Рішення № 13725251, 02.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/48102.02.11 За позовом Державного підприємства «ЕКО»

ДоДержавного підприємства «ХВИЛЯ»

Простягнення 42909,41 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Руденко В.П. дов. № 14 від 25.10.10 р.

від відповідача: Скоридинський М.М. директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Державного підприємства «ЕКО» до Державного підприємства «ХВИЛЯ»про стягнення 25344,82 грн. основного боргу, 6799,20 грн. інфляційної складової боргу, 1582,03 грн. трьох відсотків річних та 9183,37 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території № 2/20 від 01.07.03 р.

Ухвалою суду від 04.10.10 р. було порушено провадження у даній справі № 37/481 та призначено її розгляд на 10.11.10 року, зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 10.11.10 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 04.10.10 р. надав витребувані документи.

Представник відповідача у судове засідання 10.11.10 р. не зявився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 10.11.10 р. від ДП «ХВИЛЯ»надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд відхилив.

Проте, з метою витребування додаткових доказів у справі, а також приймаючи до уваги незявлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 04.10.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 10.11.10 р. розгляд даної справи було відкладено до 29.11.10 р.

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.10 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проте на виконання вимог ухвали суду від 10.11.10 р. витребуваних судом документів не надав.

Представник відповідача у судове засідання 29.11.10 р. не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.11.10 р., яке підтверджує отримання відповідачем 23.11.10 р. ухвали від 10.11.10 р.

Враховуючи наведене, з метою витребування додаткових доказів у справі, а також приймаючи до уваги незявлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвал суду від 04.10.10 р. та від 10.11.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/481 на 13.12.10 р.; повторно зобовязано позивача надати суду: письмові пояснення з обґрунтуванням зміни (збільшення) розміру експлуатаційних витрат у період з січня 2007 р. до березня 2009 р.; письмові пояснення щодо тарифів, які застосовувались при нарахуванні за водовідведення (з підтверджуючими документами); письмові пояснення з необхідними доказами щодо фактичного споживання послуг з урахуванням п. 3 угоди про внесення змін до договору № 32-20 від 01.03.2006 р. стосовно вивозу сміття, а також повторно зобовязано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів і доказів його надіслання позивачу.

29.11.10 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та 30.11.10 р. заява про вирішення питання щодо залучення до справи додаткових матеріалів, які подано через канцелярію Господарського суду м. Києва 29.11.10 р. та розглянути справу за участю відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 13.12.10 р. повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та надав суду розрахунок суми заборгованості.

У судовому засіданні 13.12.10 р. представник відповідача пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надав суду розрахунок суми заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, судом було оголошено перерву в судовому засіданні 13.12.10 р. до 22.12.10 р. для дослідження доказів у справі.

У судовому засіданні 22.12.10 р. представник позивача в черговий раз підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.12.10 р. пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву в судовому засіданні 221210 р. до 02.02.11 р. для дослідження доказів у справі.

28.12.10 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від ДП «ХВИЛЯ»надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, яка була судом відхилена.

У судовому засіданні 02.02.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.02.11 р. пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «ЕКО»(виконавець) та Державним підприємством «ХВИЛЯ»(споживач) був укладений договір про відшкодування витрат на утримання нерухомого будинку та при будинкової території № 2/20 від 01.07.03 р., відповідно до умов якого виконавець зобовязується надавати споживачеві послуги з водо-, теплопостачання, водовідведення, утримувати будинок та при будинкову територію, а споживач зобовязується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами та відшкодовувати пропорційну частку витрат на утримання будинку та при будинкової території на умовах даного договору.

У відповідності до п. 1.1. та 1.3. вищевказаного договору, споживач на підставі наказу Міністерства економіки з питань Європейської інтеграції України від 24.03.03 р. № 66 «Про передачу майна ДП «ХВИЛЯ»та акту передачі майна від 24.03.03 р., є власником нежитлового приміщення загальною площею 61,6 кв.м. в житловому будинку АДРЕСА_1 та несе витрати по утриманню та обслуговуванню власного приміщення (будинку), а також бере участь у загальних для всього будинку та при будинкової території витратах, повязаних з його експлуатацією і ремонтом, пропорційно площі приміщень, що належать власнику.

