Ухвала суду № 13724504, 04.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

04.02.2011№ 05-6- 48 / 52 Суддя , розглянувши

позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк"

до Товарної біржі "АЛЬЯНЦ"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк»звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товарної біржі «Альянц»про визнання недійсним біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу №198388/04-17 від 26.03.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем зареєстровано біржовий договір купівлі-продажу транспортного засобу №198388/04-17 від 26.03.2010 р. між покупцем та продавцем, який діяв на підставі копії скасованої довіреності.

Сторонами в судовому процесі про визнання договору недійсним мають бути сторони такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, сторонами біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу №198388/04-17 від 26.03.2010 р., вимога про визнання якого недійсним заявлена позивачем , є продавець - ОСОБА_1, який діяв від імені ОСОБА_2 за довіреністю, та покупець ОСОБА_3: фізичні особи без статусу субєктів підприємницької діяльності.

При цьому суд позбавлений можливості залучити таких фізичних осіб до участі у справі в якості відповідачів з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 3 рекомендації президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" визначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участі у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; по-третє, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Доказів реєстрації ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 субєктами підприємницької діяльності матеріали позову не містять.

Частиною 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином, спір виник із цивільних правовідносин за договором купівлі-продажу, обома сторонами в якому є фізичні особи, а тому спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

За таких обставин, у прийнятті позовної заяви необхідно відмовити.

Розяснити позивачу, що він має право на звернення до відповідного місцевого суду із позовом до фізичних осіб, які є сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 п. 8 розяснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" підставами для повернення державного мита відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" є, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в господарському суді.

Таким чином, сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

1.У прийнятті позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»відмовити.

2.Позовні матеріали повернути позивачеві.

3.Повернути Публічному акціонерному товариству «Індустріально-експортний банк»(01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4 ; ідентифікаційний код 14361575) з Державного бюджету України державне мито у розмірі 102,00 грн., перераховане згідно платіжного доручення№79497 від 24.01.2011 р та витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., перераховані згідно платіжного доручення №79534 від 24.01.2011 р.

Суддя Р.В.Бойко