Рішення № 13724769, 08.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/2908.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідербуд»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія»

про стягнення 1125 507,35 грн

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Ліцкевич Р.В. - за довіреністю б/н від 02.04.2010р.

від відповідача-1: не з’явився

від відповідача-2: не з’явився.

У судовому засіданні 08.02.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м.Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідербуд»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Індустріально-інвестиційна компанія» про стягнення 1 125 507,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 09.07.07 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідербуд» уклали договір фінансового лізингу №900/07/2007, згідно якого Позивач зобов'язувався передати без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації, а Відповідач прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно - баштовий кран JS7022A (Предмет лізингу), а також Відповідач зобов'язувався здійснювати лізингові платежі. Позивач на виконання умов договору передав предмет лізингу Відповідачу-1 11.07.07 р., що підтверджується Видатковою накладною №PH-0000267 від 11.07.07 р., актом прийому-передачі майна та Довіреністю серії ЯНН №487425 від 09.07.07 р. Натомість, Відповідач не виконав зазначені положення Договору в частині щодо сплати платежів а саме: нарахованого платежу за 27- 40 періоди згідно Графіку внесення платежів. В графіку внесення платежів визначено, що за 27 (по 25 вересня 2009 р.), 28 (по 25 жовтня 2009 р.), 29 (по 25 листопада 2009 р.), 30 (по 25 грудня 2009 р.), 31 (по 25 січня 2010 р.), 32 (по 25 лютого 2010 р.), 33 (по 25 березня 2010 р.), 34 (по 25 квітня 2010 р.), 35 (по 25 травня 2010 р.), 36 (по 25 червня 2010 р.), 37 (по 25 липня 2010 р.), 38 (по 25 серпня 2010 р.), 39 (по 25 вересня 2010 р.), 40 ( по 25 жовтня 2010 р.) періоди Відповідач зобов'язаний був сплатити по 8907,08 умовних одиниць.

Таким чином, за розрахунком Позивача загальний розмір заборгованості Відповідача за прострочені платежі по Договору становить 1004 911,52 грн, розмір неустойки становить 57211,14 грн, інфляційне збільшення суми боргу –46464,38 грн, а також 3 % річних -16920, 31 грн.

Крім того, 09.07.07 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія»було укладено договір поруки №900/07/2007 -П/Ю (Договір поруки), відповідно до якого Відповідач-2 приймає на себе зобов'язання відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 його зобов'язань по Договору.

Керуючись ст.ст. 546, 551, 625, 627, 629 ЦК України, ст.ст.67,179,231 ГК України Позивач просить суд стягнути солідарно з Відповідачів суму заборгованості у розмірі 1 125 507,35 грн.

Ухвалою суду від 29.12.10 порушено провадження у справі №40/29 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 25.01.11.

Ухвалою суду від 25.01.11 розгляд справи відкладався до 08.02.11 через неявку відповідачів у судове засідання.

У судове засідання, призначене на 08.02.11, представник Позивача з’явився, вимоги ухвали суду виконав, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідачі у судові засіданні не забезпечили явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляли, хоча про час і місце судових засідань були повідомлені належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідачів, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

За результатом укладеного між позивачем і відповідачем-1 Договору фінансового лізингу №900/07/2007 від 09.07.07р (Договір фінансового лізингу), позивач (Лізингодавець) передав, а відповідач (Лізингоотримувач) прийняв в тимчасове володіння та користування за плату майно – баштовий кран JS7022A (одна одиниця) відповідно до Специфікації.

У відповідності з положеннями пунктів 6.5, 6.6. Договору фінансового лізингу лізингові платежі нараховуються по кожному періоду строку фінансового лізингу, що зазначаються в графіку внесення платежів та який є невід’ємною частиною Договору.

За умовами п. 6.8. Договору відповідач-1 взяв на себе зобов’язання вносити всі лізингові платежі в обсязі та у строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлених чи отриманих рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного використання майна, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу чи до моменту дострокового припинення договору.

Згідно п. 6.1.2 Договору фінансового лізингу поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як результат суми лізингового платежу, який виражається в «у.о.»згідно «Графи 3»додатку №1 на відповідну дату проведення платежу і Курсу 2, який збільшується на 1%. Курс 2 –це курс, встановлений НБУ для одного Долара США на дату встановлену для проведення наступного лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (п. 6.1.1. Договорів).