Згідно з п. 1.4. договору № 2/20 від 01.07.03 р., предметом цього договору є такі послуги розрахунково: централізоване холодне водопостачання 22,1 м.куб.; централізоване гаряче водопостачання 0,450 Гкал/місяць, 7,5 м.куб.; центральне опалення 4,465 Гкал/місяць; централізоване водовідведення 29,6 м.куб/місяць; утримання будинку і при будинкової території, вивезення сміття 0,0775 м.куб.; відшкодування тепло-, електро-, водомереж пропорційно займаної площі.

У відповідності до п. 2.1. договору № 2/20 від 01.07.03 р., розмір місячної плати за надані послуги за встановленими тарифами та нормами на момент укладання цього договору становить 635,90 грн. (в т.ч. ПДВ 105,98 грн.), з яких: холодне водопостачання з водовідведенням 46,77 грн.; гаряче водопостачання 36,00 грн.; утримання будинку та при будинкової території 87,71 грн.; вивезення сміття 1,01 грн.; відшкодування тепло-, електро-, водомереж 1,23 грн.

Згідно з п. 3.1. вищезазначеного договору, плата за цим договором вноситься споживачем на рахунок виконавця до 25 числа поточного місяця.

Пунктом 3.2. договору № 2/20 від 01.07.03 р. встановлено, що розмір щомісячного розрахунку за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії, вивезення сміття (пропорційно займаної площі) і холодної води, згідно з нормами постачальників комунальних послуг.

Пунктом 3.3. вищевказаного договору передбачено, що у випадку прийняття органами влади, управління чи НБУ рішень щодо зміни цін і тарифів, порядку розрахунків між підприємствами, організаціями, установами та громадянами, новий порядок поширюється на умови цього договору без їх узгодження сторонами.

Відповідно до п. 3.4. договору № 2/20 від 01.07.03 р., розмір пропорційної частки витрат на утримання будинку та при будинкової території встановлюється згідно річного кошторису експлуатаційних витрат.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконувались зобовязання за договором № 2/20 від 01.07.03 р., однак відповідач свої зобовязання щодо оплати не виконав, у звязку з чим за період з листопада 2006 року до серпня 2010 року у нього виникла заборгованість, яка станом на 01.09.10 р. становить 25344,82 грн.

За таких обставин Державне підприємство «ЕКО»звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Державного підприємства «ХВИЛЯ»про стягнення 25344,82 грн. основного боргу, 6799,20 грн. інфляційної складової боргу, 1582,03 грн. трьох відсотків річних та 9183,37 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території № 2/20 від 01.07.03 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач просив стягнути з відповідача 25344,82 грн. основного боргу за договором №2/20 від 01.07.03 р., з яких (відповідно до розрахунку суми заборгованості по наданим комунальним послугам): 3761,77 грн. експлуатаційні витрати, 5427,71 грн. опалення, 4505,20 підігрів води, 3751,03 за спожиту електроенергію, 2762,74 грн. за використану холодну воду, 817,44 за використану гарячу воду та 94, 80 грн. за вивіз сміття.

Як зазначалось вище, договором № 2/20 від 01.07.03 р. визначено, що розрахунок комунальних платежів проводиться розрахунково: централізоване холодне водопостачання 22,1 м.куб.; централізоване гаряче водопостачання 0,450 Гкал/місяць, 7,5 м.куб.; центральне опалення 4,465 Гкал/місяць; централізоване водовідведення 29,6 м.куб/місяць; утримання будинку і при будинкової території, вивезення сміття 0,0775 м.куб.; відшкодування тепло-, електро-, водомереж пропорційно займаної площі.

У відповідності до п. 2.1. договору № 2/20 від 01.07.03 р., розмір місячної плати за надані послуги за встановленими тарифами та нормами на момент укладання цього договору становить 635,90 грн. (в т.ч. ПДВ 105,98 грн.), з яких: холодне водопостачання з водовідведенням 46,77 грн.; гаряче водопостачання 36,00 грн.; утримання будинку та при будинкової території 87,71 грн.; вивезення сміття 1,01 грн.; відшкодування тепло-, електро-, водомереж 1,23 грн.

Слід зазначити, що зміни до даної угоди сторонами не вносились, нині чинні та підлягають виконанню.

При цьому, договором № 2/20 від 01.07.03 р. не передбачене право виконавця в односторонньому порядку змінювати та встановлювати інший розмір оплат за комунальні послуги та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Посилання позивача на його відповідні накази про встановлення інших (більших за 87,29 грн.) розмірів експлуатаційних витрат є безпідставним, оскільки жодний із показників, зазначених у цих наказах стосовно відповідача, нічим не обґрунтований та навіть не співпадає з показниками, наведеними у детальному розрахунку позовних вимог, наданому суду.

