Рішення № 137255325, 09.06.2026, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1045/26Провадження № 2/724/626/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М? ? У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Ковальчук Т.М.

за участі:

секретаря судових засідань: Копайгородського Д.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотин Чернівецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог?

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 12 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5379246 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 5 200 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 06.03.2026 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.

Зазначає, що ТОВ «Лінеура Україна» належним чином виконало свої зобов`язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору кредиту.

30 жовтня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено Договір факторингу №30/10/2025, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права грошової вимоги до боржників за Договорами кредиту, у т.ч. за Договором про надання споживчого кредиту №5379246 від 12.03.2025 року, що укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та позичальником, яким є ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на день відступлення права вимоги, становить 18 813,96 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 5 199,99 грн; заборгованість за відсотками в розмірі 11 013,97 грн, штрафні санкції - 2600 грн.

Також зазначають, що на дату відступлення прав вимоги, строк дії договору не закінчився, тому ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» нараховано проценти за стандартною процентною ставкою (0,95%) за користування кредитом в межах строку дії договору з 31.10.2025 по 07.03.2026 року (128 календарних днів), що становить 6 323,20 грн.

Оскільки до теперішнього часу на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов`язань ухиляється, тому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 137,16 грн., з яких сума кредиту - 5 199,99 грн, проценти за користування кредитом 11 013,97 грн, проценти нараховані позивачем за 128 календарних днів 6 323,20 грн, штрафні санкції 2600 грн та вирішити питання розподілу судових витрат, зокрема, і витрат на правничу допомогу.

Процесуальні дії суду. Аргументи учасників справи, подані заяви (клопотання).

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 09.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Витребувано, за клопотанням представника позивача, з АТ "Універсал Банк" інформацію щодо банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та інформацію про зарахування коштів на дану банківську картуу сумі 5200 грн за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Пейтек» (а.с.113-114).

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України роз`яснено учасникам справи про її розгляд без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, також було надано строк для подання відповідачем відзиву на позов.

Ухвалу суду від 09.04.2026 року та копію позовної заяви відповідач отримав 05.05.2026, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення кореспонденції (а.с.122), однак станом на 09.06.2026 відзив на позов не подав, будь-яких клопотань не надіслав.

01.06.2026 року на адресу суду надійшли з АТ «Універсал Банк» витребувані судом документи (а.с.121).

Фактичні обставини встановлені судом та застосовані норми права

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку, встановивши наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5379246 від 12.03.2025 року ТОВ «Лінеура Україна», укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або мобільний додаток, надало кредит ОСОБА_1 у сумі 5 200 гривень на строк 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитним коштами 0,95% в день. Згідно п.1.5 договору орієнтовна реальна річна відсоткова ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 3 845,2500% річних (а.с.82-95).

Договір укладено в електронній формі шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим індифікатором «57947» (а.с.94 зворот).

Пунктом 1.4. договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 520,00 грн. Тип комісії разова, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту ( у разі укладання додаткового договору).

Згідно п. 1.4.1. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п. 1.3. договору.

Додатком №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5379246 від 12.03.2025 сформовано таблицю обчислення загальної вартості кредиту клієнта (споживача) та реальної річної відсоткової ставки за договором про споживчий кредит, згідно якої загальна вартість кредиту становить в розмірі 23 504 гривень (а.с.95).

Паспортом споживчого кредиту підтверджено, що ОСОБА_1 ознайомлений із інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, і погодився із його умовами шляхом підписання (а.с.98-99).

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_1 є клієнтом АТ «Універсал Банк» та на його ім`я в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 12.03.2025 року було зараховано кошти у сумі 5 200 грн., що підтверджується інформацією наданою АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с.121).

Факт отримання коштів позичальником підтверджується листом ТОВ «Пейтек» за №20251103-712 від 03.11.2025 року, відповідно до якого 12 березня 2025 року на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти в сумі 5 200 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 , номер транзакції - 3ee29048-f03a-4a34-8363-fff428ecf8c0 (а.с.79), що також підтверджується відомостями, наданими на виконання ухвали суду з АТ «Універсал Банк» про зарахування коштів по рахунку № НОМЕР_2 на суму 5 200,00 грн від 12.03.2025 (а.с.121).

30 жовтня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено Договір факторингу №30/10/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с.16-20).

Відповідно до витягу з реєстру боржників, який є додатком №1 до договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) за заборгованістю, яка виникла за кредитним договором №5379246 від 12.03.2025 року, в загальній сумі 18 813,96 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 199,99 грн., заборгованість за відсотками 11 013,97 грн., заборгованість по штрафам 2600 грн. Розмір заборгованості підтверджується розрахунком ТОВ «Лінеура Україна» станом на 30.10.2025 року (а.с.102-105).

ТОВ «Лінеура Україна» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №5379246 від 12.03.2025 року (а.с.100).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII).

