Ухвала суду № 137254485, 27.05.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3673/25

провадження № 1-кп/208/676/26

УХВАЛА

27 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 ,

судді ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню №12025041160000007 від 02.01.2025 року відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів обвинуваченому ОСОБА_6 , оскільки наявна обґрунтована підозра та обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України, та ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Однак обвинувачений ОСОБА_6 просив змінити йому умови перебування у слідчому ізоляторі або перевести його до іншої установи, оскільки в Дніпровській установі виконання покарань він постійно хворіє через неналежні умови.

Заслухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено наступне.

Згідно ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Суд враховує, що в правовій теорії наявне поняття «обґрунтованої підозри», яке отримало своє практичне закріплення у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України зазначено, що «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, та те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. При цьому ці докази не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення».

Згідно Рішення ЄСПЛ у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» «факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення».

Отже, судом встановлено, що повідомлена ОСОБА_6 підозра, а також обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України, є достатніми та обґрунтованими саме для цілей продовження запобіжного заходу, а не для його засудження.

При розгляді клопотання про продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу враховує обставини, перелік яких передбачений ст.178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст.177 КПК України для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

З встановлених в підготовчому судовому засіданні обставин, вбачається, що ОСОБА_6 :

- народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Краматорськ Донецької області;

- громадянин України;

- одружений;

- зареєстрований на тимчасово окупованій території у м. Маріуполь Донецької області, кілька тижнів тимчасово мешкав у м. Кам`янському;

- офіційно не працевлаштований;

- має не зняту та непогашену судимість за попереднім вироком Приморського районного суду м. Маріуполя за ч.1 ст. 115 КК Ураїни;

- не має на утриманні неповнолітніх дітей;

- не має у власності нерухомого майна та вкладів у банках.

На думку суду, ризиками, визначеними ст.177 КПК України та доведеними прокурором у даному кримінальному провадженню є наступні ризики:

- переховування від суду, оскільки обвинувачений не має реєстрації у місті Кам`янське та на неокупованій території України, не має постійного місця проживання та місця роботи, не має у власності нерухомого майна та вкладів у банках, а також будь-яких соціальних зв`язків, що з урахуванням суворості можливого покарання у виді довічного позбавлення волі, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, беззаперечно свідчить про високу ймовірність переховування від суду з метою уникнення можливого покарання;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений має не зняту та непогашену судимість за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, що свідчить про його схильність до вчинення умисних особливо тяжких злочинів проти життя, а відтак і високу ймовірність вчинення кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокурора про продовження до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам.

Згідно ч.3,4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України, що спричинив загибель людини.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави, оскільки обвинуваченому інкримінується вчинення злочину який спричинив загибель людини, а також у зв`язку з тим, що застава не зможе у повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Також щодо тверджень обвинуваченого про неналежні умови тримання його під вартою, суд вважає за необхідне роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.11-2 Закону України «Про попереднє ув`язнення» особа, взята під варту, член її сім`ї або близький родич, захисник мають право звернутися із заявою про встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань.

Згідно з ч.ч.2,3 цієї статті комісія з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань встановлює факт та/або строк тримання в неналежних умовах в установіпопереднього ув`язнення на підставі цього Закону та положення про Комісію з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань, що затверджується Кабінетом Міністрів України. До заходів щодо запобігання триманню осіб, взятих під варту, в неналежних умовах належать:

1) переведення до іншої камери з належними умовами тримання;

2) переведення до іншої установи для попереднього ув`язнення;

3) усунення причин, що роблять умови тримання неналежними, шляхом зменшення наповнюваності камери, проведення ремонту, дезінфекції, дезінсекції тощо;

4) інші заходи, необхідні для припинення тримання в неналежних умовах.

Керуючись ст.177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 27.05.2026 року по 25.07.2026 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено о 17 год. 20 хв. 27.05.2026 р.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3