Рішення № 137249188, 08.06.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа №709/606/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

08 червня 2026 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Кваші І.М.,

секретаря судового засідання - Дем`яненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Чорнобай цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 16600,00 грн. та судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 18.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» (надалі - товариство) та ОСОБА_1 (надалі відповідач, позичальник) було укладено кредитний договір № 87/21818781. Відповідно до розділу 1 кредитного договору, товариство надає позичальнику кредит у розмірі 2 000,00 грн. для власних потреб. Кредит надається строком на 365 днів. Договором встановлена відсоткова ставка у розмірі 2 % від суми кредиту за кожен день користування коштами та комісія 28 % вiд сyми кpeдитy, щo стaнoвить 560,00 грн.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Партнер Фінанс» свої зобов`язання по видачі відповідної суми кредиту виконав повністю. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов кредитного договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за означеним вище кредитним договором до відповідача, то ТОВ «Свеа Фінанс» як позивач обґрунтовує це тим, що 28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» і ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» (в подальшому змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс»), було укладено договір факторингу №01.02-91/23 (далі - договір факторингу). Відповідно до розділу 2 договору факторингу, ТОВ «Партнер Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Партнер Фінанс», визначеними в Реєстрі боржників.

Зокрема, за договором факторингу ТОВ «Партнер Фінанс» відступило ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» права вимоги за заборгованостями ОСОБА_1 за договором

№ 87/21818781 від 18.02.2020.

З огляду на викладене ТОВ «Свеа Фінанс» просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у загальній сумі 16600,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання учасники не з`явились.

В позовній заяві представник позивача просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, у судове засідання не з`явився.

Відповідач, будучи повідомленим про дату та час розгляду справи належним чином, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав, жодних заяв чи клопотань не надіслав.

Виходячи з приписів ст.ст. 43, 223, 280 ЦПК України суд постановив слухати справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 87/21818781, відповідно до якого сторони обумовили суму позики 2 000,00 грн, строк договору 365 днів. Договором встановлена відсоткова ставка у розмірі 2 % від суми кредиту за кожен день користування коштами та комісія 28 % вiд сyми кpeдитy, щo стaнoвить 560,00 грн.

Із дослідженого договору суд встановив, що між сторонами означеного правочину обумовлено порядок отримання, повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, а також розмір платежів.

Відповідно до розділу 3 договору, кpeдитoдaвeць нaдає кpeдит шляxoм пepeдaчi гoтiвковиx кoштiв Пoзичaльникy в дeнь yклaдeяя дoгoвopy, a сaме 18 лютoгo 2022 pоку.

28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» і ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» (в подальшому змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс») було укладено договір факторингу №01.02-91/23. Відповідно до розділу 2 договору факторингу, ТОВ «Партнер Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Партнер Фінанс», визначеними в Реєстрі Боржників.

Як встановлено судом із дослідженої платіжної інструкції № 9408 від 29.12.2023, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» сплатило ТОВ «Партнер Фінанс» 1100076,09 грн. як плату за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу.

Із Реєстру боржників та витягу з Реєстру боржників до договору факторингу суд встановив, що ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 87/21818781 від 18.02.2020 року на загальну суму 16600,00 грн.

25.03.2024 ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс», що підтверджується рішенням учасника.

Із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, вбачається, що станом на дату подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем згідно кредитного договору становить 16600,00 грн., з них: заборгованість за основним боргом 2000,00 грн., заборгованість процентами 14040,00 грн., комісія 560,00 грн.

Суд, безпосередньо дослідивши надані позивачем докази дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно із ч. 1ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За встановлених обставин, на підставі досліджених матеріалів цивільної справи, враховуючи викладені вище норми матеріального права, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за угодою, а також не у повній мірі виконував означені зобов`язання за договором позики, не повернувши позикодавцю основну суму боргу, плату за користування позикою, тому факт порушення умов означених договорів зі сторони відповідача є доведеним стороною позивача. Крім того, визнається стороною відповідача.

Згідно з ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача заборгованості за договором позики в частині стягнення за тілом та відсотками, підлягають до задоволенн .

Щодо вимог в частині стягнення комісії суд зазначає наступне.

У постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Враховуючи викладену позицію, оскільки позивачем нараховано відповідачеві до сплати комісію за видачу кредиту, тобто за дію, яку він вчинив в своїх інтересах, одночасно договором передбачено відсотки, які також є платою за видачу кредиту, підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача комісії суд не вбачає.

Щодо розподілу судових витрат. Позивачем при подачі позову до суду сплачено мінімальний розмір судового збору за позов майнового характеру, і позов задоволено частково, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення даних судових витрат з відповідача.

Керуючись ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 264, 265, 280-282 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним № 87/2181878 від 18.02.2020, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Партнер Фінанс» в розмірі 16040,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн., а всього стягнути 18702,40 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот дві гривні сорок копійок).

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Черкаського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, 8;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Кваша