Рішення № 13724630, 04.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/204.02.11 За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ

ДоПриватного підприємства "ТЕХНОКОН-П", м. Київ

Провизнання права власності

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивачаОСОБА_2 - пред. по довір.

Від відповідачаМанзенюк В.Ю. пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на нежилі приміщення групи приміщень з № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 (в літ. А), загальною площею 178,90 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 20.01.2011р.

В судовому засіданні 20.01.2011р. було оголошено перерву до 03.02.2011р.,а потім до 04.02.2011 р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно вважає спірне майно своєю власністю, в звязку з тим, що нібито позивач повинен був розрахуватися з відповідачем по зобовязанням, шляхом передачі останньому спірного майна у власність.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечував і просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог. Одночасно зазначив, що саме відповідач є власником вказаного нерухомого майна, відповідно до змісту Протоколу про Наміри, який був підписаний 26 листопада 2010 року між позивачем і відповідачем та умов Додаткової угоди № 1 від 26 листопада 2010р. до Договору № 27 від 23 листопада 2010р. В звязку з наведеним, відповідач зазначає, що він є власником нежилих приміщень групи приміщень з № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 (в літ. А), загальною площею 178,90 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні 04.02.20110р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачу належить на праві спільної часткової власності група нежилих приміщень загальною площею 115,80 кв.м., що розташовані у АДРЕСА_1, на підставі Договору купівлі продажу нежитлових приміщень, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстровано у реєстрі за № 6177, та витягу про державну реєстрацію прав № 27610047 Київського міського бюро технічної реєстрації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 12.10.2010р., запис в реєстровій книзі № д30п-263 за реєстровим № 2910п.

Позивач, зазначає, що 30 листопада 2010 року отримав від відповідача лист, зі змісту якого вбачалося, що відповідач заперечує право власності позивача на спірне приміщення, в звязку з тим, що вважає себе власником спірного майна на підставі Протоколу про Наміри, який був підписаний 26 листопада 2010 року між сторонами та Додаткової угоди № 1 від 26 листопада 2010р. до Договору № 27 від 23 .11. 2010р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд визнає. що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.10р. Подільська районна у м. Києві рада в особі Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду подільського району»надало позивачу лист за № 04-1464-Д, відповідно до змісту якого позивач отримав погодження проведення поточного ремонту приміщення по АДРЕСА_1, а саме по: зміні каналізаційних труб, перекладанню пошкоджених перегородок, зміні стяжки підлоги, зміні труб холодного та гарячого водопостачання, зміні пошкоджених ділянок електромережі.

23 листопада 2010р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 27, відповідно до умов якого позивач доручив відповідачу надати консультації з розробки дизайну офісного приміщення, що буде розташоване в нежилих приміщеннях групи приміщень з № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 (в літ. А), загальною площею 178,90 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, оціночна вартість приміщень становить 45 916,00 грн., а також зробити авторський нагляд за виконанням ремонтно-оздоблювальних робіт з дотриманням стилю ідеї дизайну.

26 листопада 2010р. між позивачем та відповідачем був укладений Протокол про наміри. У вказаному Протоколі сторони, у звязку зі скрутним фінансовим становищем позивача, домовились розглянути можливість зміни форми оплати зобовязань останнього перед відповідачем відповідно до Договору № 27 від 23.11.10р., шляхом передачі позивачем у власність відповідача ? частини спірного майна, замість сплати грошової суми у розмірі 55 000 грн., яка повинна бути сплачена відповідно до п. 4.1., 4.2. Договору № 27 від 23.11.10р.

26 листопада 2010 р. відповідач надіслав позивачу Додаткову угоду № 1 до Договору № 27 від 23.11.10р. У вказаній Додатковій угоді № 1 була зафіксована обговорена сторонами зміна форми оплати послуг, а саме ст. 4 Договору № 27 від 23.11.2010р. було доповнено пунктом 4.5., що був викладений у наступній редакції: “Якщо оплату у грошовій формі не буде здійснено до 30 листопада 2010 року, то оплата послуг Виконавця здійснюється шляхом передачі Замовником у власність Виконавця нежилі приміщення групи приміщень з № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 (в літ. А), загальною площею 178,90 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, оціночна вартість приміщень становить 45 916, 00 грн.”

