Рішення № 13725030, 31.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/42431.01.11 За позовомСубєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до 1) Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2,

2) Відкрите акціонерне товариство "Завод КІНАП"

прозобовязання звільнити частину торгівельної площі та стягнення збитків і моральної шкоди

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4 представники

від відповідача-1ОСОБА_5 представник

від відповідача-2не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про зобовязання Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2звільнити частину торгівельної площі павільйону Відкритого акціонерного товариства "Завод КІНАП", а саме 18 кв.м, та забезпечити позивачу та його працівникам вільний і безперешкодний доступ на вказану частину приміщення; стягнення з відповідача 9000,00 грн., завданої створеної останнім перешкодами у користуванні майном; стягнення з відповідача немайнової шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2010 прийнято до розгляду уточнення позовних вимог в частині вимог про зобовязання Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 звільнити частину торгівельної площі торгового павільйону, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160 в розмірі 18 кв.м.; стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Завод КІНАП" 9000,00 грн. збитків у формі упущеної вигоди та 5000,00 грн. завданої моральної шкоди.

19.01.2011 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій збільшив розмір майнових позовних вимог на 11000,00 грн. та просить стягнути з відповідача-2 20000,00 грн. збитків за невиконання умов договору № 38 від 01.08.2001, а також 5000,00 грн. завданої моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору № 38 від 01.08.2001 відпвідач-2 без погодження з позивачем передав в оренду відповідачу-1 частину спірної торгівельної площі павільйону. Також позивач просить стягнути з відповідача упущену вигоду та моральну шкоду, що завдані позивачу в результаті порушення умов договору № 38.

Відповідач-1 проти позову заперечує та зазначає, що позивач не є ні власником спірного приміщення, ні орендодавцем. Між відповідачем-1 та відповідачем-2, як власником приміщення, був укладений договір оренди, який не визнавався судом недійсним, не розірваний та його дія не припинена.

Відповідач-2 проти позову заперечує та вважає, що за договором оренди ним переданий відповідачу-1 не той самий обєкт нерухомого майна, що є предметом Договору №38 від 01.08.2001.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

01.08.2001 між Відкритим акціонерним товариством "Завод КІНАП" та Субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 укладено Договір № 38 про спільне використання торгівельної площі магазину ВАТ "Завод КІНАП" без створення сумісної діяльності (далі Договір № 38).

Предметом вказаного Договору є спільне використання сторонами торгівельної площі розміром 36 кв.м торгового павільйону ВАТ "Завод КІНАП", що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Фрунзе, 160, для здійснення самостійної господарської діяльності.

В червні 2007 року між позивачем та відповідачем-2 підписаний Додаток до Договору № 38 від 01.08.2001.

У вказаному Додатку сторони погодили доповнити пункт 2 договору пунктом 2.3 наступного змісту: в разі досягнення обопільної, попередньої згоди на передачу прав за даним договором третій стороні, така передача може бути здійснена тільки за наявності трьохсторонньої угоди, викладеної в письмовій формі, з зазначенням обсягу прав та обовязків, що передаються третій стороні. Така угода укладається на визначений строк (не більше одного року, з можливістю пролонгації), обовязково повинна бути завірена підписами повномочних представників сторін.

Згідно з п. 6.1 Договору № 38 договір укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання. Дія договору припиняється тільки за згодою сторін або у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Станом на момент розгляду справи вказаний Договір № 38 та Додаток до нього не оскаржувався, за згодою сторін не розривався та є чинним.

Таким чином, за умовами Договору № 38 право розпорядження щодо торгівельної площі розміром 36 кв.м торгового павільйону ВАТ "Завод КІНАП" можливе лише за наявності згоди позивача та відповідача-2.

05.07.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Завод КІНАП" (орендодавець) та Субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (орендар) укладено Договір № П-1 оренди павільйону.

За умовами вказаного Договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування павільйон площею 30,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Фрунзе, буд. 160, літера Г.

Згідно Свідоцтва про право власності серії МК № 010002033 від 03.02.1999, виданого на підставі наказу "Про оформлення права власності на обєкти нерухомого майна" від 01.02.1999 № 15-р, Відкритому акціонерному товариству "Завод КІНАП" належить на праві власності павільйон магазину (Літера Г) площею 30,90 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Фрунзе, буд. 160.

В подальшому, в ході, проведення ремонтних робіт в у вказаному приміщенні площа павільйону збільшилась до 36 кв.м. Зокрема, 17.10.2001 між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір підряду № 44, відповідно до якого позивач зобов'язався виконати ремонтні роботи в торговому павільйоні, а відповідач-2 зобов'язувався прийняти такі роботи та оплатити їх.

Згідно із додатком № 1 до вказаного договору підряду площа приміщення павільйону становила 36 кв.м.

Така ж площа була вказана і в укладеному між позивачем та відповідачем-2 Договорі № 38 від 01.08.2001.

В матеріалах справи міститься висновок № 1118 експертного будівельно-технічного дослідження, складений 19.01.2011 експертом Лісниченко Сергієм Васильовичем.

При проведенні вказаного експертного будівельно-технічного дослідження експерт Лісниченко С.В. зробив висновок, що приміщення павільйону за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160, літера "Г", що є предметом договору № П-1 від 05.07.2010 , укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ВАТ "Завод "КІНАП", дійсно є тим самим приміщенням, що вказане на плані-схемі розміщення будівель (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) та позначене як "Металевий павільйон - 36 кв.м".

