Рішення № 137256856, 03.06.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1174/26

Провадження № 2/496/2343/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря Рябової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, юридична адреса: індекс 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26, оф. 407, до

відповідачки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

позивач повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, але до матеріалів справи долучено клопотання про розгляд справи у його відсутність,

відповідачка повідомлена належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явилася, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та відповідачки.

1. 09.02.2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі позивач), в особі представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідачка) про стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1425-3169 від 24.07.2024 року у розмірі 96000,00 гривень та судових витрат у розмірі 2662,40 гривні.

2. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 24.07.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1425-3169, який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача становить єдиний договір. Для підписання кредитного договору відповідачці було надано одноразовий ідентифікатор А1121. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачці кредит у сумі 9600,00 гривень строком на 365 днів зі сплатою процентів та комісії, передбачених договором. Крім того, 03.08.2024 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до якої відповідачці було надано додаткові кредитні кошти у сумі 9600,00 гривень. Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачці кредитні кошти, тоді як остання належним чином умови договору не виконала, у встановлені строки кредитні кошти не повернула та проценти за користування кредитом не сплатила. Станом на 18.12.2025 року загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становив 117273,60 гривень, з яких: 19200,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 95193,60 гривень - заборгованість за процентами та 2880,00 гривень - заборгованість за комісією. Разом із цим позивачем прийнято рішення про застосування до відповідачки програми лояльності шляхом часткового списання нарахованої заборгованості за процентами та комісією на суму 21273,60 гривень за умови погашення решти боргу. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 96000,00 гривень, що складається із заборгованості за кредитом у сумі 19200,00 гривень та заборгованості за нарахованими процентами у сумі 76800,00 гривень..

3. Відповідачка відзив на позов не надала.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Представник позивача в судове засідання не з`явився, але до матеріалів справи долучив клопотання про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити та не заперечував проти заочного розгляду справи. (зв. а.с. 9)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026 року цивільна справа № 496/1174/26 була передана на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 13)

6. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

7. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 10.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Окрім того, відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 16-17)

8. Відповідачка, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки, не подала до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

9. Оскільки відповідачка була належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 ЦПК України шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, яке вручене 30.04.2026 року (а.с. 20), в судове засідання не з`явилася, про поважність причин неявки суд не повідомила, а сторона позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

10. Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

11. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

12. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

13. Судом встановлено, що 24.07.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1425-3169 продукту «CreditKasa» в електронній формі. (ЕС).

14. Відповідно до умов Договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення особистих потреб, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за видачу кредиту та інші платежі, передбачені договором. (ЕС)

15. Згідно з умовами Договору дата видачі кредиту - 24.07.2024 року, сума кредиту становить 9600,00 гривень, а останнім календарним днем першого базового періоду визначено 22.08.2024 року. (ЕС)

16. Складовою частиною Кредитного договору є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», які визначають порядок та умови кредитування, права та обов`язки сторін. (ЕС)

17. 03.08.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії № 1425-3169, яка підписана позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А5120. (ЕС)

18. Відповідно до п. 1 Додаткової угоди сторони підтвердили, що станом на момент її укладення сума неповернутого кредиту становила 9600,00 гривень, сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом - 1584,00 гривні, а сума нарахованої та несплаченої комісії за видачу кредиту - 1440,00 гривень. (ЕС)

19. Згідно з п.п. 2.1.-2.4. Додаткової угоди кредитодавець надав позичальнику додаткові грошові кошти у кредит у розмірі 9600,00 гривень. Після надання додаткових коштів загальна сума кредиту склала 19200,00 гривень, яку позичальник зобов`язався повернути протягом 365 календарних днів з моменту укладення Додаткової угоди. (ЕС)

20. Відповідно до п. 2.8 Додаткової угоди нарахування процентів за користування сумою кредиту здійснюється на залишок суми кредиту за кожен день користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,50 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Додаткової угоди та 1,18 % за кожен день користування кредитом починаючи зі 181 календарного дня дії Додаткової угоди і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. (ЕС)

21. Пунктом 2.11 Додаткової угоди сторони домовилися продовжити строк кредитування на 365 календарних днів з дати її укладення, у зв`язку з чим загальний строк кредитування за договором становить 375 календарних днів. (ЕС)

22. Відповідачку було ознайомлено з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1425-3169 (Графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України, яка є додатком до Додаткової угоди та містить графік платежів, складові загальної вартості кредиту, орієнтовну загальну вартість кредиту та реальну річну процентну ставку. (ЕС)

23. Згідно з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача орієнтовна загальна вартість кредиту становить 117273,60 гривень, з яких 19200,00 гривень - сума кредиту, 95193,60 гривень - проценти за користування кредитом та 2880,00 гривень - комісія за надання кредиту. Реальна річна процентна ставка складає 21311,63 %. (ЕС)

24. Відповідно до квитанції про виплату, ID операції 2493504290 від 24.07.2024 року, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» перерахувало відповідачці кредитні кошти у сумі 9600,00 гривень за договором № 1425-3169 від 24.07.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_2 .