Таким чином, виходячи з розрахунку 87,29 грн., за період з листопада 2006 року до серпня 2010 року, суд визнає доведеним факт заборгованості відповідача за експлуатаційні витрати у розмірі 3142,44 грн.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на електроенергію, суд не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

У відповідності до п. 1.4. до договору № 2/20 від 01.07.03 р., розрахунок комунального платежу за спожиту електроенергію проводиться розрахунково.

При цьому позивачем, в обґрунтування заявленої вимоги, не було надано відповідних доказів (договору на постачання електроенергії, рахунків на оплату електроенергії, тощо), у звязку з чим суд вважає виставлені розміри витрат на електроенергію не доведеними, а вимоги щодо стягнення з відповідача зазначених витрат безпідставними, у звязку з чим в цій частині суд відмовляє.

Стосовно нарахувань за опалення, то позивач посилається на договір № 520335 від 01.07.03 р. з АЕК «Київенерго»на постачання теплової енергії у гарячій воді та табуляграму.

При цьому, показники у табуляграмі і розрахунку не співпадають і пояснень щодо цього позивач не надав, як і не навів формулу, за якою було здійснене нарахування вартості послуг на опалення, у звязку з чим в цій частині вимог суд також відмовляє.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на підігрів води, суд відмовляє в задоволенні цієї вимоги, оскільки підігрів води не передбачений договором № 2/20 від 01.07.03 р. і в частині нарахування витрат щодо підігріву води позивачем також не підтверджено обсягів спожитих послуг та тарифів, за якими проводились нарахування.

Детальний розрахунок заборгованості відповідача містить нарахування відшкодування за холодне та гаряче водопостачання, які передбачені п. 1.4. та 3.2. договору № 2/20 від 01.07.03 р., однак позивач суду не довів зазначені витрати та їх обсяги, оскільки жоден із показників розрахунку не відповідає показникам табуляграми.

Таким чином, суд також відмовляє в задоволенні вимог позивача в частині стягнення заборгованості за холодне та гаряче водопостачання.

В обґрунтування витрат на вивіз сміття, позивач посилається на договір про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів № 007/08 від 05.03.08 р. та акти виконаних робіт.

При цьому, слід зазначити, що у детальному розрахунку тариф не відповідає тарифу у договорі № 007/08 від 05.03.08 р. та не обґрунтована така невідповідність, у звязку з чим вимоги позивача щодо відшкодування витрат, повязаних з вивозом сміття і нарахованих за тарифом, у детальному розрахунку є необґрунтованими.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд визнає обґрунтованими наступні факти щодо виконання сторонами договору № 32-20 від 01.03.06 р. та заборгованості, що утворилася:

№ п/пПеріодЕксплуатац. витрати (грн.)Основний борг з ПДВ (грн.)

111-200687,29104, 75

212-200687,29104, 75

301-200787,29104, 75

402-200787,29104, 75

503-200787,29104, 75

604-200787,29104, 75

705-200787,29104, 75

806-200787,29104, 75

907-200787,29104, 75

1008-200787,29104, 75

1109-200787,29104, 75

1210-200787,29104, 75

1311-200787,29104, 75

1412-200787,29104, 75

1501-200887,29104, 75

1602-200887,29104, 75

1703-200887,29104, 75

1804-200887,29104, 75

1905-200887,29104, 75

2006-200887,29104, 75

2107-200887,29104, 75

2208-200887,29104, 75

2309-200887,29104, 75

2410-200887,29104, 75

2511-200887,29104, 75

2612-200887,29104, 75

2701-200987,29104, 75

2802-200987,29104, 75

2903-200987,29104, 75

3004-200987,29104, 75

3105-200987,29104, 75

3206-200987,29104, 75

3307-200987,29104, 75

3408-200987,29104, 75

3509-20090,00-

3610-20090,00-

3711-200987,29104, 75

3812-20090,00-

3901-201087,29104, 75

4002-20100,00-

4103-20100,00-

4204-20100,00-

4305-20100,00-

4406-20100,00-

4507-20100,00-

4608-20100,00-

Разом:3142,44 3771,00 Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 3771,00 грн. (в т.ч. ПДВ) основного боргу по відшкодуванню витрат за договором № 32-20 від 01.03.06 р., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов ДП «ЕКО»щодо стягнення з ДП «ХВИЛЯ» основного боргу за вищевказаним договором у розмірі 3771,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ДП «ЕКО»просило суд стягнути з відповідача 6799,20 грн. інфляційної складової боргу, 1582,03 грн. трьох відсотків річних за порушення грошового зобовязання за договором № 2/20 від 01.07.03 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як відємного, так і позитивного значення.

