Ухвала суду № 137251234, 14.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-з/759/83/26

ун. № 759/30290/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І.В. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Дванадцята київська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування,

ВСТАНОВИВ:

До Святошинського районного суду м. Києва 12.12.2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Дванадцята київська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування.

Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 18.12.2025 року відкрито провадження по справі.

12.05.2026 року представником позивача ОСОБА_1 до суду було подано заяву про забезпечення позову, якою просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 .

Дослідивши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Представником позивача у заяві про забезпечення позову вказано на докази, якими підтверджується, що невжиття заходів забезпечення у вигляді накладення арешту може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Враховуючи наведене, суд вбачає підстави для забезпечення позову по цивільній справі № 759/30290/25 шляхом накладення арешту на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 .

Суд вважає, що таке втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку, є виправданим та вкрай необхідним, оскільки воно спрямовано виключно на забезпечення цивільного судочинства.

Арешт майна полягає у позбавленні можливості лише розпоряджатись цим об`єктом нерухомого майна та не призведе до жодних негативних наслідків.

Вжиття цього процесуального заходу не порушить вимог ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Тому заява представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст.ст. 149-150, 153, 259, 260, 293, 353, 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 759/30290/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Дванадцята київська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування - задовольнити.

Накласти арешт на 1/4 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Суддя: І.В. П`ятничук