НОМЕР_3 . Згідно з довідкою про перерахування суми кредиту № 1425-3169 від 24.07.2024 року видача коштів за кредитним договором здійснювалася за допомогою системи LiqPay, а саме: 24.07.2024 року відповідачці надано кредит у сумі 9600,00 гривень, а 03.08.2024 року надано додаткові кредитні кошти у сумі 9600,00 гривень, всього на загальну суму 19200,00 гривень. (ЕС)

26. Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання відповідачці кредитних коштів у загальному розмірі 19200,00 гривень. (ЕС)

27. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1425-3169 від 24.07.2024 року станом на 18.12.2025 року загальна заборгованість відповідачки становить 117273,60 гривень, з яких: основний борг - 19200,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами -95193,60 гривень та заборгованість за комісією 2880,00 гривень. (ЕС)

28. Також позивачем надано Правила проведення Акції ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», відповідно до яких товариством передбачена можливість часткового прощення (списання) заборгованості позичальника за кредитним договором за умови дотримання визначених кредитодавцем умов. (ЕС)

V. Оцінка Суду.

29. Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

30. Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

31. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

32. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

33. Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

34. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

35. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

36. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

37. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію».

38. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

39. При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію).

40. Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

41. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

42. Згідно з ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

43. За правилом ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

44. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

45. Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

46. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

47. Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

48. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (ст. 1 ЗУ «Про електронний цифровий підпис».

49. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14.06.2022 року у справі № 757/40395/20.

50. У справі встановлено, що для підписання Договору про відкриття кредитної лінії № 1425-3169 від 24.07.2024 року та Додаткової угоди від 03.08.2024 року ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог ч.ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

51. Отже, Договір про відкриття кредитної лінії № 1425-3169 від 24.07.2024 року та Додаткова угода від 03.08.2024 року укладені в електронній формі, містять усі істотні умови кредитного договору та підписані позичальником із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

52. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

53. Отже, без здійснення вказаних дій відповідачкою Договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

54. З наданих позивачем доказів вбачається, що кредитні кошти у загальному розмірі 19200,00 гривень були перераховані відповідачці, а отже позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тіла кредиту чи відсотків матеріали справи не містять.

55. Відповідно до умов Договору про відкриття кредитної лінії № 1425-3169 від 24.07.2024 року та Додаткової угоди від 03.08.2024 року строк кредитування становив 375 календарних днів. При цьому після укладення Додаткової угоди до закінчення строку кредитування залишалося 365 календарних днів.

56. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості проценти за користування кредитом нараховувалися на залишок неповернутої суми кредиту протягом строку кредитування, визначеного сторонами у Договорі та Додатковій угоді.

57. Судом встановлено, що позивач здійснював нарахування процентів відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору, а матеріали справи не містять відомостей про нарахування процентів після спливу строку кредитування або про заявлення до стягнення процентів за межами строку дії кредитних зобов`язань.

58. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

59. Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

60. Вирішуючи спір у частині стягнення процентів за користування кредитом, суд враховує, що позивач просить стягнути з відповідачки проценти у розмірі 76800,00 гривень, що у чотири рази перевищує суму фактично отриманих нею кредитних коштів у розмірі 19200,00 гривень.

61. З урахуванням змісту умов кредитного договору, способу їх викладення та співвідношення суми отриманого кредиту і нарахованих процентів, суд доходить висновку, що такі умови не забезпечують належного рівня прозорості та зрозумілості для споживача, а також призводять до істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін. Унаслідок цього виконання відповідачкою зобов`язань за договором супроводжується непропорційним фінансовим навантаженням та створює передумови для отримання кредитором надмірної вигоди.

62. Отже, вимога про стягнення відсотків у заявленому позивачем розмірі, хоча й ґрунтується на умовах договору, однак не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, передбаченим ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України.

63. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

64. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

65. З урахуванням змісту та способу викладення умов кредитного договору, суд дійшов висновку, що такі умови не забезпечують належного балансу прав та обов`язків сторін, що суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності і ставить відповідача як споживача у менш вигідне становище.

66. Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

67. Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

68. У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

69. Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (п.п. 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

70. Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

71. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2. п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

72. Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

73. Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

74. У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами. Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

75. Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

76. Відповідно до п. 8.38. зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

77. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд.

78. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

79. Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

80. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

81. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23.

82. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23.

83. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка фактично отримала від позивача кредитні кошти у загальному розмірі 19200,00 гривень, тоді як сума процентів за користування кредитом, заявлена позивачем до стягнення, становить 76800,00 гривень, що у чотири рази перевищує суму отриманого кредиту.

84. Суд враховує, що хоча проценти за користування кредитом є платою кредитодавцю за надану фінансову послугу, їх розмір не може оцінюватися відокремлено від засад розумності, справедливості, добросовісності та пропорційності.

85. У постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумної плати за користування кредитом проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

86. Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, суд враховує, що заявлена позивачем до стягнення сума процентів у розмірі 76800,00 гривень не є співмірною сумі фактично отриманого відповідачкою кредиту у розмірі 19200,00 гривень, суперечить принципам розумності, справедливості та добросовісності, а також є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача фінансової послуги.

87. За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір процентів за користування кредитом підлягає зменшенню до розміру фактично отриманих відповідачкою кредитних коштів, а саме до 19200,00 гривень.

88. Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 19200,00 гривень та заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 19200,00 гривень, а всього 38400,00 гривень.

89. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

90. Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 6256 від 22.01.2026 року (а.с. 9), позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 гривні, а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 1064, 96 гривні (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 38400 грн. ? 2662,40 грн. ? 96000 грн.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про електронну комерцію»; ст.ст. 12, 13, 76, 79, 80, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, раїни, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, юридична адреса: бул-р Лесі Українки, 26, оф. 407, м. Київ, індекс 01133, заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1425-3169 від 24.07.2024 року у розмірі 38400,00 гривень та судовий збір у розмірі 1064,96 гривні.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

9. Повний текст рішення складено 03.06.2026 року.

Суддя О.П. Портна