Рішення № 13725236, 01.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/901.02.11 За позовомСпільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Сенар»

простягнення 11 395, 98 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Бушкіна Ю.В. –дов. від 31.12.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар»про стягнення заборгованості у розмірі 10565, 50 грн. –основного боргу, 394, 83 грн. –пені, 76, 42 грн. –3% річних та 359, 23 грн. –інфляційних нарахувань, з підстав порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати за поставлений товар.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 2446 від 24.12.2008 року, передав у власність відповідача, а останній прийняв товар на загальну суму 22208, 22 грн. В порушення умов договору, зобов’язання з оплати товарів відповідач виконав частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього заборгованість у розмірі 10565, 50 грн. –основного боргу, 394, 83 грн. –пені, 76, 42 грн. –3% річних та 359, 23 грн. –інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2010 року було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.01.2011 року.

У зв’язку із перебуванням судді Дідиченко М.А. на лікарняному, судове засідання призначене на 18.01.2011 року не відбулося.

Ухвалою суду від 24.01.2011 року справу № 27/9 призначено до розгляду на 01.02.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2011 року подав витребувані ухвалою суду докази та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 01.02.2011 року не з’явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          24.12.2008 року між Спільним українсько-німецьким підприємством «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю»(надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сенар» (надалі –відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 2446 (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов’язався продавати у власність відповідача за його заявками товар, відповідно до накладних, які є невід’ємною частиною даного договору, а відповідач зобов'язався купувати цей товар та своєчасно оплачувати його на умовах і в порядку, визначених даним договором.

          На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товар на суму 22208, 22 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № ЗУ027420 від 30.12.2008 року на суму 4121, 04 грн., № ЗУ026061 від 17.03.2009 року на суму 6589, 62 грн., № ЗУ000355 від 11.01.2010 року на суму 3025, 74 грн., № ЗУ002583 від 04.02.2010 року на суму 1021, 68 грн., № ЗУ003431 від 12.02.2010 року на суму 2978, 40 грн., № ЗУ005756 від 05.03.2010 року на суму 1942, 44 грн. та № ЗУ019720 від 30.07.2010 року на суму 2529, 30 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками.

          Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що відповідач зобов’язаний розрахуватися за товар, що поставляється за договором, на рахунок позивача не пізніше 21 діб від дати приймання товару.

          Згідно з пунктом 2.2 договору датою купівлі-продажу вважається дата прийняття товару покупцем. Доставка товару здійснюється зі складу позивача в межах асортименту і кількості, зазначених у видатковій накладній (специфікації).

          Згідно з наявними в матеріалах справи банківськими довідками по особовому рахунку позивача поставлені товари відповідач оплатив частково, здійснивши на користь позивача переказ 11642, 72 грн.

          Враховуючи зазначене, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 10565, 50 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у

підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язання за договором щодо оплати поставлених товарів відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірного зобов’язання підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 10565, 50 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем оплати поставлених товарів позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 394, 83 грн. за період з 21.08.2010 року по 16.11.2010 року, збитки від інфляції у розмірі 359, 23 грн. за період з вересень 2010 року по жовтень 2010 року та 3 % річних у розмірі 76, 42 грн. за період з 21.08.2010 року по 16.11.2010 року.

          Пунктом 4.4 договору сторони погодили, що у разі затримки оплати за товар відповідач зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від супми заборгованості за кожен день прострочення платежу, що діяла у період, за який нараховується пеня.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних судом вбачається, що за видатковими накладними № ЗУ026061 на суму 6589, 62 грн. товар було отримано відповідачем 17.03.2009 року, № ЗУ000355 на суму 3025, 74 грн. товар було отримано відповідачем 11.01.2010 року, № ЗУ003431 на суму 2978, 40 грн. товар було отримано відповідачем 12.02.2010 року, № ЗУ005756 на суму 1942, 44 грн. товар було отримано відповідачем 05.03.2010 року та № ЗУ019720 на суму 2529, 30 грн. товар було отримано відповідачем 30.07.2010 року.

Частиною 3 статті 51 ГПК України встановлено, що у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

          Відповідно до Розпорядження КМ України № 1412-р від 26.11.2009 року «Про перенесення робочих днів у 2010 році» робочий день з 23 серпня було перенесено на 21 серпня.

