Рішення № 13724495, 03.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/48303.02.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіс-Агро»до Приватного підприємства «Бакалеяопт»про стягнення 83995,15 грн. за участю представників позивача –Ярошенка С.М., довіреність № б/н від 11.01.2011 року, відповідача –не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 68000,00 грн. основного боргу, 6 803,09 грн. пені, 6854,40 грн. інфляційної складової боргу, 2337,66 грн. 3% річних, а загалом 83995,15 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати поставленого товару за договорами купівлі-продажу № 40/09 від 16.11.2009 року та № 44/09 від 30.11.2009 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.12.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 19.01.2011 року.

Представник відповідача в судове засідання 03.02.2011 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аттіс-Агро»(продавець) та Приватним підприємством «Бакалеяопт»(покупець) 16.11.2009 року та 30.11.2009 року укладено договори купівлі-продажу відповідно №40/09 та №44/09, за умовами яких продавець зобов’язується поставити та передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Дані договори набирають чинності з моменту підписання їх сторонами і діють до остаточного виконання (п.5.1 договорів).

Відповідно до п. 3.4. договорів покупець оплачує отриману продукцію на протязі 7 (семи) банківських днів з моменту поставки.

На виконання умов договорів позивач поставив відповідачу продукцію на суму 86000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0001774 від 16.11.2009 року, №РН-0001847 від 30.11.2009 року..

Проте, відповідач отриману продукцію на суму 86 000,00 грн. оплатив частково у розмірі 18 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №164 від 17.12.2009 року на суму 10000,00 грн., № 171 від 18.12.2009 року на суму 8000,00 грн., і має заборгованість перед позивачем в розмірі 68000,00 грн.

16.11.2010 року позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою перерахувати борг у розмір 68000,00 грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договорами з поставки та передачі у власність покупця продукції, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з оплати отриманої продукції та має перед позивачем заборгованість у сумі 68000,00 грн.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 68000,00 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 2337,66 грн. та 6854,40 грн. інфляційних втрат у зв’язку з простроченням виконання зобов’язання з оплати поставленої продукції за спірними договорами.

У судовому засіданні 03.02.2011р. позивач надав новий розрахунок, за яким розмір 3% річних становить 2104,94, грн., інфляційної складової боргу 6 398,00 грн. Даний розрахунок відповідає вимогам закону та умовам договорів.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати поставленої продукції за спірними договорами, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 2104,94, грн. 3% річних та 6 398,00 грн. інфляційних сум, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договорів.

В позові в частині стягнення 232,72 грн. 3% річних та 456,40 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 3.5 договору №44/09 в разі невиконання покупцем зобов’язань, які він бере на себе у відповідності з п.3.4 цього договору, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочки.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 6803,09, грн. пені.

У судовому засіданні 03.02.11р. позивач надав новий розрахунок пені, за яким пеня становить 7220,20,14грн. Даний розрахунок відповідає вимогам закону та умовам договору.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 6 803,09 грн. у зв’язку простроченням виконання зобов’язання з оплати поставленої продукції за спірними договорами на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Державне мито у сумі 833,06 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234,06 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82–85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Бакалеяопт»(02090, м. Київ, вул. Бутлерова, буд. 6, код 36301973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіс-Агро»(36022, м. Полтава, вул. Вузька, буд. 19, код 35926373) 68 000 (шістдесят вісім тисяч ) грн. 00 коп. основного боргу, 6 398 (шість тисяч триста дев’яносто вісім) грн. 00 коп. інфляційної складової боргу, 2 104 (дві тисячі сто чотири) грн. 94 коп. 3% річних, 6 803 (шість тисяч вісімсот три) грн. 09 коп. пені, 833 (вісімсот тридцять три) грн. 06 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна