Рішення № 137252007, 01.06.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/533/26

Номер провадження 2/570/1149/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю секретаря судового засідання: Ярошик І.Р.,

учасники справи:

представник позивача - не з`явився,

відповідачка - не з`явилася,

представник відповідачки - не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

До Рівненського районного суду Рівненської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Ейс" (далі - позивач, ТОВ "ФК Ейс") із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідачка, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №930006454 від 10.11.2021 року у розмірі 26 748,00 грн, судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Короткий зміст заяв по суті справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 10.11.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №930006454 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит в сумі 7 000,00 грн.

Позивач набув право вимоги стягнення заборгованості за цим кредитним договором в результаті неодноразового відступлення кредиторами свого права вимоги до боржника.

Зокрема, 28.11.2018 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних реєстрах.

У подальшому до Договору факторингу укладалися додаткові угоди, зокрема первісний кредитор та ТОВ "Таліон плюс" на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги №168 від 11.01.2022 за яким від первісного кредитора до ТОВ "Таліон Плюс" відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

30.10.2023 року між ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс"" укладено договір факторингу №30/1023-01, та сторони 20.12.2023 року підписали Реєстр прав вимог №2 від 20.12.2023 до Договору факторингу 2.

08.07.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс"" та позивачем ТОВ "ФК Ейс" укладено Договір факторингу №08/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право вимоги до відповідачки за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників №б/н від 08.07.2025 року за Договором факторингу 3 від ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" до Позивача перейшло право вимоги до Відповідачки на загальну суму 26 748,00 грн.

Таким чином, згідно умов кредитного договору первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачці 10.11.2021 року грошові кошти у сумі 7 000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав у Заявці на укладення кредитного договору.

Оскільки позивач отримав право вимоги до відповідачки на основі вищевказаних Договорів факторингу, відтак, відповідачка має невиконані зобов`язання з повернення коштів перед ТОВ "ФК Ейс", які в добровільному порядку не виконує, що зумовило звернення позивача до суду із вимогою про стягнення заборгованості з відповідачки.

10.03.2026 року від представника відповідачки - адвоката Незнамової Т.О. надійшов відзив на позовну заяву, де представник вказує про те, що сторона відповідача заперечує щодо заявленого позову з огляду на наступне. Так, представник вважає, що ТОВ «ФК Ейс» є неналежним позивачем у справі. Так, на момент укладення договору відступлення права вимоги від 28.11.2018 року боргові зобов`язання відповідачки за кредитним договором від 10.11.2021 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01. До такого договору та його додатків не додано перелік кредитних договорів за якими здійснюється відступлення права вимоги. А тому, у ТОВ «Таліон Плюс» як фактора не виникло право вимоги за зобов`язанням відповідача, яке він міг би передати на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року. 30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс"" укладено договір факторингу №30/1023-01, однак на виконання п.2.1 договору факторингу не було складено та підписано відповідного Реєстру прав вимоги передачі відступлення права вимоги ТОВ «Таліон Плюс». У подальшому, 08.07.2025 року, між ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу №08/07/25-Е, зокрема, щодо набуття прав вимоги до боржників у кількості 4 817 осіб, із загальною заборгованістю 155 020 595,24 грн. Оскільки ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не було передане цим Товариством на підставі договору факторингу від 30.10.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», яке в свою чергу не передало таке право позивачу ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за договором факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 року. Отже, кредитним договором від 10.11.2021 року, не порушуються права і законні інтереси позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», тому останнє не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за вказаним вище кредитним договором. Надані позивачем договори факторингу не є достатніми доказами на підтвердження того, що ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії від 10.11.2021 року.

