Рішення № 137255367, 09.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/20135/25

Провадження № 2/752/1448/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 червня 2026 року місто Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Кирильчук І.А.,

за участі секретаря судових засідань Сінчук І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду м. Києва надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (надалі також позивач/ ПрАТ «СК «Уніка») до ОСОБА_1 (надалі також відповідач/ ОСОБА_1 ) про стягнення страхового відшкодування, за результатом розгляду якого позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ПрАТ «СК «УНІКА» шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 133 781,98 грн, судовий збір в розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 13 листопада 2024 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом № 224757531, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль BMW 540, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 28 грудня 2024 року у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля BMW, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , та автомобіля Land Rover, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року у справі № 752/887/25, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху України. Крім того, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 самовільно залишив місце пригоди. Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб Land Rover, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . На підставі заяви потерпілої особи, страхового акта та інших матеріалів страхової справи ПрАТ «СК «УНІКА» визначило розмір страхового відшкодування у сумі 133 781,98 грн, яке було виплачено потерпілій особі згідно з платіжною інструкцією № 017778 від 20 лютого 2025 року. Позивач зазначає, що розмір страхового відшкодування визначено як різницю між вартістю матеріального збитку у розмірі 136 981,98 грн та франшизою у розмірі 3 200,00 грн.

Посилаючись на положення статей 22, 1166, 1187, 1188 ЦК України та статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач вважає, що після виплати страхового відшкодування до нього перейшло право регресної вимоги до відповідача як водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та самовільно залишив місце пригоди.

Ухвалою судді від 22 серпня 2025 року за вказаною позовною заявою відкрито провадження та вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Водночас 11 травня 2026 року представник відповідача - адвокат Сидорова Юлія Вікторівна особисто отримала в приміщенні суду копію ухвали про відкриття провадження та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується відповідною розпискою в матеріалах справи.

Незважаючи на належне повідомлення сторони відповідача про розгляд справи та отримання нею копії позовної заяви з додатками, у встановлений ухвалою суду строк відзив на позовну заяву до суду подано не було, клопотань про продовження процесуального строку або повідомлень про поважність причин його пропуску від відповідача чи його представника також не надходило.

За таких обставин суд відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Також 25 травня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача - адвоката Сидорової Юлії Вікторівни про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у якій остання просила відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, а у випадку задоволення позову - зменшити їх розмір до 1 000,00 грн. В обґрунтування поданої заяви представник відповідача зазначала, що надані позивачем докази не підтверджують фактичного понесення ним витрат на правничу допомогу, оскільки договір про надання правової допомоги укладений між Адвокатським бюро «Білий» та ФОП ОСОБА_4 , а не безпосередньо з ПрАТ «СК «Уніка». Крім того, на її думку, заявлений розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та витраченим адвокатом часом, а долучений до позовної заяви акт приймання-передачі наданих послуг не містить належної деталізації виконаних робіт та часу, витраченого на їх виконання.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з частини третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (статтею 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року у справі № 752/887/25 (провадження № 3/752/1125/25) відповідача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 122-4 та статтею 124 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн у дохід держави.

Відповідно до даної постанови 28 грудня 2024 року о 16:34 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW 540, державний номерний знак НОМЕР_3 , у м. Києві, по вул. Самійла Кішки, 6, не був достатньо уважний, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Range Rover, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який зупинився на червоний сигнал світлофора. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Ставши учасником дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 покинув місце пригоди та описаними діями порушив п. «б» п. 2.3, п. 12.1, п. «а» п. 2.10 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність статтею 124 і статтею 122-4 КУпАП.

