Рішення № 13724621, 02.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/62702.02.11 За позовом закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Електронікс"

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агентство Фондових Технологій"

про визнання недійсним договору

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Стуга В.В.(дов. від 08.06.2010)

Від відповідача - Дячок І.О.(дов. від 27.09.2010)

Від третьої особи- не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій № Б-04/06/1/1 від 06.04.2007.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки позивач не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо вчинення спірного договору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.11.2010 порушено провадження у справі №50/627 та призначено до розгляду на 08.12.2010.

В судове засідання 08.12.2010 прибули представники позивача та відповідача.

Представник відповідача подав клопотання про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Суд задовольнив клопотання про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, але у зв"язку з технічними причинами фіксувати судовий процес за допомогою звукозаписувального технічного засобу не виявилося можливим, у зв"язку з чим суд оголосив перерву в судовому засіданні на 10.12.2010.

10.12.2010 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача.

Представник відповідача подав клопотання про колегіальний розгляд даної справи у зв"язку з її значною складністю. Суд дане клопотання відхилив.

Крім цього, представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання, у якому просить залучити до участі у справі №50/627 на стороні відповідача третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агенство Фондових Технологій" (01133, м.Київ, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ: 33499054).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агенство Фондових Технологій" укладаючи спірний договір купівлі-продажу акцій № Б-04/06/1/1 від 06.04.2007 діяло від імені відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Електронікс", а отже рішення з даної справи може зачіпати його права та обов"язки, у зв"язку з чим суд залучив товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агенство Фондових Технологій"(код ЄДРПОУ 33499054) до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Розгляд справи відкладено на 22.12.2010.

У судове засідання 22.12.2010 з"явилися представники сторін та дали пояснення по справі.

Представником відповідача у судовому засіданні був поданий відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити позивачеві у задоволенні позову та призначити почеркознавчу експертизу поданого позивачем протоколу засідання Спостережної ради від 04.04.2007. Перед експертом поставити питання: чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 та від імені ОСОБА_2 цими особами. Суд даний відзив прийняв до уваги, а у клопотанні про призначення експертизи відмовив.

Розгляд справи було відкладено на 12.01.2011.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з"явилися, всіх витребуваних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

12.01.2011 у судове засідання з"явився представник позивача та надав пояснення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку щодо необхідності витребування додаткових доказів.

Розгляд справи було відкладено на 24.01.2011.

Представники третьої особи у судове засідання не з"явилися, всіх витребуваних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

24.01.2011 у судове засідання з"явилися представники позивача та відповідача і надали пояснення по справі.

Судом встановлено, що відповідач всіх вимог попередньої ухвали суду не виконав, а саме не подав суду оригінал спірного договору купівлі-продажу акцій №Б-04/06/1/1.

Розгляд справи було відкладено на 02.02.2011.

Представники третьої особи у судове засідання не з"явилися, всіх витребуваних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

02.02.2011 у судове засідання з"явилися представники позивача та відповідача і надали пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2007 між відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Європа Електронікс" (продавець), від імені якого діє товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агентство Фондових Технологій" (повірений продавця) та позивачем товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничоторгова фірма "Радосинь" (покупець) укладено договір купівлі - продажу № Б-04/06/1/1 (далі договір).

Згідно п. п. 1.1, 1.2 Договору, ТОВ «Європа Електронікс»(продавець) зобов'язується передати, а ЗАТ «ВТФ «Радосинь»(покупець) прийняти та оплатити пакет цінних паперів - простих імейних акцій ВАТ «Укренерготранссервіс», номінальною вартістю 0,25 грн. в кількості 3 425 000 штук.

Відповідно до п. 1.3, сума Договору становить 7 000 000,00 грн., яку покупець сплачує продавцю протягом 10 банківських днів, наступних за днем підписання Договору (п.2.1 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору продавець зобов'язаний протягом 50 банківських днів з моменту підписання Договору, забезпечити виконання всіх дій, необхідних для реєстрації переходу прав власності на цінні папери в депозитарній системі України з рахунку продавця в цінних паперів на рахунок в цінних паперах покупця.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. п. 7.1- 7.2 Договору).