Крім того, представник відповідачки зазначає про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення оплати за договором про відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018 року, оскільки у договорі зазначено про його оплатність. Однак, до позовної заяви не долучено копії квитанції, чеку, касового ордера, платіжної інструкції, тощо, на підтвердження сплати коштів за вказаним договором факторингу. Також не зазначено суму грошових коштів, за яку здійснюється перехід права вимоги між сторонами договору факторингу. Отже, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту переходу права грошової вимоги до нового кредитора (ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»). Також позивач, обґрунтовуючи позов, зазначає, що 11.01.2022 року на виконання положень договору факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» був складений та підписаний реєстр права вимоги №168, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за кредитним договором від 10.11.2021 року. Однак, звертаємо увагу суду на те, що у зазначеному витязі з Реєстру справ вимоги №168 від 11.01.2022 року не вказано: станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості (за наявності), напрямки та підстави їх нарахування відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи (з даними про погашення кредиту та інше) передавались новому кредитору. До того ж, наданий витяг з реєстру не містить підписів сторін та печаток. Наступну сторінку не можливо розцінити, як частину цього витягу, оскільки з неї не вбачається до якого витягу вона відноситься, зокрема, вона не містить ні дати, ні номеру тощо. Отже, вказаний витяг не може бути належним у розумінні положень ст. 77 ЦПК України.

Крім того, представник відповідачки звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодного доказу про повідомлення ОСОБА_1 на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» щодо укладення договору факторингу протягом 10 робочих днів після його укладення, чим грубо порушено вимоги матеріального закону та недотримано положення п.5.2.4 Додаткової угоди №26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року. Відсутність повідомлення можна також трактувати таким чином, що ОСОБА_1 не була у переліку боржників, тому їй і не передбачалося надсилання такого повідомлення. Аналогічна ситуація має місце і по наступним договорам відступлення права вимоги.

Що стосується нарахування відсотків за договором представник відповідача посилається на те, що наданий позивачем Договір кредитної лінії №900006454 від 10.11.2021 року чітко передбачає, що: Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 7 000 грн. одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 10.12.2021 року (п.1.3), Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 10.12.2021 року (п.1.7). Тобто, первинний строк кредиту - строк кредиту, встановлений відповідними спеціальними умовами, але у будь-якому разі не більше ніж 30 календарних днів. Оскільки зі спливом строку, на який був наданий кредит, припинилося право нараховувати проценти за кредитним договором, то після спливу 30-денного строку (10.12.2021 року) кредитодавець не має законних підстав нараховувати відсотки, передбачені договором кредитної лінії 10.11.2021 року. Тобто, нарахування відсотків поза межами даного строку є неможливим. Договором кредитної лінії визначено, що встановлений в п.1.7 Договору строк надання кредитного ліміту може бути продовжено позивальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження дисконтного періоду. Звертаємо увагу Суду на те, що жодної пролонгації не відбувалося, жодних угод щодо продовження дії договору не має. Відтак, нарахування відсотків після 10.12.2021 року має на меті штучне збільшення заборгованості, оскільки право вимоги первісний кредитор набув рівно наступного дня після спливу дії договору, а саме 11.12.2021 року, однак не реалізував своє право на звернення до суду з позовом про захист своїх цивільних прав та інтересів. Згідно із ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Договір кредитної лінії №900006454 від 10.11.2021 року містить кабальні відсоткові ставки, які згідно умов договору постійно змінюються. Відсоткова ставка є надмірно великою у порівнянні із середньостатистичними відсотковими ставками у банківських установах (банках) України.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, то представник відповідача вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним і не об`єктивним, оскільки предмет спору не є складним, позовна заява є досить шаблонною з урахування кількості боржників за однаковими примірниками кредитного договору, а тому заявлені позивачем витрати є завищеними і неспірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт. Відтак, визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу не відповідає принципам співмірності та розумності судових витрат, а критерії реальності адвокатських витрат та типовість (однотипність) позовів ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до боржників (згідно отриманої інформації у загальнодоступному офіційному веб-сайті «Судова влада») про стягнення заборгованості за кредитними договорами не передбачає стягнення витрат у такому завищеному розмірі.