          За таких обставин, суд приходить до висновку, що товар, отриманий згідно з видатковою накладною № ЗУ026061, відповідач зобов’язаний був оплатити у термін до 08.04.2009 року; згідно з видатковою накладною № ЗУ000355, у термін до 02.02.2010 року; згідно з видатковою накладною № ЗУ003431, з урахуванням вихідних днів у термін до 08.03.2010 року; згідно з видатковою накладною № ЗУ005756, з урахуванням вихідних днів у термін до 29.03.2010 року; згідно з видатковою накладною № ЗУ019720, з урахуванням святкових днів у термін до 21.08.2010 року.

          Враховуючи зазначене, розмір пені складає:

          за видатковою накладною № ЗУ026061 –

89,62 грн. * 12,00 % * 68 (з 08.04.2009 року до 14.06.2009 року) / 365 = 4, 00 грн.

          89,62 грн. * 11, 00 % * 58 (з 15.06.2009 року до 11.08.2009 року) / 365 = 3, 14 грн.

          89,62 грн. * 10,25 % * 58 (з 12.08.2009 року до 08.10.2009 року) / 365 = 2,92 грн.;

          за видатковою накладною № ЗУ000355 –

3025, 74 грн. * 10,25 % * 126 (з 02.02.2010 року до 07.06.2010 року) / 365 = 214,13 грн.

          3025, 74 грн. * 9,5 % * 30 (з 08.06.2010 року до 07.07.2010 року) / 365 = 47,26 грн.

          3025, 74 грн. * 8,5 % * 26 (з 08.07.2010 року до 02.08.2010 року) / 365 = 36,65 грн.;

          за видатковою накладною № ЗУ003431 –

2978, 40 грн. * 10,25 % * 92 (з 08.03.2010 року до 07.06.2010 року) / 365 = 153, 90 грн.

          2978, 40 грн. * 9,5 % * 30 (з 08.06.2010 року до 07.07.2010 року) / 365 = 46,52 грн.

          2978, 40 грн. * 8,5 % * 33 (з 08.07.2010 року до 09.08.2010 року) / 365 = 45,78 грн.

          2978, 40 грн. * 7,75 % * 30 (з 10.08.2010 року до 08.09.2010 року) / 365 = 37, 95 грн.

          за видатковою накладною № ЗУ005756 –

1942, 44 грн. * 10,25 % * 71 (з 29.03.2010 року до 07.06.2010 року) / 365 = 77, 46 грн.

          1942, 44 грн. * 9,5 % * 30 (з 08.06.2010 року до 07.07.2010 року) / 365 = 30, 34 грн.

          1942, 44 грн. * 8,5 % * 33 (з 08.07.2010 року до 09.08.2010 року) / 365 = 29, 86 грн.

          1942, 44 грн. * 7,75 % * 51 (з 10.08.2010 року до 29.09.2010 року) / 365 = 42, 07 грн.;

          за видатковою накладною № ЗУ019720 –

2529, 30 грн. * 7,75 % * 88 (з 21.08.2010 року до 16.11.2010 року) / 365 = 94, 52 грн.

          Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір пені за прострочення оплати поставленого товару складає 866,50 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату за поставлений товар не заявляв.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату за поставлений товар суд вважає такими, що підлягає задоволенню в обсязі, заявленому позивачем до стягнення, а саме 394, 83 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          З огляду на вказане, за перерахунком суду розмір збитків від інфляції за прострочення оплати поставлених товарів складає:

10565, 50 грн. * (102,9 %* 100,5 % ) –10565, 50 грн. = 359, 23 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 359, 23 грн.

          Розмір 3 % річних складає:

          10565, 50 грн. * 3 % * 88 (з 21.08.2010 року по 16.11.2010 року) / 365 = 76, 42 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі 76, 42 грн.

Згідно з статтею 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.           Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сенар»(04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, 12; ідентифікаційний номер 22939108) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (04053, м. Київ, провулок Нестеровський, буд. 7/9; ідентифікаційний номер 14364757) заборгованість у розмірі 10565 (десять тисяч п’ятсот шістдесят п’ять) грн. 50 коп., пеню у розмірі 394 (триста дев’яносто чотири) грн. 83 коп., збитки від інфляції у розмірі 359 (триста п’ятдесят дев’ять) грн. 23 коп., 3 % річних у розмірі 76 (сімдесят шість) грн. 42 коп., 113 (сто тринадцять) грн. 96 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –08.02.2011 року.