Судом встановлено, що договір підписано з боку покупця (Позивача) виконуючим обов'язки Голови правління ЗАТ «ВТФ «Радосинь»- Діжечко Володимиром Анатолійовичем.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін, суд прийшов до висновку про задоволення позову у звязку з наступним:

Договір купівлі - продажу акцій № Б-04/06/1/1 від 06.04.2007 було укладено з порушенням норм чинного законодавства та положень Статуту ЗАТ «ВТФ «Радосинь», внаслідок чого він має бути визнаний недійсним.

Статтею 194 Цивільного кодексу України встановлено поняття цінного паперу, відповідно до якого цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

Відповідно до ст. 195 Цивільного кодексу України в Україні в цивільному обороті можуть бути цінні папери, які входять зокрема до групи боргових цінних паперів, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання.

Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом.

Укладений між сторонами Договір від 06.04.2007 № Б-04/06/1/1 за своєю правовою природою є Договором купівлі продажу.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу згідно з положеннями ст. 656 Цивільного кодексу України може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Так судом встановлено, що відповідно до п. п. 7.4.5 Статуту закритого акціонерного товариства «Виробничо-Торгова фірма «Радосинь», роботою Правління керує Голова правління, який вправі без довіреності здійснювати дії від імені Товариства, крім тих, що потребують узгодження з іншими органами управління Товариством.

Згідно п. п. 7.4.6.6 Статуту ЗАТ «ВТФ «Радосинь», Голова правління має право укладати господарські угоди, що не перевищують граничного розміру, визначеного Спостережною радою в порядку, передбаченому Статутом.

Згідно п. п. 7.3.7.23 Статуту ЗАТ «ВТФ «Радосинь», Спостережна рада погоджує умови та надає Правлінню попередню згоду на укладення будь-яких договорів та вчинення інших правочинів, сума яких перевищує затверджений Спостережною радою граничний розмір, а за відсутності затвердженого Спостережною радою граничного розміру - 200 000,00 грн.

Про прийняте рішення Спостережна рада письмово повідомляє Голову правління. Після отримання зазначеного повідомлення, у випадку надання Спостережною радою згоди, Голова правління має право на вчинення відповідних дій.

Таким чином суд зазначає, що укладення Головою правління будь-яких угод на суму, що перевищує 200 000,00 грн. потребує обов'язкової згоди Спостережної ради і лише у випадку отримання Головою письмового погодження Спостережної ради щодо укладення відповідної угоди, останній набуває право на її укладення від імені Товариства.

Як свідчать матеріали справи, на засіданні Правління, яке відбулося 03.04.2007, виконуючим обов'язки Голови правління Діжечко В.А. запропоновано з метою отримання прибутку придбати пакет акцій ВАТ «Укренерготранссервіс», в кількості 3 425 000 штук, номінальною вартістю 0,25 грн., за ціною 7 000 000,00 грн. з подальшим їх продажем за ціною вищою від номінальної.

Згідно з протоколом № 03/04-07 від 03.04.2007, Правлінням було вирішено винести на збори Спостережної ради питання про придбання пакету акцій ВАТ «Укренерготранссервіс», в кількості 3 425 000 штук, номінальною вартістю 0,25 грн., за ціною 7 000 000,00 грн. та наділення Діжечко В.А. повноваженнями для підписання з ТОВ «Європа Електроніко»договору купівлі-продажу акцій.

Як встановлено судом, 04.04.2007 зборами Спостережної ради ЗАТ «Виробничо-торгова фірма «Радосинь»було вирішено не погоджувати придбання пакету акцій ВАТ «Укренерготранссервіс», в кількості 3 425 000 шт., номінальною вартість 0,25 грн. за ціною 7 000 000,00 грн. з огляду на значну загальну вартість акцій, відсутність вільних коштів, велику ймовірність виникнення ситуації, коли знайти покупця пакету акцій не виявиться можливим.