11.03.2026 року від представника ТОВ «ФК ЕЙС» надійшла відповідь на відзив у якій представник зазначила про наступне. Так, вказала що договори факторингу є законними та обгрунтованими. Зокрема, пунктом 2.1. Розділу 2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. 11.01.2022 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 168 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 17 778,20 грн. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. З урахуванням викладених обставин, можна зробити висновок, що Сторони виконали умови договору факторингу №28/1118-01 належним чином, зокрема: підписали договір факторингу №28/1118-01; уклали відповідний реєстр прав вимоги та здійснили фінансування за відступлення прав вимоги відповідно до умов договору факторингу. Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже Право вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ "Таліон Плюс, тобто після укладання Кредитного договору №930006454 від 10.11.2021.

Отже, Відповідач не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, Позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги № 168 від 11.01.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

Так, пунктом 2.1. Розділу 2 Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року, ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Тобто предметом Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за Кредитними договорами. В той же час, відповідно до п.1.5. Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 встановлено, що Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до цього Договору. Згідно п. 4.1. Право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі установленій в Відповідному додатку.

20.12.2023 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 до Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 26 748,00 грн. Витяг з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 підтверджує, що право вимоги за Кредитним договором № 930006454 від 10.11.2021 відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на законних підставах, а передача права вимоги відбулося відповідно до умов Договору факторингу.

08.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №08/07/25-Е. Згідно п.1.2 Договору перехід від Клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») до Фактора (Позивач) Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2. Таким чином, згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача на загальну суму 26 748,00 грн. На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025.

При цьому, представник позивача звертає увагу на постанову Верховного Суду від 07.01.2026 у справі №727/2790/25, в аналогічній справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", було узагальнено судову практику та зроблено висновок щодо правомірності переходу права вимоги на підставі Договору факторингу №28/1118-0128 від 11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Щодо оплати за договорами факторингу, представник зазначає про те, що у випадку відсутності фінансування, Договори факторингу було б розірвано в односторонньому порядку кожним із Клієнтів, що унеможливлює укладання додаткових угод до вказаних договорів, що чинні до сьогодні. Оскільки в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Реєстру боржників та Акту прийому-передачі реєстру позивач належним чином довів факт переходу права вимоги. Тобто, факт наявності або відсутності фінансування за відповідним договором є внутрішнім взаємовідносинами фінансових компаній. Таким чином, сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов`язаний з предметом договору та переходом права вимоги. Таким чином твердження Відповідача на недоведеність переходу права вимоги в зв`язку з тим, що Позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу є нікчемними. Враховуючи наведене, Позивач дійсно підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки він виконав умови договору факторингу, надавши відповідні документи. Позивач набув право вимоги до Відповідача на підставі Договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025. Хоча перерахування коштів клієнту не є предметом доказування у даному спорі, оскільки факт переходу прав вимоги підтверджується підписанням відповідного реєстру боржників, як це прямо передбачено умовами зазначеного договору. Таким чином, Позивач не має обов`язку надавати докази здійснення оплати за відступлені права вимоги, оскільки така обставина не впливає на законність переходу права вимоги відповідно до положень чинного законодавства та договору факторингу. Разом із тим, з метою забезпечення всебічного та об`єктивного розгляду справи, Позивач додав до матеріалів позову копії платіжних інструкцій, що підтверджують проведення оплати за набуття права грошової вимоги за Договорами факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 та № 08/07/25-Е від 08.07.2025.

Надані Позивачем витяги з Реєстру прав вимоги до Договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, № 30/1023-01 від 30.10.2023 та № 08/07/25-Е від 08.07.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін.

Також представник позивача вказує про те, що скаржник не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором представник позивача зазначає про те, що кредитним договором №930006454 від 10.11.2021 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Відповідач стверджує, що Позивач неправомірно стягнув відсотки після закінчення кредитного договору. Так, за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: за користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором та за користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення. Також слід наголосити на тому, що Позивач у свої позовній заяві користувався безпосередньо статтею 625 ЦК України. Як зазначалося вище сторони в кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України (відповідно до п.5.3. Кредитного договору). Враховуючи порушення Відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. У Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України).

