Ухвала суду № 137259068, 29.05.2026, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/473/18

Провадження №6/190/74/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м.Пятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - Кудрявцевої Ю.В.

за участю секретаря - Пронської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», стягувач: АТ КБ «Приватбанк», боржник: ОСОБА_1 , третя особа: Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» звернулося через систему «Електронний суд» із заявою, в якій просить замінити стягувача у виконавчому листі №2/190/367/18 від 20.09.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу, з ПАТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника ТОВ «Капіталресурс» та видати ТОВ «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа №2/190/367/18 від 20.09.2018 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області було винесено рішення у цивільній справі №2/190/367/18 за позовом АТ КБ "ПривтБанк" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. 20.09.2018 судом видано виконавчий лист на примусове виконання зазначеного рішення.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором Відповідача.

На примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №57434507 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа. 28.03.2019 року державним виконавцем ВДВС вищевказане ВП було завершено, а оригінал виконавчого листа направлено стягувачу. Станом на теперішній час оригінал виконавчого листа на адресу стягувача не надходив, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з Боржника на підставі вищевказаного виконавчого листа немає. Враховуючи вказані обставини, з метою реалізації своїх прав, заявник просить замінити стягувача у вищезазначеному виконавчому листі та у зв`язку з втратою виконавчого листа, видати його дублікат.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Заявник у своїй заяві про заміну сторони виконавчого провадження, просить розглянути її без участі його представника.

Неявка учасників справи, відповідно до ч.3 ст.442 ЦПК України, не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи №190/473/18, подану заяву та додані документи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні.

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22.05.2028 року у справі №190/473/18 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 88941,57 коп., а також судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп., на користь АТ КБ «Приват Банк».

Рішення набрало законної сили 03.08.2018 року.

Судом 20.09.2018 року було видано стягувачу виконавчий лист.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу, виданої 28.03.2019 року державним виконавцем П`ятихатського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Попка Л.Ю., виконавчий лист №2/190/367/18 було повернено стягувачу АТ КБ «Приватбанк» та зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 28.03.2022 р.

Відповідно до копії договору факторингу №8-22-08/2025 від 22.08.2025, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» (клієнт) та ТОВ «Капіталресурс» (фактор), у порядку та на умовах, визначених цим Договором, клієнт відступає належні йому права вимоги, а саме права грошової вимоги клієнта до позичальників, зазначених у Реєстрі боргових зобов`язань, який складається клієнтом, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами (з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них), що укладені між клієнтом та боржником, та перелік яких наведено згідно із відповідним реєстром боргових зобов`язань.

Відповідно до копії акту №10 приймання-передачі Реєстру боргових зобов`язань №10 від 18.09.2025 за договором факторингу №8-22-08/2025 від 22.08.2025, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боргових зобов`язань №10 від 18.09.2025.

З витягу з Реєстру боргових зобов`язань №10 від 18.09.2025 за договором факторингу №8-22-08/2025 від 22.08.2025, станом на 18.09.2025 АТ КБ «ПриватБанк» передано ТОВ «Капіталресурс» боргове зобов`язання ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Виходячи зі змісту ст. 512, 514 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Разом із тим, слід звернути увагу на ту обставину, що матеріали заяви не містять підтвердження оплати за договором факторингу №8-22-08/2025 від 22.08.2025 року, а також не містять доказів, що заявник набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитною заборгованістю, яка стягується на підставі виконавчого листа №2/190/367/18 виданого П`ятихатським районним судом Дніпропетровської області від 20.09.2018 року, оскільки відсутнє як рішення так і виконавчий лист як доказ.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про заміну стягувача, не підлягає задоволенню.

Щодо видачі дубліката виконавчого листа суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Аналіз наведеної норми вказує на те, що обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, якщо його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Єдиною підставою, визначеною нормами ЦПК України, для видачі дублікату виконавчого листа, є втрата виконавчого документа.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/088 (провадження № 61-10540св22)).

В роз`ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

У заяві заявник посилається на те, що 28.03.2019 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Проте ані постанова від 28.03.2019, ані оригінал виконавчого листа у цивільній справі №190/473/18 на адресу АТ КБ «Приватбанк» не надходили, а тому зазначений виконавчий лист не був переданий ТОВ «Капіталресурс» як новому кредитору відповідно до договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025. Таким чином, виконавчий лист у цивільній справі №190/473/18, був втрачений.

При цьому, будь-яких доказів втрати виконавчого листа заявник до заяви не долучив. Заява не містить зазначення доказів на підтвердження обставин викладених в заяві, а саме щодо: не отримання (втрати) первісним стягувачем оригіналу виконавчого листа №190/473/18 (довідка з державної виконавчої служби, тощо) та не передання вказаного виконавчого листа новому кредитору.

Крім того представником заявника ТОВ «Капіталресурс» при подачі заяви до суду сплачено судовий збір в розмірі 79 грн.88 коп.

Дійсно, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Проте, подання заяви про видачу дубліката виконавчого листа не передбачено ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору за подання такої заяви визначений п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України.

У зв`язку з тим, що 0,03 прожиткового мінімуму станом на 2026 рік становить 99,84 грн, заявником не в повному розмірі сплачений судовий збір, а тому у видачі дубліката виконавчого листа слід відмовити.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ N 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

У зв`язку з наведеним, враховуючи, що заявником не було наведено підстав, які свідчили б про втрату виконавчого листа та повного відступлення права вимоги (за договором факторингу) , суд доходить до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити у повному обсязі через її необґрунтованість.

Керуючись ст. 353, 442 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», стягувач: АТ КБ «Приватбанк», боржник: ОСОБА_1 , третя особа: Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуюча суддя: Ю.В Кудрявцева