В подальшому, у зв'язку з не погодженням Спостережною радою угоди купівлі-продажу цінних паперів, протоколом засідання Правління ЗАТ «ВТФ «Радосинь»№ 04/04-07 від 04.04.2007, попереднє рішення правління від 03.04.2007 щодо погодження питання про придбання пакету акцій ВАТ «Укренерготранссервіс»в кількості 3 425 000 штук, номінальною вартістю 0,25 грн., за ціною 7 000 000,00 грн. скасовано.

Отже, всупереч положенням Статуту ЗАТ «ВТФ «Радосинь», за відсутності згоди Спостережної ради, 06.04.2007 виконуючим обов'язки Голови правління Діжечко В.А. було укладено оскаржуваний Договір купівлі - продажу акцій № Б-04/06/1/1.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на протокол засідання спостережної ради від 24.03.2007, у якому вказано про надання спостережною радою згоди на придбання акцій.

Так дійсно, цим протоколом спостережна рада ЗАТ «ВТФ «Радосинь»спочатку погодила придбання пакету акцій ВАТ «Укренерготранссервіс»в кількості 3 425 000 штук, номінальною вартістю 0,25 грн., за ціною 7 000 000,00 грн., однак цей протокол винесений раніше, ніж той(№ 04/04-07 від 04.04.2007) яким потім питання про придбання пакету акцій ВАТ «Укренерготранссервіс»в кількості 3 425 000 штук, номінальною вартістю 0,25 грн., за ціною 7 000 000,00 грн. було скасовано.

Таким чином, станом на день укладення спірного договору(06.04.2007) було відсутнє погодження спостережної ради ЗАТ «ВТФ «Радосинь»на придбання пакету акцій ВАТ «Укренерготранссервіс»в кількості 3 425 000 штук, номінальною вартістю 0,25 грн., за ціною 7 000 000,00 грн.

Також суд вважає за необхідне зазначити той факт, що відповідно до п. 3.1 Статуту позивача, дане Товариство створюється з метою максимізації добробуту акціонерів за рахунок зростання вартості акцій Товариства в результаті одержання Товариством прибутку від здійснення господарської діяльності.

Як випливає з протоколу засідання Правління ЗАТ «ВТФ «Радосинь» від 03.04.2007 № 03/04-07, виконуючий обов'язки Голови правління пропонував укласти оскаржуваний договір з метою отримання прибутку шляхом подальшого продажу пакету акцій ВАТ «Укренерготранссервіс», в кількості 3 425 000 штук, номінальною вартістю 0,25 грн., за ціною 7 000 000,00 грн. за ціною вищою від номінальною.

Однак, суд зазначає, що ціна, за якою Позивач зобов'язувався придбати пакет акцій згідно з Договором, і так набагато вище номінальної ціни акцій; перепродати пакет акцій за ціною вищою за ціну придбання не виявляється можливим, про що також прямо вказала Спостережна рада у протоколі від 04.04.2007. З матеріалів справи та з пояснень позивача вбачається, що Позивач мав прострочені кредитні зобов'язання, не мав вільних обігових коштів та знаходився на межі банкрутства - за таких обставин оскаржувана угода не була спрямована на настання правових наслідків обумовлених нею, а саме на отримання прибутку від здійснення операції з купівлі-продажу цінних паперів.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частина 1 статті 203 ЦК України, встановлює: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Зокрема частина друга статті 203 ЦК України встановлює, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За загальним правилом відсутність в учасника правочину достатньої дієздатності може перешкодити настанню за правочином очікуваного правового результату, в тому числі призвести до визнання його недійсним.