Згідно з пунктами 6, 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на викладене, факт підписання ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладення договору №5379246 узгоджуються з вимогами ст. ст. 6 , 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів щодо спростування презумпції правомірності договору позики, зазначений договір недійсним не визнано.

В ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто, відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21 ).

Наявність у позивача договору про надання позики на умовах фінансового кредиту разом з усіма додатками, з урахуванням наданого договору факторингу та реєстру права вимоги, на переконання суду, за відсутності наданих відповідачем доказів протилежного, створює обґрунтовану презумпцію набуття позивачем прав вимоги за спірним договором.

Зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що свідчили б про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши йому, визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач взяті на себе за договором зобов`язання перед ТОВ «Лінеура Україна» не виконав, оскільки не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проценти за користування кредитом. У зв`язку з неналежною сплатою платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача, утворилась заборгованість.

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» є новим кредитором за кредитним договором №5379246 від 12.03.2025 року на підставі укладеного між ним та ТОВ «Лінеура Україна» договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025 року. Відтак, у нього виникло право вимоги до відповідача.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, заборгованість ОСОБА_1 за договором №5379246 від 12.03.2025 року, становить 25 137 гривень 16 копійок, що складається з: основного боргу 5 199 гривень 99 копійок, заборгованості за нарахованими відсотками 17 337 гривень 17 копійок, штрафні санкції 2 600 гривень (а.с.102-107).

Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Відповідач не надав суду доказів щодо виконання зобов`язань в частині повернення грошових коштів.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитом (основним боргом) в розмірі 5 199,99 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих процентів за користування кредитом, то суд зазначає наступне.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за період дії кредитного договору, а саме з 12.03.2025 року по 30.10.2025 року у розмірі 11 013,97 грн, яка утворилась перед первісним кредитором та з 31.10.2025 по 07.03.2026 року у розмірі 6 323,20 грн, які нараховані позивачем, після відступлення прав вимоги, а всього на загальну суму 17 337,17 грн. Нарахування відсотків здійснювалось за стандартною процентною ставкою 0,95%.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 1.4.1. кредитного договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п. 1.3. договору (а.с.83).

Згідно п. 1.3. договору строк кредитування (строк, на який надається кредит) 360 днів. Періодичність платежів - кожні 10 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати комісії (якщо передбачена договором) , процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (по тексту Графік платежів), що є Додатком №1 до цього договору (а.с.83).

Строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені договором, можуть бути змінені (продовжені) в останньому розрахунковому періоді, вказаному в Графіку платежів, за письмовою згодою сторін, шляхом укладання сторонами додаткового договору/ угоди до цього договору. Ініціювання клієнтом продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/ строку договору відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для клієнта (п.1.3.1 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що у випадку, якщо товариство здійснює перерахування коштів не у день укладання договору, а у наступні календарні дні, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредитування (кількість днів), зазначений в п.1.3 договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується товариством в особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу клієнта.

Отже, як вбачається з договору сторони погодили, що кредит надається строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом. Обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором відображено у Графіку платежів (Додаток №1) за період з 12.03.2025 по 06.03.2026. Кошти за договором первісним кредитором було перераховано на платіжну картку відповідача 12 березня 2025 року, що підтверджується відомостями АТ «Універсал Банк» про зарахування на карту відповідача 12.03.2025 коштів в розмірі 5200 грн.

Тому, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 360 днів, починаючи з дня укладення договору (моменту надання коштів), тобто з 12.03.2025 по 06.03.2026 включно. Даним договором не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 360 днів.

Разом з тим, позивач, після укладання договору факторингу, здійснив нарахування відсотків за користування кредитом за період з 31.10.2025 по 07.03.2026 включно, тобто поза межами строку дії договору.

Суд звертає увагу на те, що позивачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надано суду доказів, що строк кредитування за договором №5379246 від 12 березня 2025 року був пролонгований кредитодавцем відповідно до п. 1.3.1 договору, також не було надано оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) (п. 2.2 договору), тому строк кредитування становив 360 днів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір відсотків за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача в межах строку дії договору за період з 12.03.2025 по 06.03.2026 в сумі 17 287,77 грн (17 337,17 49,40 =17 287,77).

Щодо стягнення процентів в іншій частині, то суд вважає їх безпідставними.

Щодо вимог про стягнення штрафу, суд виходить з наступного.

Відповідно дост.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Суд відхиляє доводи представника позивача про можливість нарахування неустойки відповідно до норм Закону України «Про споживче кредитування» в період дії в Україні воєнного стану, оскільки до даних правовідносин слід застосовувати норму пункту 18 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, як пріоритетну норму права, відповідно до якої позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а не положення Закону України «Про споживче кредитування», в частині можливості здійснювати нарахування неустойки.