Що стосується заперечень представника відповідачки про стягнення судових витрат, представник позивача зазначає про те, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином та з відповідачки підлягають витрати на правничу допомогу в повному обсязі у розмірі 7 000,00 грн. Таким чином, просить задоволити позов в повному обсязі та стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 26 748,00 грн, судовий збір в розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу 7 000,00 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 12.02.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, призначено судове засідання.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 11.03.2026 клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено частково. Зобов`язано АТ "ТАСКОМБАНК" (ЄДРПОУ: 09806443, вул.Симона Петлюри, буд.30, м.Київ, 01032) надати Рівненському районному суду Рівненської області (вул. С.Петлюри, 10, м.Рівне, 33603): інформацію чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банківська картка № НОМЕР_3 та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_3 ; докази зарахування на картку №5269-61XX-XXXX-7491 кредитних коштів у сумі 7 000,00 грн за період з 10.11.2021 по 15.11.2021 року; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). В іншій частині клопотання відмовлено. Відкладено судове засідання у цивільній справі №570/533/26 до надходження до суду витребуваних доказів.

13.04.2026 року до суду надійшла витребовувана інформація, призначено судове засідання на 11:30 год 01.06.2026 року.

У судове засідання 01.06.2026 сторони не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи.

При цьому, у позовній заяві позивач просив суд, розглянути справу та провести всі судові засідання за відсутності представника позивача.

Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки до суду не повідомили, жодних клопотання до суду не подавали.

Таким чином, суд приходить до висновку проводити розгляд справи у відсутність представника позивача, відповідачки та її представника, за наявними у розпорядженні суду доказами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Так, 10.11.2021 року ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та відповідачка ОСОБА_1 уклали кредитний договір №930006454 на суму 7 000,00 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису (договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8Q72R), за яким Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 7 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "СМАРТ" Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА".

Відповідно до п. 1.3 Договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 7 000,00 грн. одразу після укладення договору, який має бути повернутий до 10.12.2021 року. Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період), а саме до 10.12.2021 року (п.1.7 Договору).

Згідно п.1.9 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 182,50 % річних, що становить 0,50 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним, а за умови продовження строку дисконтного періоду нарахування здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70 % річних, що становить 1,98 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним. Після закінчення дисконтного періоду - 722,70%, що становить 1,98 % в день.

Згідно п.1.14.1 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту для суми кредиту за першим траншем, що вказана п.1.3 Договору, за умови застосування до відносин між Сторонами правил нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою складає 8 050,00 грн., що включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 1 050,00 грн. та суму кредиту у розмірі 7 000,00 грн.

Договір про споживчий кредит укладено з відповідачкою у електронній формі відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджено самим договором.

У Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 10.11.2021 року зазначено персональні дані відповідачки (її ПІБ, фінансовий номер телефону, електронну адресу, дату народження, серію та номер паспорту, РНОКПП, адресу місця реєстрації проживання та номер банківської картки № НОМЕР_1 , номер кредитного договору, суму кредиту та строк кредитування.

ТОВ "Манівео" виконало умови договору про споживчий кредит та перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідачки № НОМЕР_1 кошти в розмірі 7 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 10.11.2021 та довідкою директора ТОВ «Манівео» про здійснення переказу грошових коштів відповідачці на її банківську карту, які долучені до матеріалів позовної заяви.

На підтвердження суми заборгованості позивачем до позову долучено копії: розрахунку заборгованості, виданого ТОВ "Манівео", розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ "Таліон Плюс", виписки з особового рахунка за кредитним договором №930006454 від 10.11.2021 ОСОБА_1 ТОВ «ФК Ейс».

З інформації, наданої суду АТ «Таскомбанк» на виконання ухвали від 11.03.2026, встановлено, що ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 оформлено віртуальну банківську карту № НОМЕР_5 , яка існує тільки в цифровій формі, без фізичного носія; на рахунок ОСОБА_1 10.11.2021 року на платіжну карту № НОМЕР_5 було зараховано грошові кошти в сумі 7 000,00 грн та надано виписку по рахунку за період з 10.11.2021 по 15.11.2021 року; вказаний в ухвалі суду номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону ОСОБА_1 та знаходиться в її анкетних даних.