Враховуючи, що обґрунтованими судом визнано позовні вимоги частково, господарський суд виконав власний розрахунок інфляційних нарахувань та річних відсотків за період, визначений позивачем:

№ п/п Період Експлуатац. витрати

(грн.) Основний борг з ПДВ

(грн.) Індекс

інфляції Інфляційні нарахування

(грн.) Річні %

(грн.)

111-200687,29104, 75 101,81,890,26

212-200687,29104, 75100,90,940,27

301-200787,29104, 75100,50,520,27

402-200787,29104, 75100,60,630,24

503-200787,29104, 75100,20,210,27

604-200787,29104, 75100,00,000,26

705-200787,29104, 75100,60,630,27

806-200787,29104, 75102,22,300,26

907-200787,29104, 75101,41,470,27

1008-200787,29104, 75100,60,630,27

1109-200787,29104, 75102,22,300,26

1210-200787,29104, 75102,93,040,27

1311-200787,29104, 75102,22,300,26

1412-200787,29104, 75102,12,200,27

1501-200887,29104, 75102,93,040,27

1602-200887,29104, 75102,72,830,25

1703-200887,29104, 75103,83,980,27

1804-200887,29104, 75103,13,250,26

1905-200887,29104, 75101,31,360,27

2006-200887,29104, 75100,80,840,26

2107-200887,29104, 7599,5- 0,520,27

2208-200887,29104, 7599,9- 0,100,27

2309-200887,29104, 75101,11,150,26

2410-200887,29104, 75101,71,780,27

2511-200887,29104, 75101,51,570,26

2612-200887,29104, 75102,12,200,27

2701-200987,29104, 75102,93,040,27

2802-200987,29104, 75101,51,570,24

2903-200987,29104, 75101,41,470,27

3004-200987,29104, 75100,90,940,26

3105-200987,29104, 75100,50,520,27

3206-200987,29104, 75101,11,150,26

3307-200987,29104, 7599,9- 0,100,27

3408-200987,29104, 7599,8- 0,210,27

3509-20090,00-100,8--

3610-20090,00-100,9--

3711-200987,29104, 75101,11,150,26

3812-20090,00-100,9--

3901-201087,29104, 75101,81,890,27

4002-20100,00-101,9--

4103-20100,00-100,9--

4204-20100,00-99,7--

4305-20100,00-99,4--

4406-20100,00-99,6--

4507-20100,00-99,8--

4608-20100,00-101,2--

Разом:3142,44 3771,00 35,109,52 Таким чином, за розрахунком суду, виконаним в наведеній вище таблиці з розрахунку заборгованості за період з листопада 2006 року по серпень 2010 року в розмірі 3771,00 грн. (в т.ч. ПДВ), стягненню з ДП «ХВИЛЯ»підлягають відповідно 35,10 грн. інфляційної складової боргу та 9,52 грн. трьох відсотків річних.

ДП «ЕКО»також просило суд стягнути з відповідача 9183,37 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території № 2/20 від 01.07.03 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до п. 3.5. договору № 2/20 від 01.07.03 р., за несвоєчасну сплату коштів по даному договору, споживач сплачує виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожен день прострочення.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Оскільки позивач не надав суду належних доказів в обґрунтування розрахунку заборгованості відповідача, то суд не має можливості перевірити правомірність нарахування пені за порушення виконання грошового зобовязання за договором № 2/20 від 01.07.03 р., у звязку з чим в задоволенні вимоги ДП «ЕКО»щодо стягнення з ДП «ХВИЛЯ»пені у розмірі 9183,37 грн. суд відмовляє.

Враховуючи вищенаведене, позов Державного підприємства «ЕКО»до Державного підприємства «ХВИЛЯ»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «ХВИЛЯ» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36-В, код ЄДРПОУ 21638184) на користь Державного підприємства «ЕКО»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36-Б, код ЄДРПОУ 32309722) 3 771 (три тисячі сімсот сімдесят одну) грн. 00 коп. основного боргу, 35 (тридцять пять) грн. 10 коп. інфляційних нарахувань, 9 (девять) грн. 52 коп. трьох процентів річних, 38 (тридцять вісім) грн. 16 коп. витрат по сплаті державного мита та 20 (двадцять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У решті позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено 07.02.2011