Рішення № 13724479, 03.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/1203.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив-Сервіс» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об‘єднання

«Інформаційні технології»

Про стягнення 23530,98 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Гончарова О.О. - директор

Від відповідача Чорній Т.П. –по дов. № б/н від 03.01.2011

Качан О.В. –по дов. № б/н від 03.01.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив-Сервіс»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об‘єднання «Інформаційні технології»19474,00 грн. основного боргу по орендній платі, 1328,93 грн. пені, 3% річних в сумі 439,58 грн., 2288,47 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди № 3 від 21.04.2009.

Відповідач у поданому 03.02.2011 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує, оскільки сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов, а саме сторонами не було визначено вартість майна з урахуванням індексації, орендну плату з урахуванням індексації, а тому договір суперечить вимогам законодавства та є недійсним. Також зазначає, що незважаючи на наявність акту приймання-передачі майна, відповідач фактично майно не використовував, а підписання актів виконаних робіт поясняється великим документообігом у бухгалтерії підприємства та помилкою при їх підписанні, так як між сторонами до спірного договору був укладений договір оренди №2, який регулював подібні відносини. Попередній договір тривав до квітня 2009 року, таким чином дані акти були підписані помилково, як такі, що вважалися віднесеними до попереднього договору оренди № 2. Позивачем в порушення умов п. 3.2. договору жодних рахунків, які є підставою для оплати, відповідачу не вручалось та не направлялось, а тому у відповідача не виник обов‘язок по сплаті. Враховуючи викладене відповідач вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні 03.02.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

21.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Креатив-Сервіс» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об‘єднання «Інформаційні технології»(орендар) було укладено договір оренди № 3 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець зобов‘язався в порядку та на умовах цього договору передати орендареві, а орендар зобов‘язався прийняти в строкове платне користування індивідуально визначене майно, зазначене у цьому договорі, а також сплачувати орендодавцеві плату за користування названим майном.

Згідно п. 1.2. договору об‘єктом оренди є система колективного прийому телебачення («СКПТ»), яка включає в себе ефірні та супутникові телеантени, головну станцію, магістральну та розподільчу кабельну мережу, абонентські відводи.

Повний перелік майна, що передається за цим договором (далі –майно) та визначення його ознак (склад, комплектація, тип, кількість та інші характеристики) містяться в додатку № 1 до цього договору (п. 1.3. договору).

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 19474,00 грн. За неналежне виконання зобов‘язань позивачем нараховані пеня в розмірі 1328,93 грн., 3% річних в сумі 439,58 грн. та 2288,47 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно п. 2.1. договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта приймання-передачі.

Пунктом. 5.1. договору визначено, що орендодавець зобов‘язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі, який підписується не пізніше 3-х робочих днів з дати укладення договору.

Згідно акту приймання-передачі майна (СКПТ) в оренду від 21.04.2009 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування визначене договором майно.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 8.1. договору сторонами встановлено, що договір діє з 21.04.2009 до 21.04.2010.

Згідно п.п. 2.5., 2.6. договору повернення майна орендодавцю здійснюється за актом приймання-передачі. Майно вважається поверненим орендодавцю з оренди з часу підписання сторонами акта приймання-передачі майна з оренди.

11.08.2009 сторонами складено акт приймання-передачі майна (СКПТ), відповідно до якого оренда повернув, а орендодавець прийняв з оренди майно.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендар щомісячно сплачує орендодавцю плату за користування майном в розмірі 5280 грн. разом з ПДВ.

За умовами п. 3.6. договору орендна плата сплачується до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно.

При цьому надані орендні послуги оформлюються актом виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками сторін і є підтвердженням відсутності претензій з боку орендодавця і орендаря, в строк до 1 числа місяця, наступного за місяцем в якому послуги надавались (п. 3.3. договору).

В матеріалах справи наявні наступні акти виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору, підписані та скріплені печатками обох сторін, від 30.04.2009 на суму 1760 грн., від 29.05.2009 на суму 5280 грн., від 30.06.2009 на суму 5280 грн., від 31.07.2009 на суму 5280 грн., від 11.08.2009 на суму 1874 грн.

Отже, загальна вартість орендної плати по договору за період з 21.04.2009 по 11.08.2009 становить 19 474 грн.

Посилання відповідача на те, що акти виконаних робіт (наданих послуг) були підписані помилково як такі, що вважалися віднесеними до попереднього договору оренди № 2 не приймаються судом до уваги, оскільки в зазначених актах чітко вказано, що вони складені саме по договору № 3 від 21.04.2009.

Борг по орендній платі в розмірі 19474 грн. відповідач підтвердив в акті звірки взаєморозрахунків від 11.05.2010, який підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата сплачується щомісяця шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунків-фактур.

Як свідчать матеріали справи позивачем рахунки відповідачу на оплату орендної плати не виставлялись, проте суд відзначає, що розмір орендної плати є фіксованим, а отже ніщо не перешкоджало відповідачу сплачувати надані послуги у визначені договором строки.

Пунктом 5.3.2. договору відповідач зобов‘язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення орендної плати в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 19 474 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем відповідачу послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 474 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги оренди не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що за затримку платежів на строк більше 30 одного місяця орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в перший день прострочення від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.2. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі до 20 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 1328,93 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1328,93 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 439,58 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2288,47 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 439,58 грн. та 2288,47 грн. збитків від зміни індексу інфляції (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Стосовно посилань відповідача на те, що договір не містить всіх істотних умов, що на думку відповідача свідчить про його недійсність, суд відзначає таке.

По-перше, непогодження сторонами всіх істотних умов договору згідно ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст. 638 Цивільного кодексу України може свідчити про неукладеність такого договору, тобто непородженням ним цивільних прав та обов'язків. За таких умов у суду відсутні правові підстави для визнання його недійсним. Аналогічний висновок міститься в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009.

По-друге, із безпосереднього змісту договору, та враховуючи фактичне виконання сторонами умов договору, відсутні підстави для висновку про неукладеність договору.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив-Сервіс»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об‘єднання «Інформаційні технології»(м. Київ, вул. Ревуцького, 5-А, код ЄДРПОУ 31168846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив-Сервіс»(м. Київ, вул. Козелецька, 24, код ЄДРПОУ 36088734) 19 474 (дев‘ятнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 00 коп. боргу по орендній платі, 1328 (одну тисячу триста двадцять вісім) грн. 93 коп. пені, 2288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 47 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 439 (чотириста тридцять дев‘ять) грн. 58 коп. –3% річних, 235 (двісті тридцять п‘ять) грн. 31 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 08.02.2011