28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах, а Фактор зобов`язується їх прийняти.

Відповідно до п.1.3 Договору факторингу №28/1118-01, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Після укладення 28.11.2018 договору факторингу №28/1118-01 (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ "Таліон плюс" на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №168 від 11.01.2022 року, відповідно до якого ТОВ "Таліон плюс" набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №930006454 від 10.11.2021.

30.10.2023 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №30/1023-01 у відповідності до умов якого, ТОВ "Таліон Плюс" передає (відступає) ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" приймає належні ТОВ "Таліон Плюс" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 року від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №930006454 від 10.11.2021 у розмірі 26 748,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео» за кредитним договором №930006454 від 10.11.2021 заборгованість відповідачки по договору за період з 10.11.2021 по 11.01.2022 становить 17 833,20 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "Таліон Плюс" за кредитним договором №930006454 від 10.11.2021, заборгованість відповідачки по договору за період з 11.01.2022 по 20.12.2023 становить 19 748,00 грн.

08.07.2025 ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК Ейс" уклали договір факторингу №08/07/25-Е у відповідності до умов якого, ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" передає (відступає) ТОВ "ФК Ейс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК Ейс" приймає належні ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 08.07.2025 до договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до ТОВ "ФК Ейс" перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №930006454 від 10.11.2021 у розмірі 26 748,00 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №930006454 від 10.11.2021 року ТОВ «ФК Ейс», заборгованість відповідачки, станом на 25.12.2025, складає 26 748,00 грн.

Доказів повного погашення заборгованості ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем у даній справі, відповідачкою суду не надала.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У відповідності до ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні визначеніст.512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3ст.512 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.ст.1077-1078 ЦК України).

Частиною 1 ст.13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч.1 ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч.13 ст.11 Закону № 675-VIII, електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст.64 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частина 4 ст.95 ЦПК України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з ч.5 ст.95 ЦПК України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.6 ст.95 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №930006454 від 10.11.2021 між сторонами укладено шляхом його підписання разом з додатками електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV8Q72R.

У справі №524/5556/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що одноразовим іденифікатором є комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Відповідно, використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2023 року у справі №757/22453/20-ц, від 26 лютого 2024 року у справі №752/6020/21.

Без здійснення входу позичальником на сайт кредитодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Оскільки відповідачка виконала послідовні дії в інформаційній системі, яка використовується ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», підписала кредитний договір присвоєним та направленим їй одноразовим ідентифікатором, вважається, що сторони кредитного договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

З урахуванням наведеного, суд, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», дійшов висновку про факт укладення 10.11.2021 року кредитного договору №930006454, що також не заперечувалося і стороною відповідачки.

Факт перерахунку грошових коштів на карту відповідачки підтверджено відповідними платіжними документами а також банківською установою АТ «Таскомбанк», в якому емітована карта відповідачки на яку надійшли кредитні кошти в сумі 7 000,00 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором №930006454 від 10.11.2021 року, перерахувавши 10.11.2021 року одним платежем 7 000,00 грн на картку, вказану позичальником у заявці, що підтверджується наданою позивачем копією платіжного доручення, а також підтверджено банківською установою АТ «Таскомбанк».

Натомість, відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором ані перед первісним кредитором, ані перед новим кредитором - позивачем не виконала, заборгованість не погасила, що підтверджується розрахунком заборгованості, здійсненим ТОВ "ФК Ейс", у зв`язку з чим за відповідачкою утворився борг на загальну суму 26 748,00 грн, з якої: заборгованість за тілом кредиту - 7 000,00 грн, заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 19 748,00 грн

Відступлення ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" свого права грошової вимоги до відповідачки на користь ТОВ "Таліон Плюс" та подальше відступлення прав вимоги на користь ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" і ТОВ "ФК Ейс" на підставі договорів факторингу підтверджується наявними у справі доказами.

28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах, а Фактор зобов`язується їх прийняти.