Згідно із ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У листі Верховного Суду України від 24.11.2008 „Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів. Якщо під час судового розгляду встановлено відсутність у позивача права на задоволення позову про визнання оспорюваного правочину недійсним, суд має відмовити в задоволенні позову.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно з ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині 2 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Для вирішення питання щодо застосування наслідків недійсності угоди, в даному випадку наслідків, передбачених ч. 2 ст. 216 ЦК України, та виходячи зі змісту позовних вимог, відповідно до яких позивач просить тільки визнати договір № Б-04/06/1/1 від 06.04.2007 недійсним, в господарського суду немає правових підстав зобов'язувати сторони по угоді вчиняти дії, прямо передбачені законом.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору (як дво- або багатостороннього правочину) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до приписів статті 92 ЦК юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За загальним правилом якщо орган вчинив від імені юридичної особи правочин, який знаходиться за межами його повноважень, тоді можливі два варіанти подальших дій: 1) якщо такий правочин в наступному схвалюється юридичною особою, тоді він створює, змінює чи припиняє цивільні права та обов'язки для неї (при цьому схвалення не означає, що юридична особа надала повноваження на вчинення в подальшому такого правочину тій особі, яка його вчинила від її імені); 2) якщо подальшого схвалення такий правочин не отримав, то він може бути визнаний судом недійсним через недодержання однієї із вимог чинності правочину - відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК).

Всі обмеження на здійснення дієздатності юридичної особи її органом( в даному випадку в.о. голови правління позивача Діжечко В.А.) є чинними за умови, якщо позивач доведе доведе, що відповідач знав або за всіма обставинами не міг не знати про встановлені обмеження.

На практиці особа має визнаватись такою, що знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень відповідного органу товариства, в наступних випадках: 1) коли такі обмеження встановлені законом; 2) коли відомості про такі обмеження, встановлені статутом чи засновницьким договором, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (абзац одинадцятий ч. 2 ст. 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); 3) коли надані інші докази, які підтверджують, що третя особа під час вчинення оспорюваного або нікчемного правочину знала про обмеження, які встановлені для виконавчого органу чи наглядової ради юридичної особи на здійснення дієздатності останньої.

В даному випадку статутом позивача чітко регламентувалися повноваження голови правління на укладення господарських угод.

Таким чином, оскаржуваний правочин (Договір) з боку покупця (Позивача) вчинено за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому такий договір судом визнається недійсним.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

В даному випадку повинна застосовуватися загальна позовна давність тривалістю у три роки, оскільки застосування спеціальної позовної давності нічим не обумовлено.

Відповідно до ст. 76 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ч. 3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву від 22.12.2010 заявив про застосування строку позовної давності.

Суд відмовляє у застосуванні строку позовної давності у звязку з наступним:

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) одночасно з порушенням справи про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В силу цього Закону зі дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється виконання боржником усіх вимог кредиторів за зобов'язаннями, строк виконання яких настав до дня введення мораторію.

Відповідне положення містить п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України, згідно з яким перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.

Враховуючи те, що протягом дії мораторію не може здійснюватись як виконавче провадження, так і добровільна оплата боржником грошових зобов'язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, законодавством встановлюється відстрочка виконання боржником зобов'язань, що підпадає під визначену п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України підставу зупинення перебігу строку позовної давності.

Таким чином, з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється перебіг строку позовної давності за зобов'язаннями, строк виконання яких настав до дня введення мораторію(даної позиції дотримується Вищий господарський суд у своїй постанові від 22.11.2006 по справі № 10/252/05).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.01.2008 по справі № 43/75-15/7-б було порушено справу про визнання банкрутом закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ", отже з 16.01.2008 було зупинено строк позовної давності і щодо правовідносин по договору № Б-04/06/1/1 від 06.04.2007.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу акцій № Б-04/06/1/1 від 06.04.2007, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Європа Електронікс", від імені якого діяло товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агентство Фондових Технологій" та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Радосинь".

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Електронікс"(провулок Госпітальний, 1-А, кв. 63, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 32070849) на користь закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ"(проспект Маяковського, 6, м. Київ, 02217, код ЄДРПОУ 21538933) державне мито в розмірі 85(вісімдесят пять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 08.02.2011