Рішення № 137246998, 09.06.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/789/26

Провадження № 2/375/836/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Банах-Кокус О.В.,

за участю секретаря судового засідання Потапенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області цивільну справу за позовом позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі - ТОВ «ФК «Позика»), в особі свого представника Міньковської А.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договром та судових витрат.

Позов обґрунтований тим, що 29 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі - ТОВ «Селфі Кредит», первісний кредитор) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1534009 на умовах визначених договором, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, які пов`язані з виконанням договору.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

ТОВ «Селфі Кредит» виконало зобов`язання за вказаним договором шляхом надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 7000,00 грн.

28 серпня 2025 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Позика» уклали договір факторингу № 28082025. Відповідно до договору факторингу від 28 серпня 2025 року № 28022025 до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31309,68 грн.

Відповідач не виконала зобов`язання за вказаними договорами, право вимоги за яким набуло ТОВ «ФК «Позика».

Вважаючи себе кредитором за вказаним кредитним договором (боржником за якими є відповідач) ТОВ «ФК «Позика» просить стягнути з відповідача заборгованість: в сумі 31309,68 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу 6997,96 грн, заборгованість за нарахованими відсодками становить 16464,72 грн, сума штрафних санкцій 7847,00 грн та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 2 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

В прохальній частині позову представник позивача просив розгляд справи провести без участі представника позивача, позовні вимоги задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, на підставі пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України, про поважність причин неявки суду не повідомила. Крім того, у встановлений судом строк, не скористалася своїм правом на подання відзиву.

Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення

Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи з ухваленням заочного рішення. Суд, на підставі статті 280 ЦПК України, постановив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1534009 від 29 травня 2024 року у електронній формі, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора А161.

Сторони договору про надання споживчого кредиту № 1534009 погодили, що:

сума (загальний розмір) кредиту становить 7000,00 грн ( п. 1.2 договору);

строк кредиту - 360 днів;

стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день ( п. 1.5.1 договору);

знижена процентна ставка 1 % в день ( п. 1.5.2 договору).

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково, шляхом перерахування переказу на поточний рахунок споживача НОМЕР_1 .

З листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 28 серпня 2025 року № 20250828-1508 вбачається, що успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» на суму 7000,00 грн, призначення платежу: зарахування на карту ЕПЗ 5168755457083570, дата та час виконання: 29.05.2024 о 09:32:17.

За даними поденного Розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Селфі Кредит» за договором № 1534009 від 29 травня 2024 року станом на 28 серпня 2025 року за період з 29 травня 2024 року по 24 травня 2025 року включно заборгованість становить 31309,68 грн і складається із: сума основного боргу у розмірі 6997,98 грн, сума нарахованих процентів у розмірі 16464,72 грн, сума штрафних сакцій у розмірі 7847,00 грн.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 здійснила часткове погашення заборгованості на загальну суму 20616,52 грн.

28 серпня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Позика» уклали договір факторингу № 28082025.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу від 28 серпня 2025 року № 28022025, акту приймання-передачі реєстру бордників від 28 серпня 2025 року та платіжної інструкції № 6054373 від 28 серпня 2025 року до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31309,68 грн.

Доказів повного погашення кредитної заборгованості по кредитному договору матеріали справи не містять.

Оскільки відповідач не погасив кредитну заборгованість, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши подані докази, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частинами 1, 2, 3, 4 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до статті 12 ЦПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 204 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року у справі №191/5077/16 ц (провадження 61-17422св18) зазначено, що «положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 та від 07.10.2020 у справі № 127/337824/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (стаття 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно із пунктом 6 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом12 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що «з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів».

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що договір про споживчий кредит № 1534009 ві 29 травня 2024 року підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», оскільки він акцептував пропозицію позивача та уклав договір шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобовязанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобовязання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обовязку первісному кредиторові є належним виконанням.

З урахуванням викладеного, позивачем доведено існування між сторонами кредитних прав та зобов`язань, тобто підтверджено факт отримання позичальником кредитних коштів, встановлено, що право вимоги за цим договором перейшло до позивача.

Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі, ним не наведені.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми боргу за кредитом.

Щодо нарахування процентів за Кредитним договором

Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається із пункту 1.5.1. Договору, денна процентна ставка на дату укладення договору складає 1,5 %, а строк кредитування становить 360 днів (п. 1.3. Договору).

Відповідно до пункту 1.5.2. Договору, знижена процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у випадку, якщо Споживач, як учасник Програми лояльності Товариства, до 28.06.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів.

В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за Договором № 1534009 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29 травня 2024 року, наданий первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит», відповідно до якого проценти нараховувались у період з 29 травня 2024 року по 28 червня 2024 року за зниженою процентою ставкою 1% та в період з 29 червня 2024 року по 24 травня 2025 року включно за стандартною процентою ставкою 1,5%.

Разом з тим, суд не може погодитися з таким розрахунком заборгованості за процентами, з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, - з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.

Частиною 2 розділу 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що Договір № 1534009 про надання споживчого кредиту укладено 29 травня 2024 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому до договору слід застосувати положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням перехідних та прикінцевих положень.

