Рішення № 13724430, 26.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/50826.01.11 За позовом Державного підприємства «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»

доСпільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-Солсиф»

третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Державне управління справами

простягнення 18259731,79 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача –не з’явився; від відповідача –Опенько О.В., представник за дов. б/н від 22.12.2010;

від третьої особи – не з’явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2010 року Державне підприємство «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»(далі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-Солсиф»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 18259731,79 грн. за договорами фінансової допомоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем (Позикодавець) та відповідачем (Позичальник) було укладено три договори про надання безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі: № 05/09 від 02.04.2009, №07-07/09 від 07.07.2009, №31/09 від 19.08.2009, на підставі яких на рахунки Позичальника було перераховано 14400000 грн.

Однак, відповідач у строк визначений договорами, з урахуванням додаткових угод, 25.03.2010 суму позики не повернув.

Отже, ціна позову складається з:

-          14400000 грн. –суми основного боргу;

-          2635200 грн. –пені;

-          1008000 грн. –штрафу;

-          216591,79 грн. –3% річних.

Ухвалою суду від 18.11.2010 було порушено провадження у справі №34/508, розгляд справи призначено на 08.12.2010.

Ухвалою суду від 08.12.2010 розгляд справи відкладено на 22.12.2010.

У ході проведення судового засідання 22.12.2010 відповідач, в порядку ст. 59 ГПК України надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з наступних підстав:

- підписанням договорів позики, відповідач, як Генеральний підрядник за договорами генерального підряду пішов на зустріч позивачу, як Замовнику будівництва за договорами Генерального підряду, оскільки відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №45/113 від 28.09.2010, останній зобов’язаний авансувати (п.4.3 договору №132/12-б-ДБ/08 від 03.12.2008) та оплачувати виконані роботи згідно умов генерального підряду (п.11.2.2 договору №132/12-б-ДБ/08 від 03.12.2008), оскільки листом №716 від 19.08.2008 позивач просив забезпечити фінансування підрядних робіт за рахунок коштів фінансової допомоги;

- станом на 22.12.2010 заборгованість позивача перед відповідачем за договором Генерального підряду №56/06-б-ДБ/08 від 27.06.2008, №132/12-б-ДБ/08 від 03.12.2008 складає 3965733,24 грн. та 25366949,90 грн. та є не погашеною;

- оскільки позивач затримав розрахунки за договорами підряду №56/06-б-ДБ/08 від 27.06.2008 та №132/12-б-ДБ/08 від 03.12.2008 на суму близько 30 млн. грн., на яку відповідач розраховував при укладенні договорів позики, що спричинило неможливість повернення відповідачем суми фінансової допомоги за останніми договорами;

- отже, відповідач вчинив всі необхідні дії, залежні від нього, щодо належного виконання зобов’язань за договорами фінансової допомоги відповідно до ч.1 ст. 614 ЦК України;

- т.я. відповідач листом №1561 від 17.09.2010 звертався до позивача з проханням продовжити строки користування фінансовою допомогою до 25.03.2011, і не отримав ні протоколу розбіжностей до угоди, ні заперечень, зауважень щодо її редакції, відповідач вважає, що вимога про стягнення основної заборгованості є безпідставною, оскільки строк для повернення фінансової допомоги ще не настав.

22.12.2010 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 17.01.2011.

У судовому засіданні 17.01.2011 було оголошено перерву до 19.01.2011.

У судове засідання 19.01.2011 з’явились представники позивача та відповідача та заявили спільне клопотання про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи з метою врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою суду від 19.01.2011 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 26.01.2011.

На призначене судове засідання 26.01.2011 представник позивача не з’явився. Разом з тим, 24.01.2011 до загального відділу суду від позивача надійшло клопотання за вих. №51 від 24.01.2011 про відкладення розгляду справи, в зв’язку з тим, що переговори між сторонами у справі тривають.

Представник відповідача заявив клопотання про припинення провадження у справі №34/508 у зв’язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення основної заборгованості.

В частині стягнення штрафних санкцій відповідач заперечив, з тих підстав, що прострочення виконання відповідачем зобов’язання мало місце через прострочення виконання зобов’язання позивачем, а відтак правових підстав для стягнення штрафних санкцій відповідач не вбачає.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача по суті заявленого позивачем клопотання, визнав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2009 між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі №05/09 (далі –Договір №05/09), за умовами якого Позикодавець у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, на підставі згоди Керівника Державного управління справами (лист ДУС №01-16/1-0708 від 02.04.2009) та з врахуванням звернення Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-Солсиф»від 25.03.2009 №195 зобов’язався надати Позичальнику фінансову допомогу, а останній зобов’язався прийняти фінансовому допомогу і повернути надану фінансовому допомогу Позикодавцеві у встановлені строки.

