Рішення № 13725890, 25.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" листопада 2010 р. Справа № 5/182-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом

Комунального підприємства “Васильківтепломережа”, м. Васильків

до

1) Васильківського об’єднаного міського військового комісаріату, м. Васильків

2) Київського квартирно-експлуатаційного управління, м. Київ

про

стягнення 134310,60 грн.

за участю представників:

позивача:

Кошуба Л.Г. –дов. від 18.01.2010р. № 23

відповідача 1:

не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

відповідача 2:

Войтюк Т.Ф. –дов. від 16.06.2010р. № 303/25/1502

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства “Васильківтепломережа” (далі –позивач) до Васильківського об’єднаного міського військового комісаріату (далі –перший відповідач) та Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі –другий відповідач) про стягнення з другого відповідача 134310,60 грн., з яких 122434,50 грн. основного боргу, 8904,21 грн. пені, 1701,97 грн. інфляційних втрат та 1269,92 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням другим відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за наданих послуг з постачання теплової енергії першому відповідачу.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював розмір позовних вимог. Згідно останньої заяви від 24.11.2010р. № 827 поданої представником позивача в судовому засіданні останній в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог на заявлену до стягнення суму основного боргу та просить суд стягнути з відповідача 10743,31 грн. пені, 6176,98 грн. інфляційних втрат та 2460,92 грн. 3% річних.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 10743,31 грн. пені, 6176,98 грн. інфляційних втрат та 2460,92 грн. 3% річних.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви від 24.11.2010р. № 827 та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Перший відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Другий відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення суми неустойки з мотивів погашенням основного боргу та відсутністю фінансування.

Враховуючи, що неявка першого відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника першого відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на споживання теплової енергії від 02.01.2008р. № 2/4 (далі –договір), відповідно до умов якого другий відповідач - платник зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію, яку надає позивач - постачальник на об’єкти першого відповідача - споживача за встановленими тарифами в термін передбачений договором (п. 1.2 договору).

Предметом договору є забезпечення постачальником об’єктів споживача тепловою енергією в кількості та об’ємах, які зазначені у додатку № 1 до договору.

У відповідності до п. 2.1 договору платник зобов’язався оплачувати теплову енергію споживача грошовими коштами шляхом перерахування її вартості на рахунок постачальника. Оплата за послуги вноситься не пізніше десятого числа місяця, що настає за розрахунковим.

На виконання умов договору позивач в період листопад - грудень 2009 року, січень - березень 2010 року поставив першому відповідачу теплову енергію в обсягах передбачених умовами договору на загальну суму 122434,50 грн.

Оскільки другий відповідач в порушення своїх зобов’язань та умов договору не здійснив розрахунок за надані послуги з постачання теплової енергії на об’єкти першого відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

На час прийняття рішення у справі, другий відповідач свої договірні зобов’язання щодо здійснення розрахунку за поставлену теплову енергію виконав повністю, сплативши заявлену до стягнення суму основного боргу в розмірі 122434,50 грн., що підтверджується банківськими виписками позивача від 10.09.2010р. та 08.10.2010р., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим на протязі строку дії договору другим відповідачем було порушено строки виконання зобов’язання щодо здійснення розрахунків за поставлену теплову енергію, в зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з другого відповідача інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, інфляційні втрати за період прострочення складають 6176,98 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 2460,92 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі п. 4.3 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну сплату рахунків за спожиту теплову енергію пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, яка за розрахунком позивача складає 10743,31 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

Проте, суд враховує, що несвоєчасність виконання другим відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за наданих послуг з постачання теплової енергії у строки та розмірі визначені договором сталося з причин недостатності відповідного фінансування другого відповідача з державного бюджету України.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Беручи до уваги те, що неналежне виконання другим відповідачем свої договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за наданих послуг з постачання теплової енергії у строки та розмірі визначені договором сталося в наслідок недостатності його фінансування з державного бюджету України, враховуючи майновий стан сторін й інші інтереси сторін, надмірно великий розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій порівняно із збитками кредитора та з огляду на ступінь виконання зобов’язання боржником –повне погашення заборгованості, суд вважає за можливе скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню до 3000 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з другого відповідача 6176,98 грн. інфляційних втрат, 2460,92 грн. трьох процентів річних та 3000 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті повних вимог до другого відповідача суд відмовляє.

Оскільки позивач звертаючись до суду з даним позовом визначив двох відповідачів, а вимоги пред’явив лише к другому відповідачу та під час розгляду справи так і не визначив вимог к першому відповідачу суд з огляду на відсутність позовних вимог до першого відповідача вважає за доцільне на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинити провадження у справі до першого відповідача, в зв’язку з відсутністю предмету спору між позивачем та першим відповідачем.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на другого відповідача, з огляду на те, що спір виник в наслідок його неправомірних дій. Доказів протилежного останній суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі до Васильківського об’єднаного міського військового комісаріату.

2. Позовні вимоги до Київського квартирно-експлуатаційного управління задовольнити частково.

3. Стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління (юр. адреса: 01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 38, факт. адреса: 01101, м. Київ, вул. Антонова, № 2/32, корпус № 97, код ЄДРПОУ 22991617) на користь Комунального підприємства “Васильківтепломережа” (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 60-А, код ЄДРПОУ 31916457) 6176 (шість тисяч сто сімдесят шість) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 2460 (дві тисячі чотириста шістдесят) грн. 92 коп. 3% річних, 3000 (три тисячі) грн. пені, 1340 (одну тисячу триста сорок) грн. 72 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.