На виконання умов договору № 900/07/2007 від 09.07.2007 позивач 11.07.07 передав відповідачу-1 за актом здачі-приймання майна - баштовий кран JS7022A (одна одиниця).

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем виконано своє зобов’язання за Договором фінансового лізингу № 900/07/2007 від 09.07.2007.

Але, як свідчать матеріали справи, відповідач-1 належним чином не виконує зобов’язання за договором № 900/07/2007 від 09.07.2007 щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого у відповідача-1 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1004911,52 грн за період з вересня 2009 р. по жовтень 2010р.

Доказів сплати вказаних лізингових платежів відповідачем-1 суду не надано.

09.07.07 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія»(Поручитель) було укладено договір поруки № 900/07/2007-П/Ю (Договір поруки).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1 ст.553 ЦК України).

Відповідно до п.1.1 Договору поруки Поручитель приймає на себе зобов’язання відповідати перед Лізингодавцем за виконання Лізингоотримувачем його зобов’язань по Договору фінансового лізингу №900/07/2007 р. в порядку, об’ємі та на умовах передбачених Договором поруки.

Згідно з ст. 554 ЦК України та п. 1.2 Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання Лізингоотримувачем його зобов’язань по Договору фінансового лізингу Поручитель та Лізингоотримувач несуть перед Лізингодавцем солідарну відповідальність.

Пункт 3.5 Договору поруки передбачає, що Поручитель надає право Лізингодавцю у випадку невиконання або неналежного виконання Лізингоотримувачем своїх зобов’язань по Договору фінансового лізингу, звернути стягнення безпосередньо на його - Поручителя - грошові кошти та майно.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст. 543 ЦК України).

Позивач листом №2279-11/10 від 04.11.10 звернувся до Відповідача-2, в якому повідомив про наявність у Відповідача-1 заборгованості по лізинговим платежам та поставив вимогу сплатити його заборгованість по лізинговим платежам та неустойку у повному обсязі у вказаний термін.

Проте на час звернення Позивача до суду з даним позовом, Відповідач -2 так і не виконав вимоги, поставлені у ньому.

Відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до п. 8.5. договору фінансового лізингу, відповідач-1 повинен сплатити Позивачеві неустойку в розмірі 0,1 (одна десята)% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Поточний борг Лізингоотримувача визначається по кожному періоду лізингових платежів в графіку внесення платежів (Додаток №1 до Договору).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно нарахована неустойку за не виконання договірних зобов’язань. Розмір неустойки відповідача-1 за прострочені платежі за Договорами фінансового лізингу за розрахунками позивача становить 57211,14 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦКУ).

Беручи до уваги розрахунки, до додані до матеріалів справи, а також те, що відповідач прострочив виконання зобов’язань за Договором фінансового лізингу, суд вважає правомірним нарахування інфляційне збільшення суми боргу - 46464,38 грн та 3% річних у розмірі 16920,31 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а також те, що Відповідачі в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорили, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача.

Згідно ст. 44 ГПК України Позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок Відповідача (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідербуд»(03150 м. Київ, Печерський район, вул. Предславинська, б. 34-Б, ідентифікаційний код 33546156) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Індустріально-інвестиційна компанія»(86147, Донецька обл., м. Макіївка, Центрально-міський район, квартал Гвардійський, буд.21, офіс 107, ідентифікаційний код 33440660 ) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5 корп. 2, Бізнес-Центр «Реноме», код ЄДРПОУ 33104543, р/р 26008301013536 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904) основну суму заборгованості у розмірі 1004911,52 грн (один мільйон чотири тисячі дев’ятсот одинадцять гривень п’ятдесят дві копійки), неустойку у розмірі 57211,14 грн (п’ятдесят сім тисяч двісті одинадцять гривень чотирнадцять копійок), інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 46464,38 грн (сорок шість тисяч чотириста шістдесят чотири гривні тридцять вісім копійок), 3 % річних у розмірі 16920,31 грн (шістнадцять тисяч дев’ятсот двадцять гривень тридцять одна копійка), витрати по сплаті державного мита в розмірі 11 255,07 грн (одинадцять тисяч двісті п’ятдесят п’ять гривень сім копійок) та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість гривень нуль копійок).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г

дата підписання рішення 09.02.2011р.