Відповідно до п.1.3 Договору факторингу №28/1118-01, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Після укладення 28.11.2018 договору факторингу №28/1118-01 (з урахуванням додаткових угод до нього) ТОВ "Таліон плюс" на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №168 від 11.01.2022 року, відповідно до якого ТОВ "Таліон плюс" набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №930006454 від 10.11.2021.

30.10.2023 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №30/1023-01 у відповідності до умов якого, ТОВ "Таліон Плюс" передає (відступає) ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" приймає належні ТОВ "Таліон Плюс" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 до договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 року від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №930006454 від 10.11.2021 у розмірі 26 748,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео» за кредитним договором №930006454 від 10.11.2021 заборгованість відповідачки по договору за період з 10.11.2021 по 11.01.2022 становить 17 833,20 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "Таліон Плюс" за кредитним договором №930006454 від 10.11.2021, заборгованість відповідачки по договору за період з 11.01.2022 по 20.12.2023 становить 19 748,00 грн.

08.07.2025 ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК Ейс" уклали договір факторингу №08/07/25-Е у відповідності до умов якого, ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" передає (відступає) ТОВ "ФК Ейс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК Ейс" приймає належні ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 08.07.2025 до договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до ТОВ "ФК Ейс" перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №930006454 від 10.11.2021 у розмірі 26 748,00 грн.

Наведені стороною представника відповідача доводи щодо незаконності та необгрунтованості договорів факторингу та долучених до них документів, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наданими представником позивача доказами та обгрунтуваннями.

Разом з тим, суддя вважає за необхідне звернути увагу на позицію висловлену Верховним судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.01.2026 року (справа №727/2790/25) "...Так, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що:

допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин Верховний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі №910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження №12-42гс22), у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11 (провадження № 61-1648св17).

У справі, що переглядається Верховним судом:

апеляційний суд встановив, що 04 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 662640640;

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 141 від 06 липня 2021 року. Строк дії договору факторингу № 28/1118-01 неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод до 31 грудня 2024 року. За змістом пункту 2.1 договору факторингу № 28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги від 06 липня 2021 року №141 до договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на суму 37 892,30 грн;

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01. За змістом пункту 2.1 договору факторингу № 05/0820-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 4.1. договору факторингу № 05/0820-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Згідно із витягом з реєстру прав вимоги від 31 липня 2023 року № 10 до договору між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» факторингу від 05 серпня 2020 року №05/0820-01 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 59 401,90 грн;

26 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу від №26/12/Е. За змістом витягу з реєстру боржників за договором між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» факторингу від 26 грудня 2024 року №26/12/Е набуто право вимоги до ОСОБА_1 на суму 59 401,90 грн;

апеляційний суд врахував, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення;

апеляційний суд встановив, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредиту від 04 травня 2021 року № 662640640 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що позивач надав докази сплати ціни продажу факторами відповідним клієнтам за договорами факторингу від 05 серпня 2020 року та від 26 грудня 2024 року, зокрема, платіжну інструкцію від 01 серпня 2023 року № 4484 за договором факторингу від 05 серпня 2020 року (а. с. 106) та платіжну інструкцію від 26 грудня 2024 року за договором факторингу від 26 грудня 2024 року....".

Таким чином, у своїй позиції Верховний суд констатував правомірність договорів факторингу, укладених на майбутнє, де вказав, що майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу, майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення, тобто повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення, а також за наявності підтверджуючих платіжних документів про сплату факторами ціни вимоги відповідним клієнтам.

Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, також з урахуванням позиції представника відповідача, наведеній у відзиві на позовну заяву, судом встановлено наступне.

Так, як вбачається зі змісту Договору кредитної лінії №930006454 від 10.11.2021 року ОСОБА_1 надано грошові кошти у вигляді кредитного ліміту в сумі 7 000,00 грн. строком на 30 днів.

Так, суд погоджується з сумою заборгованості за тілом кредиту згідно Договору кредитної лінії №930006454 від 10.11.2021 року, яка становить 7 000,00 грн. та підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Разом з тим, суд не погоджується з розміром відсотків нарахованих за кредитним договором №930006454 від 10.11.2021 року з огляду на наступне.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13 та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.150 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Як зазначалось, умовами п.п. 1.3., 1.7. кредитного договору передбачено, зокрема, що кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 7 000,00 грн одразу після укладення договору; кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 10.12.2021.