На підтвердження обставин щодо особи потерпілої сторони та належності пошкодженого транспортного засобу до матеріалів справи долучено копію посвідчення водія ОСОБА_3 та копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Land Rover Range Rover, державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5

30 грудня 2024 року до ПрАТ «СК «УНІКА» звернулася потерпіла ОСОБА_5 із заявою про виплату матеріального збитку № 25216267195/1 по полісу № 224757531, у якій просила відшкодувати шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28 грудня 2024 року за участю автомобілів Land Rover Range Rover, державний номерний знак НОМЕР_2 , та BMW, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Факт наявності на момент дорожньо-транспортної пригоди чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу BMW 540, державний номерний знак НОМЕР_1 , підтверджується полісом ОСЦПВ № 224757531, укладеним ПрАТ «СК «УНІКА», строк дії якого охоплював дату настання дорожньо-транспортної пригоди.

На підтвердження розміру матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачем надано звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 45792 від 18 лютого 2025 року відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Land Rover Range Rover, державний номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових становить 158 512,37 грн.

Як вбачається зі страхового акта (наказу) № 25216267195/1 від 19 лютого 2025 року, ПрАТ «СК «УНІКА» визнало подію від 28 грудня 2024 року страховим випадком та визначило суму страхового відшкодування у розмірі 133 781,98 грн. Зазначена сума була фактично виплачена потерпілій ОСОБА_5 , що підтверджується платіжною інструкцією № 017778 від 20 лютого 2025 року.

Будь-яких спростувань вищенаведених обставин суду не надано.

У відповідності до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд наголошує на тому, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Судом установлено, що постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року у справі № 752/887/25, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та статтею 122-4 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було встановлено судом вище, вина відповідача у вчинені вказаної дорожньо-транспортної пригоди є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За умовами пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

Положення статті 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Згідно частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до: така особа після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 31 цього Закону) чи відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, або така особа до проведення зазначеного огляду вжила алкоголь, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а також лікарські засоби (лікарські препарати), виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Оскільки постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року у справі № 752/887/25 відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП, та встановлено, що останній після вчинення дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце її вчинення, а ПрАТ «СК «УНІКА» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснило виплату потерпілій ОСОБА_5 страхового відшкодування у розмірі 133 781,98 грн, до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача відповідно до статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги ПрАТ «СК «Уніка» є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом було сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн. З огляду на повне задоволення судом позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3028,00 грн.

Окрім того, позивачем понесені витрати на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн., що підтверджується договором доручення № 1 ВНМ на правові (юридичні-консультативні) послуги від 01 листопада 2023 року, додатковою угодою № 1 від 01 листопада 2023 року до договору доручення № 1 ВНМ від 01 листопада 2023 року, договором № 2/23ю про надання правової допомоги від 02 листопада 2023 року, Актом (звіт) прийму-передачі наданих послуг № 1/37242 до договору про надання правової допомоги № 2/23ю від 01 листопада 2023 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із критеріїв реальності, необхідності та розумності таких витрат, а також їх співмірності зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Частинами п`ятою-шостою статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому представником відповідача було заявлено клопотання про зменшення витрат на правовому допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Разом з тим представником відповідача подано заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якій остання просила відмовити у їх стягненні, а у разі задоволення позову зменшити їх розмір до 1 000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16.

У справі № 910/906/18 Верховний Суд погодився з наявністю підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, оскільки їх розмір був обґрунтований, а відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи.

При цьому суд враховує, що дана справа не є складною, стосується стягнення страхового відшкодування у порядку регресу, представником позивача подано типовий позов, аналогічний позовам, які систематично подаються в інтересах страхової компанії, а розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань.

За таких обставин, з урахуванням заперечень сторони відповідача, суд вважає заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн завищеним та таким, що не відповідає критерію співмірності, а тому приходить до висновку про наявність підстав для їх часткового відшкодування у розмірі 4 000,00 грн, який є розумним, обґрунтованим та співмірним зі складністю справи та обсягом фактично наданих правничих послуг.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268, ЦПК України, ст. ст. 11, 1166, 1187, 1191 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

у х в а л и в:

позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 133781,98 грн (сто тридцять три тисячі сімсот вісімдесят одна грн 98 коп.), судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисяч двадцять вісім грн. 00 коп) та витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6-В, корп. 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 09 червня 2026 року.

Суддя І. А. Кирильчук