Пунктом 1.2 Договору №05/09, з урахуванням додаткової угоди №3 від 25.12.2009 сторони визначили, що фінансова допомога за цим договором є сума коштів у розмірі 5400000 грн.

Згідно з п.3.1 Договору №05/09, з урахуванням додаткової угоди №3 від 25.12.2009 сторони погодили строк надання Позикодавцем фінансової допомоги Позичальнику до 25 березня 2010 року.

07.07.2009 між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі №07-07/09 (далі –Договір №07-07/09), за умовами якого Позикодавець у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, на підставі звернення «Основа-Солсиф»зобов’язався надати Позичальнику фінансову допомогу, а останній зобов’язався прийняти фінансовому допомогу, використати і повернути надану фінансовому допомогу у встановлені строки.

Пунктом 1.2 Договору №07-07/09 сторони визначили, що фінансова допомога за цим договором є сума коштів у розмірі 5000000 грн.

Згідно з п.3.1 Договору №07-07/09, з урахуванням додаткової угоди №1 від 25.12.2009 сторони погодили строк надання Позикодавцем фінансової допомоги Позичальнику до 25 березня 2010 року.

19.08.2009 між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі №31/09 (далі –Договір №31/09), за умовами якого Позикодавець у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, на підставі звернення ТОВ «Основа-Солсиф»від 18.08.2009 №1857 зобов’язався надати Позичальнику фінансову допомогу, а останній зобов’язався прийняти фінансовому допомогу, використати її та повернути надану фінансовому допомогу Позикодавцеві у встановлені строки.

Пунктом 1.2 Договору №31/09, сторони визначили, що фінансова допомога за цим договором є сума коштів у розмірі 4 000000 грн.

Згідно з п.3.1 Договору №31/09, сторони погодили строк надання Позикодавцем фінансової допомоги Позичальнику до 25 грудня 2009 року.

Факт належного виконання позивачем умов Договорів №05/09, №07-07/09 та №31/09 підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень №404 від 19.08.2009 на суму 4000000грн., №194 від 26.05.2009 на суму 200000 грн., №294 від 10.07.2009 на суму 5000000 грн. та №142 від 17.04.2009 на суму 5200000 грн.

В зв’язку з порушенням взятих на себе зобов’язань, позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №190 від 16.04.2009, у якій пропонував у п’ятиденний строк з моменту ознайомлення з вказаною претензією перерахувати на рахунок відповідача суму основного боргу –14400000 грн.

Однак, у строк запропонований позивачем, відповідач боргу не перерахував.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).

Згідно до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується представником відповідача, протягом 29 –30 грудня відповідач повернув суму основного боргу в повному обсязі, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень №U 1832290 від 29.12.2010, №5503 від 30.12.2010, №5504 від 30.12.2010 та №5505 від 30.12.2010.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на той факт, що відповідачем погашена сума боргу у добровільному порядку, провадження у справі в частині 14400000 грн. підлягає припиненню.

Судові витрати в цій частині підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки проплата ним була здійснена після порушення провадження у даній справі.

Позивачем, крім стягнення основної суми боргу були заявлені вимоги про стягнення пені у сумі 2635200 грн., штрафу у сумі 1008 0000 грн. та 3% річних у сумі 216591,79 грн.

Як слідує з матеріалів справи, позивач на підставі ст.231 ГК України за період з 25.03.2010 до 28.09.2010 нараховує пеню за кожний день прострочення, виходячи з 0,1% від суми наданої позики та штраф, за прострочення понад 30 днів у сумі 1008000 грн., розрахований виходячи з 7% від суми наданої позики.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

-          за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

-          за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов’язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч.2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

На думку суду відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої ч.2 ст.231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання саме грошового зобов’язання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі №42/562.

Статтею 111-28 ГПК України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 216591,79 грн. Розрахунок 3% річних відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Договорів.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник саме з його вини.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі №34/508 в частині стягнення з Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-Солсиф» 14400000 грн. основного боргу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-Солсиф»(03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, ідентифікаційний код 20057315) на користь Державного підприємства «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»(01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, 28-30, ідентифікаційний код 33403498) 216591 (двісті шістнадцять тисяч п’ятсот дев’яносто одну) грн. 79 коп. 3% річних, а також 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                        Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 07.02.2011