Рішення № 137254742, 09.06.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6513/25

2/214/2487/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 червня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Фастовець Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Свеа Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за укладеним з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договором позики №76346787 від 11.12.2023 в сумі 39379,20 грн., посилаючись на відступлення права вимоги первісним кредитором за вказаним договором і неналежне виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає про укладення 11.12.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 договору позики №76346787, в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний через сайт Товариства та/або мобільний додаток. Умовами договору сторони погодили надання кредиту шляхом перерахування в безготівковій формі за реквізитами платіжної картки відповідача, надані ним первісному кредитору з метою отримання кредиту. Відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, допустивши істотні порушення умов договору, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 39379,20 грн., з яких заборгованість за основним боргом в сумі 11040,00 грн., заборгованість за відсотками в сумі 28339,20 грн. Між позивачем та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» 22.05.2024 укладено договір факторингу №01.02-14/24, за яким позивачу відступлено право вимоги за договором №76346787 від 11.12.2023. Тому з метою захисту прав нового кредитора, позивач просить вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 27.01.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 09.06.2026 розгляд справи ухвалено проводити у заочному порядку.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України.

Згідно з прохальною частиною тексту позовної заяви, представник позивача просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, поштове відправлення, направлене на зареєстровану адресу місця проживання відповідача із повідомленням про виклик до суду, повернуто до суду не врученим.

Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.1 ст. 1046 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як установлено судом та слідує з матеріалів справи 11.12.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №76346787 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) про надання позичальнику у власність грошових коштів шляхом підписання договору електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови кредитного договору, реквізити сторін та підписи.

Відповідно до умов договору, Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 12000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом порядку та на умовах, визначених договором.

Строк позики (строк договору) сторони погодили в пункті 2.2 терміном 23 дні, процентна ставка 2,5% в день (пункт 2.3 договору).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення анкети-заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором, на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якого, в подальшому, кредитодавцями було перераховано грошові кошти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №463/9914/20).

Враховуючи викладене, сума боргу за тілом кредиту в розмірі 11040,00 грн. (з урахуванням одного платежу, здійсненого відповідачем у рахунок погашення заборгованості 18.12.2023 у розмірі 940,00 грн.) підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно нарахування та стягнення процентів за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті та частини першої статті 1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) дійшла до висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України, він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Умовами договору позики сторони погодили строк дії позики терміном 23 дні, а тому відсотки за користування кредитом виходячи з розрахунку 12000,00 грн. (тіло кредиту) * 2,5 % * 23 днів = 6900,00 грн., підлягають стягненню з відповідача в межах строку кредитування, погодженого умовами договору.

Позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження тих обставин, що строк повернення позичених коштів за Акцептом оферти перевищує 23 дні. Доказів пролонгації договору згідно з погодженими умовами договору (пункт 6 договору), як і погодження сторонами договору умов автопролонгації, матеріали справи не містять, а отже пред`явлені до стягнення проценти стягненню не підлягають, оскільки їх нарахування відбувалося поза межами строку договору, що підтверджується, також, наданим до суду розрахунком первісного кредитора.

Посилання сторони позивача на погоджені сторонами кредитного договору умови Правил надання грошових коштів, в тому числі й щодо автоматичної пролонгації строків договору, суд не приймає до уваги з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що сторонами були погоджені належним чином умови щодо автоматичної пролонгації договору за умови чітко погодженого у договорі позики у строку позики (кредитування).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст.625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому, згідно з пунктом 18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

22.05.2024 між ТОВ «СВЕА ФІНАНС», як фактором, та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як клієнтом, було укладено договір факторингу №01.02-14/24, відповідно до якого клієнт відступає фактору право вимоги, а фактор набуває право вимоги, що належить клієнту і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками в розмірі портфеля заборгованості, фактор же одержує право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги за договором позики №76346787.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1-3 статті 12 ЦПК України).

Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, враховуючи, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (статті 12,13 ЦПК України), суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням вимог, суд вважає необхідним відшкодувати позивачу понесені судові витрати у справі пропорційно розміру задоволених вимог: 17940,00 грн. (сума, задоволена судом) х 2422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 39379,20 грн. (сума, заявлена до стягнення), що дорівнює 1103,57 грн.

Керуючись статями 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, статями 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором позики №76346787 від 11.12.2023 в сумі 17940 (сімнадцять тисяч дев`ятсот сорок) гривень 00 коп., з яких 11040 (одинадцять тисяч сорок) гривень 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 6900 (шість тисяч дев`ятсот) гривень 00 коп. заборгованість по відсоткам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1103 (одна тисяча сто три) гривні 57 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду позивачем подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження за адресою: м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд.6.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 09.06.2026.

Суддя А.В. Ткаченко