З пояснень представників сторін, а також ознайомившись з текстом самої Додатковій угоді № 1 від 26 листопада 2010р. суд встановив, що позивач не підписав вказану Додаткову угоду.

30 листопада 2010 року позивач отримав від відповідача лист, в якому відповідач вимагав, щоб позивач звільнив спірні приміщення мотивуючи свою вимогу тим, що він є власником згаданих нежилих приміщень. Вимоги, що висувалися у згаданому вище листі, відповідач обґрунтовував посилаючись на зміст Протоколу про Наміри, який був підписаний 26 листопада 2010 року між позивачем і відповідачем та Додаткової угоди № 1 від 26 листопада 2010р. до Договору № 27 від 23 листопада 2010р., а також положення п.3 ст. 205 Цивільного кодексу України, де зазначається, що у випадках встановлених договором або законом, волевиявлення сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

30 листопада 2010 року позивач надав відповідь на лист відповідача від 30 листопада 2010 року. У своїй відповіді позивач не погодився з вимогами відповідача, вважаючи їх незаконними та повідомив про те, що всі розрахунки по Договору № 27 від 23.11.10р. будуть проведені виключно у відповідності до договірних умов.

З матеріалів справи суд встановив, що відповідно до п. 4.3. вказаного Договору № 27 від 23.11.10р. розрахунок між сторонами повинен здійснюватися в 10-денний термін з дати підписання акту прийому-здачі робіт відповідно до п. 3.1. даного договору. На момент розгляду справи такий акт сторонами не укладався. Доказів зворотного суду не представлено.

Заперечення проти вимог відповідача позивач обґрунтовував тим, що відповідно до п.6.2. Договору № 27 від 23.11.10р. та п.1 ст.651 Цивільного кодексу України, сторони лише за взаємною згодою, можуть вносити зміни до договору, у тому числі змінювати порядок і строки оплати послуг. Позивач не давав своєї згоди на зміну форми оплати послуг по договору. До того ж, Протокол, на який посилається відповідач розглядався лише як можливість зміни форми оплати і не мав характеристики остаточної домовленості сторін .

Суд погоджується з наведеними поясненнями позивача, оскільки таке твердження позивача в обґрунтування своєї правової позиції, є законним, що ґрунтується на приписах ст. 654 Цивільного кодексу України, в якій визначено, що зміна договору вичиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. Вказані зміни не були письмово затверджені сторонами, а Додаткова угода № 1 до Договору, на яку посилається відповідач, не була обговорена з позивачем, та не була ним підписна.

З урахуванням наведеного суд визнає спосіб прийняття вищезазначених змін таким, що суперечать чинному законодавству та порушує права власності позивача на належне йому майно.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до п.6.2 Договору та п.1 ст.651 та ст. 654 Цивільного кодексу України, сторони лише за взаємною згодою, можуть вносити зміни до договору, у тому числі змінювати порядок і строки оплати послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не давав своєї згоди на зміну форми оплати послуг , тобто вказані зміни не були письмово затверджені сторонами по договору і не мають правових наслідків для сторін. Протокол, на який посилається відповідач розглядався лише як можливість зміни форми оплати і не мав ознак остаточної домовленості.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, держава заперечує рівний захист прав усіх субєктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач зазначеними вище діями порушує право власності позивача на володіння, користування та розпорядження групою нежилих приміщень з № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 (в літ. А), загальною площею 178,90 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, ст.ст.321,391 ЦК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, Ідентифікаційний номер НОМЕР_5) право власності на нежилі приміщення групи приміщень з № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 (в літ. А), загальною площею 178,90 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Технокон-П»( Україна, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 10, кв. 5, Код за ЄДРПОУ 34999274, р/р 26008000097289 в ПАТ «ЕрстеБанк», МФО 380009) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, Ідентифікаційний номер НОМЕР_5, р/р НОМЕР_6 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299), - або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, державне мито у розмірі 460 (чотириста шістдесят) грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан

Повне рішення складено 08 лютого 2011 року.