Рішення № 137249434, 08.06.2026, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/267/26

Справа № 470/244/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Березнегувате в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Березнегуватського районного споживчого товариства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, універсальна товарна біржа "Ріко-Альянс", про визнання права власності на нежитлову будівлю,

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2026 року позивачка звернулася до Березнегуватського районного суду з відповідним позовом до відповідача, через підсистему "Електронний суд ЄСІТС", який підписаний її представником Грінченко І.В., що діє на підставі договору про надання правової допомоги від 20 березня 2026 року.

В позові зазначено, що 17 березня 2000 року між Березнегуватським районним споживчим товариством та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 196,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно укладеного договору фактична ціна на момент продажу складала 8000 грн. Вказаний договір купівлі-продажу у відповідності з вимогами, ст.15 ЗУ "Про товарну біржу", було зареєстровано Універсальною Товарною Біржою "Ріко-Альянс" у «Журналі реєстрації біржових угод» за №5-38 від 17 березня 2000 року. З метою оформлення права власності та приведення документів у відповідність на вищевказану нежитлову будівлю позивачкою було з`ясовано, що договір купівлі-продажу повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недотримання вказаної вимоги тягне недійсність договору. На підставі зазначеного, просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу №5-38 нежитлової будівлі магазину "Продтовари", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 17 березня 2000 року, який укладено між Березнегуватським районним споживчим товариством та ОСОБА_1 та посвідчений Універсальною Товарною Біржою «Ріко-Альянс».

До початку розгляду справи по суті представник позивачки, адвокат Грінченко І.В., направила до суду заяву про зміну предмету позову, в якому замість визнання договору дійсним, просила визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 .

В судове засідання представник позивачки направила заяву про розгляд справи за її відсутності та підтримання змінених позовних вимог (а.с.41-42,54).

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явилася, направила до суду заяву, в якій позовні вимоги позивачки визнала та просила розглядати справу за її відсутності (а.с.37).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Універсальна товарна біржа "Ріко-Альянс" в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не направив (а.с.36).

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так з матеріалів справи вбачається, що 17 березня 2000 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким позивачка ОСОБА_1 купила у відповідача магазин "Продтовари", що в с. Калуга Березнегуватського району Миколаївської області, нежитловою площею 196,3 кв.м. Вказаний договір того ж дня було зареєстровано на Універсальній товарній біржі "РІКо-Альянс" в "Журналі реєстрації біржових угод" за №5-38 (а.с.17,19).

Згідно довідки комунального підприємства "Березнегуватське бюро технічної інвентаризації" Березнегуватської селищної ради №7 від 07 квітня 2026 року право власності на нерухоме майно, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , зареєстроване за позивачкою ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 березня 2000 року, реєстраційний номер 5-38, посвідченого Універсальною товарною біржею "Ріко-Альянс" та зареєстрований Березнегуватською філією ММБТІ в реєстрову книгу за №1 від 15 грудня 2000 року (а.с.35).

За оформленням права власності на нерухоме майно позивачка звернулася до Березнегуватської державної нотаріальної контори, однак у вчиненні реєстраційних дій нотаріусом їй було відмовлено, оскільки вказаний договір купівлі-продажу у відповідності до ст.227 ЦК УРСР (1963 року) нотаріально не посвідчений (а.с.48).

Вважаючи своє право власності на нерухоме майно порушеним, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Нормою ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п.4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

Згідно зі ст.227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу лише жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Вимог щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, вказаний Кодекс не передбачав.

За змістом ст.ст.128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно ст.15 Закону України «Про товарні біржі» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею. Відповідно реєстрація Березнегуватською філією Миколаївського міжміським бюро технічної інвентаризації за позивачкою права власності на житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на 17 березня 2000 року не суперечила чинному законодавству.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

В силу ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Водночас, відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 березня 2000 року перешкоджає позивачці здійснити державну реєстрацію права власності на придбане нею майно та в подальшому розпорядитися ним.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 29 листопада 1991 року у справі «Пайн Велей Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

З позову вбачається та сторонами не заперечується, що позивачка ОСОБА_1 повністю виконала умови договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 17 березня 2000 року, вказана угода купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми судом недійсною не визнавалася, право власності позивачки на вказану будівлю було зареєстроване у встановленому законом порядку, отже ОСОБА_1 на підставі ст.ст.128, 153 ЦК УРСР і ст.49 Закону України «Про власність» набула право власності на нежитлову будівлю у порядку, що існував на час його придбання і правомірно володіла ним, а тому наступне нотаріальне оформлення такої угоди не вимагається.

За такого суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки щодо визнання за нею права власності на нерухоме майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Березнегуватського районного споживчого товариства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, універсальна товарна біржа "Ріко-Альянс", про визнання права власності на нежитлову будівлю, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на нежитлову будівлю магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", нежитловою площею 196,3 кв.м., який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 15 березня 1996 року Березнегуватським РВ УМВС України в Миколаївській області, РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: Березнегуватське районне споживче товариство, юридична адреса: вул. Миру, 100 с-ще Березнегувате Баштанського району Миколаївської області, 56203, код ЄДРПОУ 01760262;

Третя особа: Універсальна товарна біржа "Ріко-Альянс", проспект Центральний, 152 м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 30626048.

Повний текст рішення складено 08 червня 2026 року.

Суддя С. А.Луста