Крім того, суд відзначає, що вказаний план-схема розміщення будівель із позначеним на ньому спірного приміщення (Металевий павільйон - 36 кв.м) визнавався відповідачем-2 як вірний, оскільки слугував додатком до трьохсторонніх договорів оренди зазначеного павільйону, укладених між позивачем, відповідачем-2, як орендодавцями, та третіми особами, як орендарями, (договори оренди містяться в матеріалах справи).

У звязку з чим, посилання відповідача-2 на те, що за договором оренди ним переданий відповідачу-1 не той самий обєкт нерухомого майна, що є предметом Договору №38 від 01.08.2001, судом не приймається.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Майновими правами є суб'єктивні права учасників правовідносин, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними вимогами, які виникають з приводу розподілу і обміну майна.

Таким чином, у звязку з укладенням між позивачем та відповідачем-2 Договору № 38, право розпорядження (передачі третій стороні) спірним торгівельним павільйоном належить відповідачу-2 та позивачу, за наявності їх обопільної згоди.

Як встановлено судом вище, право розпорядження щодо торгівельної площі розміром 36 кв.м торгового павільйону ВАТ "Завод КІНАП" можливе лише за наявності згоди позивача та відповідача-2, а тому укладення Договору № П-1 оренди павільйону з відповідачем-1 можливе лише шляхом укладення трьохстороннього договору оренди між позивачем, відповідачем-2, як орендодавцями, та відповідачем-1, як орендарем, тобто за наявності згоди позивача.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (в редакції чинній станом на момент укладення Договору № П-1 оренди павільйону від 05.07.2010) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, уклавши без згоди позивача з відповідачем-1 Договір № П-1 оренди павільйону від 05.07.2010, відповідачем-2 порушені умови Договору № 38 та ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем-2 укладено вказаний договір без згоди позивача.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;

У п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" №01-8/2351 від 20.10.2006 зазначено, що згідно з пунктом 2 статті 83 ГПК господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Крім того, у п. 2 розяснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 зазначено, якщо вирішуючи господарський спір господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

Укладений між відповідачами Договір № П-1 оренди павільйону від 05.07.2010 безпосередньо пов'язаний з предметом спору у даній справі, оскільки від його дійсності чи недійсності напряму залежить обсяг прав та обовязків позивача та відповідачів щодо користування спірним приміщенням.

11.01.2011 позивачем подано клопотання про застосування п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України при прийнятті рішення по справі № 11/424 та визнання недійсним договору оренди № П-1 від 05.07.2010.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та за власною ініціативою визнати недійсним Договір № П-1 оренди павільйону від 05.07.2010, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з п. 2.1 Договору № 38 сторони мають право використовувати частину торгівельної площі виходячи з власних інтересів чи потреб своєї господарської діяльності.

Таким чином, Субєкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 безпідставно займає частину площі торгівельного павільйону у розмірі 18 кв.м (половина площі переданої за Договором № П-1 в оренду відповідачу-1) по вул. Фрунзе, 160, право на використання якої за Договором № 38 надано позивачу, а тому вимоги позивача про зобовязання відповідача-1 звільнити вказану частину павільйону визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача-2 збитків у формі упущеної вигоди за невиконання умов договору № 38 від 01.08.2001 у розмірі 20000,00 грн. та 5000,00 грн. завданої моральної шкоди.

В обґрунтування вимог про стягнення збитків позивач посилається на розділ 4 Договору № 38, де передбачено, що сторона, яка своїми діями, в порушення умов даного договору, нанесла матеріальні збитки другій стороні, або якщо внаслідок таких дій була упущена комерційна вигода, відшкодовує потерпілій стороні понесені збитки. А також до вказаної суми збитків позивачем включено 2000,00 грн., що сплачені ним за здійснення експертного дослідження та складення висновку експертного будівельно-технічного дослідження.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та іншої майнової шкоди.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).

У відповідності з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Обовязок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобовязань.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.

Обовязковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто, збитки (упущена вигода) це обєктивне зменшення яких-небудь майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобовязання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобовязань наступає обєктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобовязань та яке ґрунтується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання кредитором доходів у разі, якщо зобовязання було би виконано.

З вищезазначених норм законодавства випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

Наведена сума частини прибутку, яку міг б отримати позивач від передання приміщення в оренду за звичайних умов не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України, який підтверджує неотриманий позивачем прибуток, оскільки вимоги ґрунтуються на припущеннях, що позивач зміг би отримати у відповідному періоді прибуток в сумі 18000,00 грн., що не дає підстав вважати обґрунтованими доводи позивача про достовірний розмір упущеної вигоди. Відповідного Договору оренди спірного приміщення укладеного з ТОВ ВКФ "Промтехноінвест", позивачем не надано.

Крім того, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Заявлена позивачем сума збитків у розмірі 2000,00 грн. повязаних з оплатою послуг експерта також задоволенню не підлягає, оскільки вказане дослідження було проведено за ініціативою самого позивача для надання належних доказів на підтвердження того, що відповідачу-1 передано в оренду саме те приміщення, яке є предметом Договору № 38.

В обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що вказана шкода полягає у приниженні ділової репутації позивача.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивачем не надано жодних належних доказів в підтвердження розміру моральної шкоди та в підтвердження приниження ділової репутації.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за власною ініціативою суду недійсним Договір № П-1 оренди павільйону, укладений 05.07.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Завод КІНАП" (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160, ідентифікаційний код 14311850) та Субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (03170, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

3. Зобовязати Субєкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_2 (03170, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) звільнити частину площі торгового павільйону, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160, в розмірі 18 (вісімнадцять) кв.м.

4. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (03170, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (04074, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) державне мито у розмірі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 09.02.2011