Як вбачається з розрахунку заборгованості у період 29 червня 2024 року по 24 травня 2025 року нараховувались проценти за стандартною ставкою 1,5%.

Таким чином, суд дійшов висновку, що умови укладеного договору про надання споживчого кредиту в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами за ставкою 1,5% у період з 20 серпня 2024 року суперечать діючому законодавству, тому згідно частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемним.

Суд розраховує заборгованість по процентам за укладеним між сторонами договором у період з 20 серпня 2024 року по 24 травня 2025 року включно (строк дії договору), виходячи з максимальної денної процентної ставки 1%.

Оскільки з 20 серпня 2024 року по 24 травня 2025 року пройшло 278 дні та у вказаний період проценти мали бути нараховані проценти за ставкою 1% від суми заборгованості, отже заборгованість за процентами у зазначений період складає 19454,38 грн (6997,98 грн х 1% х 278 днів). Станом на 19 серпня 2024 року (включно) заборогованість по нарахованим процентам відповідно до розрахунку заборгованості складала 2519,28 грн, отже загальний розмір заборгованості по процента за користування кредитом складає 21973,66 грн (2519,28 грн + 19454,38 грн), разом з тим відповідачем в період з 20 серпня 2024 року по 24 травня 2025 року було здійснено часткове погашення заборгованості за процентами у розмірі 14371,04 грн (18 вересня 2024 року у сумі 2370,00 грн, 19 вересня 2024 року у сумі 3063,02 грн, 30 вересня 2024 року у сумі 1154,67 грн, 19 листопада 2024 року у сумі 4723,65 грн, 29 листопада 2024 року у сумі 1049,70 грн, 4 березня 2025 року у сумі 900,00 грн, 21 квітня 2025 року у сумі 1110,00 грн). Враховуючи викладене, заборгованість відповідача за процентами перед первісним кредитором складає 7602,62 грн (21973,66 грн - 14371,04 грн).

Щодо стягнення неустойки, суд зазначає наступне

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України було введено воєнний стан дія якого, на момент розгляду справи не припинена.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача неустойки у сумі 7847,00 грн, задоволенню не підлягає.

Висновки суду щодо нарахованої заборгованості

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 здійснила часткове погашення заборгованості у загальному розмірі 20616,52 грн. Так, за рахунок сплачених коштів відповідачем проведено часткове погашення заборгованості тіла кредиту у розмірі 2,04 грн, нарахованих процентів у розмірі 19410,48 грн та штравних санкцій у розмірі 1204,00 грн, що враховано позивачем при проведенні розрахунку заборгованості.

Тому, враховуючи те, що вимога про стягнення з відповідача неустойки у сумі 7847,00 грн задоволенню не підлягає, загальна сума боргу підлягає зменшенню з вирахування сплачених коштів відповідачем за штрафні санкції у розмірі 1204,00 грн за наступною формулою: 6997,96 грн (сума боргу за кредитом) + 7602,62 грн грн (сума заборгованості по процентам) - 1204,00 грн (сплачені кошти відповідачем за штрафні санкції) = 13396,58 грн, а позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Згідно з приписами пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

За змістом частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до приписів частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано: договір про надання правничої допомоги № 39493634/03 від 2 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «ФК «Позика» і ФОП Горобей Р.Г.; додаткова угода № 1534009 від 17 березня 2026 року до договору про надання правничої допомоги № 39493634/03 від 2 січня 2026 року; акт наданих послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 17 березня 2026 року; детальний опис виконаних робіт від 17 березня 2026 року відповідно до якого послуги надано на загальну суму 6000,00 грн; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11628/10 виданого 29 липня 2024 року.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі стаття 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши справу на предмет її складності, враховуючи наявну сталу судову практику у таких спорах, встановлені судом обставини справи, кількість судових засідань, а також зміст та обсяг наданих адвокатом послуг і їх вартість, також, суд враховує, що дані матеріали подані в системі «Електронний суд», розгляд справи здійснювався за відсутності представника позивача, суд доходить переконання, що зазначений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн є необґрунтованим, оскільки такий не відповідає критерію реальності адвокатських послуг.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає обґрунтованим розміром витрати позивача на професійну правову допомогу, наданих у цій справі - 3000,00 грн (вивчення матеріалів справи і складання позовної заяви ТОВ«ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості).

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, як передбачено статтею 4 ЗУ «Про судовий збір».

Позивач просить стягнути із відповідача 31309,68 грн. Водночас судом вирішено стягнути 13396,58 грн, що становить 42,79 %.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі: 2662,40 грн х 42,79 % = 1139,24 грн тавитрати на надання правової допомоги у розмірі: 3000,00 грн х 42,79 % = 1283,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76 - 82, 141, 223, 263-265, 268, 274-289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», заборгованість за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1534009 від 29 травня 2024 року у розмірі 13396 (тринадцять тисяч триста дев`яносто шість) гривень 58 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1139 (одна тисяча сто тридцять дев`ять) гривень 24 копійки, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) гривні 70 копійок.

У іншій частині позовних вимог та судових витрат - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», ЄДРПОУ: 39493634, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 9 червня 2026 року.

Суддя О.В. Банах-Кокус