №2-751/11 (після задоволення клопотання про залишення без розгляду вищезазначеної частини позовних вимог ОСОБА_1.) не є повязаним зі спором по справі господарського суду №8/296пн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;38;66;83).

Оператор поштового звязку станом на день розгляду цього спору по суті повернув до суду поштові відправлення, які містять ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її до слухання (а.с.68-70), а також про відкладення її розгляду, з доданням довідок "за закінченням терміну зберігання".

Як вбачається з позовної заяви, адресою місцезнаходження відповідача є АДРЕСА_1 (а.с.2-3), що також підтверджується довідками з ЄДР серії АБ №406797 від 11.11.10 року (а.с.7) та обласного адресного бюро від 17.12.10 року (а.с.39); на вказану адресу судом були спрямовані вищеназвані поштові відправлення.

З огляду на викладене суд керується приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України та підпунктом 3.6 пункту 3 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином.

Третя особа про своє ставлення до позову суд не повідомила, ухилившись від виконання вимог суду, викладених у його ухвалах від 27.12.10 року, 13.01.11 року та 27.01.11 року

Розглянувши клопотання третьої особи про зупинення провадження по цій справі, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на її фактичні обставини та наявні у ній докази, а також виходячи з приписів частини 1 ст. 79 ГПК України, відповідно до якої господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Такі докази до справи не надані.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, враховуючи, що термін судового розгляду спору, встановлений ч.1 ст. 69 ГПК України, добігає кінця 14.02.11 року, що унеможливлює подальше відкладення розгляду справи, керуючись ст.ст.4-3, ч.3 ст. 22, ст.ст.32-34,36,43,69 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача та третьої особи на його стороні, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

27.10.08 року між громадянкою ОСОБА_3 (продавець) та громадянином ОСОБА_1 (покупець) у нотаріальній формі укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину з окремим зовнішнім входом, відповідно до якого продавець зобовязується передати нежитлове приміщення - магазин з окремим зовнішнім входом загальною площею 80,1 кв.м у власність покупця, а останній зобовязується прийняти майно і сплатити за нього обумовлену у договорі грошову суму (пункт 1.1); предметом договору є вказане приміщення (п.1.2).

Продаж нежитлового приміщення вчинено за 776176,00 грн., з яких, за домовленістю сторін, 67000,00 грн. покупець сплатив продавцеві під час підписання цього договору, а решту - 709176,00 грн. повинен сплатити до 28.10.08 року (п.2.1).

Сторони домовилися, що передача предмету договору продавцем покупцеві здійснюється після повного розрахунку (п.3.1), що посвідчується актом приймання-передачі (п.3.2).

Право власності переходить до покупця лише за умови сплати у повному обсязі ціни обєкту договору. Підставою для виникнення права власності у покупця відповідно до ч.4 ст. 334 ЦКУ є державна реєстрація договору (п.3.5).

Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_6 27.10.08 року, за реєстром №2659, та є чинним на час розгляду цього спору (а.с.13-14).

Позивач надав до справи Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20710465 від 27.10.08 року, згідно якому право власності на вищезгаданий обєкт нерухомості зареєстроване на його імя (а.с.15).

Як вбачається з доказів, наданих до справи позивачем (а.с.28-29), у звязку з цією обставиною продавець громадянка ОСОБА_3 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Луганського міського комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" (далі БТІ) про визнання протиправним рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно та скасування цього рішення.

Постановою названого суду від 12.05.09 року позов було задоволено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.08.09 року, яка набрала законної сили, постанову суду І інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З цієї постанови вбачається, що судом апеляційної інстанції було встановлено, що продавець ОСОБА_3 27.10.08 року, за реєстром №2661, подала до БТІ заяву про згоду на реєстрацію за покупцем ОСОБА_1 права власності на куплений обєкт нерухомості та на отримання ним витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, в силу приписів ч.5 ст. 35 ГПК України, згідно якій факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи, та частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій сказано, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, - суд вважає, що станом на час вирішення даного спору право власності на згадуваний у цьому рішенні обєкт нерухомого майна у встановленому чинним законодавством порядку зареєстроване за позивачем.

Таким чином, позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що він правомірно набув права власності на магазин з окремим зовнішнім входом загальною площею 80,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3.

За приписами ст. 320 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

В силу ст.ст.1,12 та 16 ГПК України позивач, маючи статус фізичної особи-підприємця, з метою вирішення цього спору правомірно звернувся з даним позовом до господарськаого суду Луганської області.

Він стверджує, що підставою для виникнення цього спору та його звернення з позовом до суду як власника вищезгаданого нежитлового приміщення став факт безпідставного вселення в останнє та користування ним з боку відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, який не надав до справи будь-яких доказів того, що він є власником спірного нежитлового приміщення або ж уповноважений власником на вселення в останнє та користування ним.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі за наступних підстав.

Статтею 8 Конституції Україн встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно частинам 1-2, 4-6 ст. 41 Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження обєктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких обєктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Цивільний кодекс України конкретизує ці полождення Конституції.

Частиною 1 ст. 316 ЦКУ встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу ст. 317 Цивільного кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст. 319 ЦКУ власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обовязків власник зобовязаний додержуватися моральних засад суспільства.Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобовязано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (ст. 320 ЦКУ).

Статтею 321 Цивільного кодексу встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження обєктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Позивач у порядку та у спосіб, встановленні чинним законодавством, довів суду, що він правомірно набув права власності на спірне майно, - тобто його дії відповідають вимогам ст. 328 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За таких обставин оспорювання відповідачем права власності позивача на згаданий у цьому рішенні обєкт рухомого майна є таким, що суперечить фактичним обставинам справи та чинному законодавству.

За приписами ст. 386 Кодексу держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

В силу ст. 387 ЦКУ власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 1212 ЦКУ особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Стаття 1213 Цивільного кодексу України містить імперативну норму: набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Суд вважає доведеним, що відповідач безпідставно набув спірне майно.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з загальних засад господарського судочинства, відповідно до яких:

судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (ст. 4-3 ГПК);

доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (ст. 32 ГПК);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК);

господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК).

Таким чином, позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів законність та обгрунтованість своїх позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44.47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст.8, 41 Конституції України, ст.ст. 316-321,328,386,387,1212,1213 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,1,12,16,22,32-34,36,43,44,47-1,49, 82,84 та 85 Госопдарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задоволльнити у повному обсязі.

2.Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, - повернути власнику Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, - наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення магазин загальною площею 80,1 кв.м, з окремим входом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, - звільнити нежитлове приміщення - магазин загальною площею 80,1 кв.м, з окремим входом, що розташований у АДРЕСА_1, яке належить на праві власності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, та усунути перешкоди у здійсненні ним як власником права користування, володіння та розпорядження своєю власністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, -судові витрати, а саме: державне мито у сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 10.02.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 лютого 2011 року.

Суддя А.П.Середа