Позивачем нарахований штраф в розмірі 2600,00 грн., що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 2600 грн. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 22 487,76 грн., з яких: 5199,99 грн. основний борг, 17287,77 грн. проценти.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн., що підтверджується квитанцією від 22.03.2026 (а.с.14).

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково на загальну суму 22 487,76 грн., що становить 89,46% від ціни позову (25137,16 грн), тому на користь позивача з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 2 381,78 грн (2662,40 х 89,46%).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд прийшов до наступного висновку.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 133 ЦПК України).

Згідно з частиною другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною третьою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

В обґрунтування розміру понесених позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 гривень разом з позовною заявою представником Столітнім М.М. подано копії наступних документів:

-копію Договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, який укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М., предметом якого є надання юридичної допомоги клієнту в обсязі та на умовах передбачених договором (п. 1.1. Договору) (а.с.30-31);

- копію ордеру серії АІ №2156151 від 23 березня 2026 року про надання правничої (правової) допомоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» адвокатом Столітнім М.М.(а.с.97) та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9422/10 від 18 вересня 2020 року (а.с.45);

- копію заявки №16867 від 23.02.2026 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с.80);

- копію Акту прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.03.2026 року (а.с.108).

-копію рахунку на оплату по замовленню №16867-23/03-2026 від 23.03.2026 року на суму 10000,00 грн. (а.с.101).

Згідно правової позиції, зазначеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, у якій Велика Палата зробила наступні висновки.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

З наданих до суду документів, зокрема акта приймання-передачі наданих послуг №16867 від 23 березня 2026 року вбачається, що сторони погодили розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 гривень, які включають плату за наступні послуги адвоката: зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства (0,5 год.) 440 грн; дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи (1 год.) 840 грн.; аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практика судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства (0,5 год.) 440 грн.; підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом (1 год.)- 840 грн.; письмова юридична консультація, складання консультаційного письмового висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів (1 год.) 840 грн.; проведення адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, складення, оформлення та направлення адвокатських запитів (1 год.) 840 грн.; складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №5379246 від 12.03.2025 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» до суду (2 год.) 1640 грн.; складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) додатків до позовної заяви, витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідача, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому передачі виконаних робіт та інші необхідні документи (1 год.) 840 грн.; складання та оформлення процесуальних документів, необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо (2 год.) 1640 грн.; представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором №5379246 від 12.03.2025 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі участь в судових засіданнях (2 год.) 1640 грн.; загальна сума витрат 10 000 грн. (а.с.108).

Відповідно до п. 4.3., 4.8. договору про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2025 року, клієнт оплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову відповідно до домовленості сторін, та підлягає оплаті клієнтом протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду першої інстанції у справі законної сили.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, вказала на те, що суд керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Суд, надаючи оцінку зазначеним в акті приймання-передачі наданих послуг від 13.03.2026 року наданим адвокатом Столітнім М.М. послугам, вважає, що не підлягають відшкодуванню витрати на підготовку адвокатського запиту до АТ «Універсал банк», оскільки статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначений вичерпний перелік підстав для розкриття банками інформації щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, серед яких відсутня така підстава як звернення із адвокатським запитом.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи представником позивача також заявлялось відповідне клопотання про витребування доказів, зокрема щодо розкриття інформації, що становить банківську таємницю, судом. І таке клопотання було задоволено.

За таких обставин складання адвокатського запиту до АТ «Універсал банк» не було необхідним.

У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Застосовуючи наведений правовий висновок, суд вважає, що надані адвокатом послуги, як: аналіз відповідної судової практики, визначення правової позиції, складання та оформлення документів, зокрема, рахунку на оплату послуг адвоката, акту прийому-передачі виконаних робіт адвокатом тощо, не є тими послугами, які є необхідними, тому не можуть бути враховані при розподілі судових витрат в суді.

ОСОБА_1 не надав суду клопотання про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги.

Ураховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, а також за відсутності клопотання про зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, суд вважає, що визначений ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн є завищеним, тому слід обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для справи до 5000 грн.

Разом з тим, указаний розмір витрат на правову допомогу підлягає перерахунку, пропорційно задоволеним вимогам.

Отже, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог (89,46%) у розмірі 4 473 грн (5 000 грн х 89,46 %).

Керуючись ст.ст. 526, 625, 626, 628, 1049, 1050, 1054,1077,1078,1081,1082 ЦК України та ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,

? В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (місцезнаходження за адресою: 03045, м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором №5379246 від 12.03.2025 року у розмірі 22 487 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят сім) гривень 76 копійок, яка складається з : 5 199,99 грн основна сума боргу, 17 287,77 грн проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (місцезнаходження за адресою: 03045, м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 381 (дві тисячі триста вісімдесят одна) гривня 78 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 473 (чотири тисячі чотириста сімдесят три) гривні 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження за адресою: 03045, м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 09.06.2026 року.

Суддя Т. М. Ковальчук