Разом з тим у п. 1.8. кредитного договору його сторони погодили, що встановлений у п.1.7. договору строк дисконтного періоду та відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження дисконтного періоду.

Докази виконання відповідачкою умов п. 1.8. кредитного договору у матеріалах справи відсутні, а, отже, погоджений сторонами строк кредитування залишається незмінним - до 10.12.2021.

Як видно зі змісту пп. 1.9.3. п. 1.9. кредитного договору, якщо позичальник користується кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 % річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Отже, встановлені у справі фактичні обставини вказують на те, що у відповідачки виникло зобов`язання зі сплати процентів за кредитним договором у розмірі, що розрахований за дисконтною процентною ставкою в розмірі 182,50 процентів річних, що становить 0,50 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним, та яке згідно з пп. 1.14.1 Договору складає 1 050,00 грн, а загальна вартість кредиту 8 050,00 грн.

Подальше поза строком кредитування нарахування TOB "Манівео", ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" процентів за користування відповідачкою кредитними коштами за кредитним договором було безпідставним.

Крім того, суд зважає на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 в справі №910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, неоднозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь ТОВ "ФК Ейс" заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню і з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість в сумі 8 050,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 1 050,00 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Як вбачається з платіжної інструкції №35891 від 05.02.2026, позивач сплатив за подання даного позову 2 662,40 грн судового збору.

Таким чином, з відповідачки підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог, що становить 801 (вісімсот одна) грн. 26 коп. (2 662,40 грн.* 8 050,00 грн./26 748,00 грн.); в іншій частині сплачений судовий збір покладається на позивача та відшкодуванню не підлягає.

Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідачки суми витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ФК Ейс" та адвокатським бюро "Соломко та партнери" укладено договір №20/08/25-01 від 20.08.2025 року про надання правничої допомоги та укладено додаткову угоду №25770680178 до договору про надання правничої допомоги від 20.08.2025 року, в якій зазначено, що Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів ТОВ "ФК Ейс" по справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема по справі ОСОБА_1 . Вартість надання правової допомоги склала 7 000,00 грн, про що свідчить акт прийому-передачі наданих послуг від 25.12.2025 року.

Представник відповідача заперечувала щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, вважаючи, що такий розмір є завищеним і не об`єктивним, оскільки предмет спору не є складним, позовна заява є досить шаблонною з урахування кількості боржників за однаковими примірниками кредитного договору, а тому заявлені позивачем витрати є завищеними і неспірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт. Відтак, визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу не відповідає принципам співмірності та розумності судових витрат, а критерії реальності адвокатських витрат та типовість (однотипність) позовів ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до боржників (згідно отриманої інформації у загальнодоступному офіційному веб-сайті «Судова влада») про стягнення заборгованості за кредитними договорами не передбачає стягнення витрат у такому завищеному розмірі.

Так, проаналізувавши надані сторонами докази, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що стороною позивача доведено належними та допустимими доказами понесення витрат за надання правничої допомоги.

Оскільки позов майнового характеру задоволено частково, то правова допомога з відповідачки на користь позивача підлягає задоволенню в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог та становить 2 106 (дві тисячі сто шість) грн. 69 коп. (7 000,00 грн. * 8 050,00 грн./26 748,00 грн.).

Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 242, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Ейс» заборгованість за кредитним договором №930006454 від 10.11.2021 року в розмірі 8 050,00 грн, що включає в себе заборгованість за тілом кредиту в сумі 7 000,00 грн та відсотки за користування кредитними коштами в сумі 1 050,00 грн.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Ейс» судовий збір у розмірі 801,26 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 2 106,69 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Ейс", ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, вул. Поправки Юрія, буд.6, каб.13, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_6 , виданий 09.01.2024 року, орган, що видав 5610, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 09 червня 2026 року у зв`язку з надмірним навантаженням.

Суддя Гладишева Х.В.