Рішення № 137260633, 14.05.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/7275/25 Провадження № 2/636/840/26

Дата

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в особі представника Памірського Максима Анатолійовича звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 438733-КС-002 про надання кредиту від 17.12.2021 року в розмірі 21814,15 грн., а також понесених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. Позов мотивований тим, що 17.12.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №438733-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 17.12.2021 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №438733-КС-002 про надання кредиту, а ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення цього договору на умовах, визначених офертою. Також ТОВ «Бізнес Позика» направлено Кожедубу В.П. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-3858, на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, який боржником було введено/відправлено. Відповідно до умов договору ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику кредит у розмірі 10000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування у порядку та на умовах, визначених договором та Правилами надання грошових коштів у кредит. За умовами договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,86295 процентів за кожен день користування кредитом. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті) , що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, з урахуванням часткової оплати у розмірі 3830,00 грн, станом на 08.08.2025 року утворилась заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 21 814,15 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 646,90 грн; суми прострочених платежів по процентах - 11 738,25 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 429,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 04.09.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

04.09.2025 ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області витребувано у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», код ЄДПОУ 14305909, інформацію, що являє собою банківську таємницю, а саме щодо факту випуску банком банківської картки № НОМЕР_2 та відкриття на неї відповідного банківського рахунку, із зазначенням імені, прізвища та по-батькові особи, на ім`я якої цю картку було емітовано; надання виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 17.12.2021 включно по 03.06.2022 включно.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» у позовній заяві просив розгляд справи провести без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки не повідомив, про дату та час судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення на адресу його зареєстрованого місця проживання судових повісток про виклик до суду, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові конверти з вкладеннями та рекомендованим повідомленнями, з позначкою: адресат відсутній, а також направлення на вказаний у позовній заяві номер телефону відповідача SMS-повідомлення (SMS-повістки) про виклик його до суду, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку SMS. Будь-яких заяв, заперечень, додаткових пояснень чи відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. Суд враховує позицію Верховного Суду у справі № 911/3142/12 від 18.03.2021, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (суду). Крім того, направлені за місцем реєстрації відповідача судові виклики відділенням поштового зв`язку повернуті на зворотну адресу суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі письмових доказів та з урахуванням того, що від позивача не надходило заперечень щодо заочного розгляду справи, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст., ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Зважаючи на те, що учасники справи до суду не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності і взаємозв`язку, приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 17.12.2021 року укладено договір №438733-КС-002 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 17.12.2021 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №438733-КС-002 про надання кредиту, а ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення цього договору на умовах, визначених офертою. ТОВ «Бізнес Позика» направлено Кожедубу В.П. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-3858 на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, який боржником було введено/відправлено. Відповідно до 1 договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. (Десять тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» (надалі - Правила) та Договором про надання кредиту (надалі Договір). Тип Кредиту: Кредит. Строк кредиту: 24 тижнів. Процента ставка: в день 0,86295000, фіксована. Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 1 500,00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту: 10 000,00 грн. Термін дії Договору: до 03.06.2022 р. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 21 960,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 3563,71 процентів. Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом.

Відповідно до п. 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.

Згідно п. 7 договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами , текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.

У пункті 9 договору сторони узгодили, що каналами комунікації для цілей направлення одноразового ідентифікатора є: - надсилання одноразового ідентифікатора у СМС-повідомленні на фінансовий номер позичальника; надсилання одноразового ідентифікатора повідомленням з використанням сучасних сервісів передачі даних (Viber, WhatsApp, Telegram, тощо) за реквізитами, вказаними позичальником;м електронним листом на електронну пошту позичальника;ишляхом здійснення дзвінку на фінансовий номер позичальника та повідомлення одноразового паролю.

У п. 10 договору зазначено, що підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, частиною другою ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також примірник Правил (у формі електронного документа), що розміщені на сайті Кредитодавця

У п.15. договору «Юридична адреса та реквізити сторін» зазначено наступне: позичальник: ОСОБА_1 , особисті дані позичальника, вказаний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-3858. 17.12.2021.

На підтвердження існування договірних відносин позивачем надано договір №438733-КС-002 про надання кредиту від 17.12.2021 року, пропозицію (оферта) укласти договір №438733-КС-002 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 08.06.2024, паспорт споживчого кредиту від 17.12.2021. Зазначені документи підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження укладеного кредитного договору позивачем надані візуальні форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика».

Таким чином, стороною позивача доведено укладення кредитного договору між ним та відповідачем.

У ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

За правилом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

З огляду на викладене вище, враховуючи факт підписання відповідачем ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд приходить до висновку, що укладення договору №438733-КС-002 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 17.12.2021 року узгоджується із приписами ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Також із вищевикладеного слідує, що ОСОБА_1 із запропонованими умовами ТОВ «Бізнес Позика» ознайомився та погодився з ними, оскільки, за протилежного не відбулося би накладання електронного підпису G-3858.

Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення кредитного договору із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст.629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ТОВ «Бізнес Позика» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Факт отримання кредитних коштів відповідно до договору №438733-КС-002 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 17.12.2021 підтверджується інформацією наданою суду АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», код ЄДПОУ 14305909, на виконання ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 04.09.2025 про витребування доказів, зокрема, згідно листа - повідомлення від 19.09.2025 № 81-15-9/11991-БТ, суду надано запитувану інформацію: банківська картка № НОМЕР_2 емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), а також надано Виписку про рух коштів по картковому рахунку НОМЕР_4 за період з 17.12.2021 по 03.02.2022, де зазначено, що 17.12.2021 відбулось зарахування коштів на вказану картку у розмірі 10000,00 грн від ТОV BP, за допомогою платіжної платформи Visa Direct .

Відповідач неналежно виконує узяті на себе кредитні зобов`язання за договором №438733-КС-002 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 17.12.2021, у зв`язку з чим, згідно наданого розрахунку заборгованості за кредитом у гривні вбачається, що станом на 07.08.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 21 814,15 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 646,90 грн; суми прострочених платежів по процентах - 11 738,25 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 429,00 грн., з урахуванням часткового її погашення відповідачем у сумі 3830,00 грн, а саме: 30.12.2021 - у розмірі 1830,00 грн, з яких: 86,30 грн- тіло кредиту; 1208,20 грн- відсотки за користування кредитом, 535,50 грн - комісія; а також 13.01.2022 - у розмірі 2000,00 грн, з яких: 266,80 - тіло кредиту, 1197,70 грн - відсотки за користування, 535,50 грн - комісія.

Позивачем доведено наявність договірних зобов`язань між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 за договором №438733-КС-002 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 17.12.2021, у зв`язку з чим суд погоджується із сумою нарахованого тіла кредиту у розмірі 9 646,90 грн, та суми прострочених платежів по процентах - 11 738,25 грн.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Договору №438733-КС-002 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 17.12.2021 передбачено, що комісія за надання кредиту - 1 500,00 грн.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються:

1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);

2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;

3) загальний розмір наданого кредиту;

4) порядок та умови надання кредиту;

5) строк, на який надається кредит;

6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);

7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);

8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;

9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені;

10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);

11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит;

12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;

13) порядок дострокового повернення кредиту;

14) відповідальність сторін за порушення умов договору;

15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

Отже, ч. 2 ст. 8 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» не передбачають сплату комісії за надання кредиту, а передбачають сплату комісії пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 13.07.2022 року № 363/1834/17, зауважено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного суду в постанові від 20.07.2022, прийнятій по справі №343/557/15-ц, провадження №61-10414св20, умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 55 вказаного Закону.

Так, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за надання кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання фінансового інструменту.

Ураховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено одноразову плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в 1 договору №438733-КС-002 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 17.12.2021 умови щодо обов`язку позичальника сплатити одноразову комісію за надання кредиту в сумі 1500,00 гривень, є нікчемними.

Крім того, як вбачається зі змісту договору №438733-КС-002 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 17.12.2021 відповідач погодив комісію «за надання кредиту» в розмірі 1500,00 грн., засвідчивши це своїм електронним підписом, тоді як у договорі позивач не зазначив та не надав доказів, переліку послуг «за надання кредиту» та їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору, відповідна умова кредиту є нікчемною відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісії за надання кредиту, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії - 1500,00 грн. є необґрунтованою, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Крім того, за період існування кредитних правовідносин між сторонами відповідач сплатив позивачу комісію на загальну суму 1071,00 грн (30.12.2021 - 535,50 грн., 13.01.2022 - 535,50 грн.), що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитом у гривні.

Отже, суд дійшов висновку, що сплачена відповідачем комісія підлягає зарахуванню до основної заборгованості відповідача в порядку ст. 216 ЦК України. (9646,90 грн. (заборгованість за тілом кредиту) - 1071,00 грн (сплачена комісія) = 8575,90 грн. )

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм Закону та встановлених судом обставин неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором №438733-КС-002 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 17.12.2021, що призвело до виникнення заборгованості, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково в розмірі 20314,15 грн., що складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8575,90 грн; суми прострочених платежів по процентах - 11 738,25 грн.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн., згідно платіжної інструкції № 11407 від 15.08.2025.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2255,83 грн. (20314,15 *2422,40:21814,15 = 2255,83).

Керуючись ст. 10, 12, 235, 258, 263 -265, 268, 279, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за договору №438733-КС-002 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 17.12.2021 у розмірі 20314 (двадцять тисяч триста чотирнадцять) грн. 15 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2255 (дві тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн. 83 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.В. Карімов