Рішення № 137260225, 10.06.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"10" червня 2026 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №635/11068/25

Провадження №2/642/684/26

05 червня 2026 року

м.Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Петрової Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Вольвич Є.Р.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

23.01.2026 до Холодногірського районного суду міста Харкова за підсудністю з Харківського районного суду Харківської області надійшла цивільна справа за позовом АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №631747221, у розмірі 83 416,04 грн., з яких 50 809,37 грн. - прострочене тіло кредиту, 32 606,67 грн. - відсотки за користування кредитом та судові витрати у розмірі 2 422,40 грн. Позовна заява подана за допомогою системи «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.08.2021 АТ «Альфа Банк» та відповідач ОСОБА_1 уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № №631747221.

Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації.

Загальними Зборами Акціонерів 12 серпня 2022 року затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

В порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, в результаті чого станом 22.07.2025 виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 83 416,04 грн. та складається з заборгованості за кредитом у розмірі 50 809,37 грн., заборгованості по відсотках у розмірі 32 606,67 грн.

У зв`язку з викладеними обставинами, позивач вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 27.01.2026 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, які 04.02.2026 позивачем усунуто.

Ухвалою суду від 09.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.03.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Габор В.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить суд позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ "Сенс Банк" заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4 690,37 грн., в задоволенні інших позовних вимог АТ "Сенс Банк" відмовити.

Відзив мотивований тим, що позивачем неправомірно нараховано заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 50 809,36 грн., оскільки згідно розрахунку заборгованості відповідачем фактично знято коштів на суму 48 233,98 грн., а сума фактично повернутих відповідачкою коштів складає 40 852,07 грн. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які свідчили б про погодження між сторонами овердрафту, тому стягнуті з відповідачки в рахунок сплати овердрафту у розмірі 2 691,54 грн. повинно бути зараховано позивачем в рахунок сплати тіла кредиту, отже заборгованість за тілом кредиту ОСОБА_1 становить 4 690, 37.

Крім того, зазначає, що на відповідача розповсюджуються пільги, передбачені ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому позовні вимоги АТ "Сенс Банк" в частині стягнення відсотків у розмірі 32 606,67 грн., які нараховані за період з 03.08.2021 по 03.07.2025 не підлягають задоволенню.

07.04.2026 до суду від представника позивача - адвоката Альховської І.Б. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вона просить суд задовольнити позовні вимоги повністю. Зазначає, що відповідач була ознайомлена з необхідністю сплати мінімального платежу за кредитним договором та іншими умовами договору, підтвердженням вказаного є те, що відповідач тривалий час виконували умови договору, вчасно сплачувала мінімальний платіж, а отже була ознайомлена з порядком його нарахування.

Також зазначає, що у позивача станом на час здійснення нарахування процентів за договором ну було відповідних, визначених ч.15 ст.14 Закону №2011-X, підстав для ненарахування процентів за користування кредитими коштами, оскільки зміни про поширення вказаних пільг на дружин (чоловіків) осіб, визначених ч.15 ст.14 Закону №2011-X, набрали чинності лише 18.05.2024, а відповідно до розрахунку заборгованості позивач нарахував відсотки за період з 03.08.2021 по 22.07.2025.

Представник позивача АТ «Сенс Банк» - адвокат Альховська І.Б. в судове засідання не з`явилась, повідомлена про дату, час та місце розгляду своєчасно та належним чином, надала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила розглянути справу без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Дем?яненко О.О. в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. Скористалася своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

08 травня 2026 від представника відповідача - адвоката Дем?яненко О.О. через систему «Електронний суд» надходила заява про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв`язку з чим судове засідання було відкладено на 05.06.2026.

Крім того, ухвалою суду від 01.06.2026 задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Дем?яненко О.О. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, забезпечено проведення розгляду справи в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

Попереджено, що відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Але, в судове засідання 05.06.2026 належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Дем?яненко О.О. повторно не з`явилися, причини неявки не повідомили, хоча скористалися своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст.131ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки або не надання належних доказів неявки, вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Суд також зауважує, що відповідно до ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви), що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Аналіз норм цивільно-процесуального законодавства вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки відповідача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Крім того, суд звертає увагу, що розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, а відповідно до положень ст.275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Таким чином, враховуючи, що відповідач та її представник безпідставно затягують розгляд справи (справа перебуває на розгляді в суді з 24.12.2025), надали суду відзив на позовну заяву, суд, керуючись положеннями ст.279 ЦПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя (ч.1 ст.5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно п. 23 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Спірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Пунктом другим частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено в пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, АТ «Альфа-Банк» прийняв Акцепт пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Відповідно до умов Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідачу відкрито поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні, надано кредит у вигляді кредитного ліміту в сумі 101 300,00 грн., максимальний розмір кредиту складає 200 000,00 грн., процентна ставка у розмірі 35,99 % (Пункт 2 Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії).

Відповідно до пункту 6 Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії відповідач підтвердив, що попередньо ознайомлений у тому числі у письмовій формі з умовами надання Кредиту.

Також, позивачем до матеріалів справи надано довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту від 03.08.2021, відповідно до умов якого мета отримання кредиту - споживчі цілі, сума кредиту - 101 300,00 грн., спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом, строк кредитування - 12 міс. з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору, максимальна сума кредиту - 200 000,00 грн., процентна ставка - 35,99 %, тип процентної ставки - фіксована, реальна річна процентна ставка по програмі, % - 0,01 річних, тип картки - MasterCard Debit World неіменна/іменна, строк внесення платежу - до 30 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем відкриття картки, сума щомісячного платежу - 848,00 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка, % в рік - 39,59%, абсолютне значення подорожчання кредиту, грн./в міс. - 170,00 грн., процентна ставка, яка застосовуються при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 35,99%, штраф за прострочення внесення суми мінімального платежу, одноразово за кожний факт виникнення прострочки - 100 грн. в день виникнення прострочки, 300 грн., в разі, якщо сума простроченої заборгованості не погашена протягом 5 робочих днів.

Паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 03.08.2021 в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора «9679».

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» договір про банківське обслуговування фізичних осіб, підписавши Акцепт договору 03.08.2021 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «9679», який відправлено на номер телефону НОМЕР_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості, загальна заборгованість ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № 631747221 від 21.05.2021 станом на 22.07.2025 становить 83 416,04 грн.,з яких 50 809,37 грн - прострочене тіло кредиту, 32 606,67 грн - відсотки за користування кредитом.

Як вбачається з виписки по рахунку приватного клієнта №381907-2025/0724 за період з 03.08.2021 по 22.07.2025 встановлено, що 03.08.2021 ОСОБА_1 збільшено кредитний ліміт у розмірі 101 300,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 активно користувалась грошовими коштами в межах наданого їй кредитного ліміту, здійснювала операції, частково погашала заборгованість за кредитним договором.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Представником АТ «Сенс Банк» направлялась ОСОБА_1 вимога про усунення порушень протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість у розмірі 86 463,44 грн., однак вимога АТ «Сенс Банк» залишена відповідачем без уваги, порушення вимог договору не усунуто.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною першою статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» договір про банківське обслуговування фізичних осіб, підписавши Акцепт договору 03.08.2021 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «9679», тобто в електронній формі, при його укладенні сторонами було погоджено усі істотні умови цього Договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за Кредитним договором, ОСОБА_2 порушує взяті на себе зобов`язання за цими договорами.

Як вбачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Відповідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості у повному обсязі та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором у добровільному порядку.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

За положеннями ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Але, у зв`язку з тим, що 03.08.2021 ОСОБА_1 підписала угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631747221 та паспорт споживчого кредиту, в якому чітко зазначено основні умови кредитування, суд застосовує висновок ВСУ від 02.12.2020 у справі №284/157/20-ц, відповідно до якого «оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, то суду слід визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту.

Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для їх стягнення за кредитним договором № 631747221 від 03.08.2021 у розмірі 50 809,37 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 50 809,37 грн.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитним договором № 631747221 від 03.08.2021, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Вказані зміни були внесені у п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024, який набрав чинності 18.05.2024.

Тобто, починаючи з 18.05.2024, дружинам (чоловікам) військовослужбовців, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Цей припис Закону є самостійною нормою і дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Зі змісту згаданої постанови Верховного Суду вбачається, що позовні вимоги в частині стягнення процентів не можуть бути задоволенні судом, якщо буде встановлено (шляхом доведення обставин), що боржник (позичальник) має право на пільги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а без встановлення наявності у позичальника пільг є всі підстави для стягнення процентів.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є дружиною військослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 з 15 вересня 2018 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_2 .

Відповідно до наданої відповідачем копії посвідчення серії НОМЕР_3 від 05.12.2019, виданого начальником управлінням персоналу штабу заступником начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 , ОСОБА_3 є учасником бойових дій. Дане посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України.

Як вбачається з довідок про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федарації проти України від 02.06.2023, 25.03.2024, 31.01.2025, чоловік відповідача ОСОБА_3 брав безпосередню участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі її стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах її ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові (спеціальні) завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій в межах Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області.

Аналіз змісту п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дають підстави для висновку, що вказані положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (щодо особливостей призову/прийняття) поширюються на осіб, зарахованих до списків особового складу військової частини, оскільки з моменту зарахування наказом командира вони набувають статусу військовослужбовців та обліковуються в частині.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , будучи дружиною військовослужбовця ОСОБА_3 , має право на пільги в частині нарахування процентів за користування кредитом, встановлені Законом, з 18.05.2024.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості по сплаті відсотків вбачається, що позивач нарахував відсотки за користування кредитом у період з 03.10.2021 по 03.05.2024, тобто за період, коли нарахування відсотків могло здійснюватися дружинам військовослужбовців.

Отже, за період з 03.10.2021 по 03.05.2024 позивачем нараховано відсотки за користування кредитом у розмірі 32 204,93 грн.

Разом з тим, відповідачем ОСОБА_1 за період з 03.06.2024 по 03.01.2025 сплачено відсотки за користування кредитом у розмірі 2 145,92 грн., тобто після набрання ЗУ«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законної сили.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми процентів за користування кредитними коштами з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 03.10.2021 по 03.05.2024 у розмірі 30 059,01 грн.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч.2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Згідно висновків Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 № 303А, п. 2958 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40, так як позовні вимоги задоволено частково (96,95%), тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (95,95%), а саме: - 2 348,52 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265, 274-279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №631747221 в сумі 80 868,38 (вісімдесят тисяч вісімсот шістдесят вісім грн., 38 коп.) грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 50 809,37 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 30 059,01 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судові витрати в сумі 2 348,52 (дві тисячі триста сорок вісім грн., 52 коп.) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

Позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», юридична адреса: м.Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Представник позивача - адвокат Альховська Ірина Богданівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №01330 від 01.02.2019, адреса: 79026, м.Львів, вул.Академіка Лазаренка Є., буд.4, каб.4.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача - адвокат Габор Вікторія Володимирівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ №002538 від 27.10.2021, адреса: АДРЕСА_2 .

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст рішення складено 10.06.2026.

Суддя Наталя ПЕТРОВА