Рішення № 13724545, 24.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/16124.01.11 За позовом Приватного підприємства –Фірми «Асоль»

До Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України «Хліб експорт»

Про стягнення заборгованості у розмірі 113536,35 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Реутов Б.О. –за дов. № б/н від 02.01.2011р.

Від відповідача не з’явилися

Обставини справи:

          Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 113536,35 грн., що виникла у зв’язку з порушенням умов договору про надання послуг по прийому, зберіганню і відвантаженню зернових, зернобобових і масляних культур № 262/1-10П від 26.02.2010р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач у порушення умов Договору взятих на себе зобов’язань не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2010р. було порушено провадження у справі № 49/161 та призначено розгляд справи на 13.12.2010р.

          Ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.12.2010 від 10.01.2011 розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 24.01.2010 з’явився, надав пояснення по справі та уточнення до позовних вимог, відповідно до яких просив стягнути з відповідача 113536,35 грн. –основного боргу, крім того просив судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач в судові засідання 13.12.2010, 10.01.2011, 24.01.2011 не з’явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 49/161 від 26.11.2010 року не виконав, витребуваних судом документів не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, вказану в заяві позивача.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2010 року між Приватним підприємством –Фірмою «Асоль»(далі –Замовник) та Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України «Хліб експорт» (далі - Виконавець) було укладено договір про надання послуг по прийманню, зберіганню та відвантаженню зернових, зернобобових та масляних культур № 262/1-10П (далі - Договір).

Відповідно до умов якого (п. 1.1) Виконавець зобов’язується надавати послуги по перевалці вантажу в контейнерах відповідно до заявки Замовника на Дочірньому підприємстві ДАК «Хліб України» «Одеський портовий елеватор»м. Одеса, Хлібна гавань, 4 (далі –Елеватор).

Вантажем за Договором є 1000 тонн (п. 1.2).

Замовник зобов’язується своєчасно та в повному об’ємі оплатити послуги Виконавця (п. 1.3 Договору). Останній в свою чергу зобов’язаний розпочинати видачу вантажу з елеватора тільки після отримання експортного доручення Замовника (кількість вантажу, вказаного у дорученні повинно бути кратне 50 кг.) і номінація сюрвеєру. Доручення, яке не має всіх необхідних реквізитів, в т. ч. повного найменування Замовника, що підписав вказаний Договір і з якого буде списаний вантаж, рахується не врученим Виконавцю. Після відвантаження всієї судової партії вантажу із елеватора, згідно каргоплану, видати Замовнику протягом години довідку про кількість відвантаженого вантажу. По закінченні відвантаження забезпечувати оформлення і підписання особою, яка має право підпису за даним Договором, акту виконаних робіт (п. п. 2.10-2.12 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено розрахунки за послуги, а саме, Замовник сплачує Виконавцю винагороду із розрахунку 44,80 грн. за 1 тонну у тому числі ПДВ. обслужуючого вантажу, якщо інше не передбачено в додатках до Договору, в наступному порядку:

-          передплата погодженого сторонами об’єму вантажу, в тому числі по рахунках Виконавця на протязі 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку Виконавцем. Без надходження передплати, або надходження її не у повному обсязі у вказаний строк, Виконавець залишає за собою право виключати об’єм вантажу Замовника із плану перевезення по залізній дорозі на даний місяць (вантаж рахується не підтвердженим). В такому випадку Виконавець звільняється від відповідальності перед Замовником за понесені останнім витрати та збитки.

Крім того вартість додаткових витрат погоджені сторонами у п. 3.2 Договору.

Пунтами 6.2. та 6.3 сторони погодили особливі умови Договору, а саме взаєморозрахунок Виконавця та Замовника можуть бути проведені у вигляді натуроплати продукцією зернових культур, за договірною ціною, погодженої сторонами. Остаточний розрахунок згідно затвердженого акта виконаних робіт. Переоформлення зданого вантажу Замовником на іншого власника здійснюється після належним чином оформленого акта прийому робіт і 100% оплати за ним.

На виконання умов Договору Замовник відвантажив на Елеваторі Виконавця для подальшого зберігання, за період часу з 26.02.2010 по 02.03.2010 року 88 тон та 700 кг. пшениці фуражної (далі –вантаж).

Зазначена пшениця фуражна придбана ПП «Агроера-2009»та ТОВ «Укрфорвард», що підтверджується прибутковими накладними № АС-0000029 від 01.03.2010р. та №АС0000028 від 01.03.2010 р. та відповідними банківськими виписками.

Факт отримання вантажу відповідачем підтверджується печаткою і підписом повноважного представника відповідача на товарно-транспортних накладних № 254496, 254497, № 249177 (копія яких містяться в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що Елеватором було видано наказ № 92 від 21.04.2010 року на відвантаження Вантажу представнику ТОВ «Максімус-Восток»Вьєт Фам, яка належить на праві власності Замовнику, який в період з 21.04.2010 по 24.04.2010 був вивезений з Елеватору, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 582732, № 582733, № 582734, № 582735, № 582736, № 582737.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилався на те, що Відповідач порушив умови Договору, а саме не виконав свої зобов’язання передбачені п. п. 2.10, 2.11, 2.12, 6.2 та п. 6.3 Договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 218 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійсненні господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що учасники господарських відносин, порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, і чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якої порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доході які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГКУ)

Крім того, у ст. 225 ГКУ вказано, до складу збитків, що підлягають відшкодуванні особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченою пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала праві розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною, та інші компенсації.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до суду відповідач не надав належних доказів того, що вказаний вантаж був вивезений на законних підставах, а також не скористався правом, передбаченим ст. 224 ГКУ.

Факт невиконання відповідачем зобов’язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 113536,35 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов’язання визначені п. п. 2.10, 2.11, 2.12, 6.2 та п. 6.3 Договору.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

          Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 1135,36 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Хліб-Експорт»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського 1, п/р 26004311037, ТОВ «Фортуна-Банк»м. Київ, МФО 300904 код ЄДРПОУ 32111062) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного підприємства-Фірми «Асоль»(65101, м. Одеса, вул. Чапаївської Дивізії 3/3, 17поверх, п/р 260040163372 в філії «Укрексімбанк», м. Одеса, МФО 328618, код ЄДРПОУ 20937967) 113536,35 грн., заборгованості за договором про надання послуг по прийому, зберіганню і відвантаженню зернових, зернобобових і масляних культур № 262/1-10П від 26.02.2010р., крім того 1135,36 грн. –державного мита та 233,64 грн. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                             А. В. Митрохіна

Дата підписання рішення 31.01.2010