Рішення № 13724421, 07.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/44107.02.11 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Гвіденс»

До           Приватного підприємства «Сітіленд»

Про           стягнення 27627,48 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Білецький Д.О. по довіреності б/н від 10.11.2010р.

Від відповідача          не з?явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гвіденс»про стягнення з Приватного підприємства «Сітіленд»27627,48 грн., з яких: 24369,12 грн. основного боргу, 1146,45 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат за комунальні послуги, 1223,36 грн. витрат, пов?язаних з інфляційними процесами, 671,82 грн. 3% річних, 216,74 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2010р. порушено провадження у справі № 36/441, розгляд справи призначено на 22.12.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 19.01.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 07.02.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 07.02.2011р. позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 29.11.2010р., 22.12.2010р. та від 19.01.2011р., не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЕ № 556894, наданій представником позивача.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гвіденс»(далі позивач, орендар) та Приватним підприємством «Сітіленд»(далі відповідач, суборендар) 01.11.2009р. було укладено договір суборенди № 011, за умовами якого позивач зобов’язався передати відповідачу в строкове платне користування приміщення загальною площею 18,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 44-А, для розміщення маніпуляційного кабінету.

На виконання умов даного договору позивач передав відповідачу обумовлене договором нежиле приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.11.2009р., підписаним сторонами.

Строк дії даного договору, згідно з п. 4.1 договору, становить 365 календарних днів з дати прийняття об?єкта оренди суборендарем за актом прийому-передачі.

Розмір суборендної плати, згідно з п. 3.2 договору, становить 400 доларів США, в тому числі ПДВ за один календарний місяць. Оплата здійснюється в гривнях за курсом НБУ на день виставлення рахунку.

Суборендна плата, відповідно до п. 3.2.1 договору, нараховується, починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі об?єкта суборенди (незалежно від фактичного використання суборендарем об?єкта суборенди та результатів своєї фінансово-господарської діяльності) і сплачується в суборендарем згідно виставленого рахунку орендаря до 20-го числа кожного поточного місяця.

Згідно з п. 3.1.2 договору суборендар зобов?язується відшкодовувати орендарю на підставі рахунків-фактур орендаря витрати орендаря по оплаті комунальних послуг, що були спожиті суборендарем за цим договором (включаючи газ, електроенергію, водопостачання та водовідведення, опалення та утримання прибудинкової території). Відшкодування вказаних витрат здійснюється суборендарем за принципом пропорційного відношення об?єкта суборенди до загальної площі будинку. Відповідні рахунки-фактури суборендар зобов?язується оплачувати протягом 5-ти банківських днів з дати їх отримання від орендаря.

Відповідач свої зобов’язання за договором суборенди від 01.11.2009р. в частині сплати орендної плати за період з листопада 2009 року по жовтень 2010 року виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по суборендній платі перед позивачем становить 24369,12 грн., а в частині відшкодування вартості спожитих комунальних послуг –1146,45 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов’язання за договором суборенди від 01.11.2009р. в частині сплати суборендної з листопада 2009 року по жовтень 2010 року виконав неналежним чином, розрахувався лише частково, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по суборендній платі перед позивачем становить 24369,12 грн., а по відшкодуванню вартості спожитих комунальних послуг листопада 2009 року по жовтень 2010 року –1146,45 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов?язання щодо виставлення рахунків на оплату орендної плати та на оплату вартості наданих комунальних послуг виконував.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 25515,57 грн.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

В пункті 8.2.3 договору суборенди передбачено, що у випадку прострочення сплати суборендної плати або відшкодування комунальних та інших платежів суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочки платежу, з нього, на підставі пункту 8.2.3 договору, підлягає стягненню пеня в сумі 216,74 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку, який відповідачем оспорений не був.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, в сумі 1223,36 грн. та 3% річних в сумі 671,81 грн. відповідає вимогам законодавства, а тому суд приходить до висновку про обгрунтованість зазначених вимог.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Сітіленд»(01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 24, кв. 154, код ЄДРПОУ 35265290) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гвіденс»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 44-Б, код ЄДРПОУ 35963261) 24 369 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят дев?ять) грн. 12 коп. заборгованості з орендної плати, 1146 (одну тисячу сто сорок шість) грн. 45 коп. заборгованості з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг, 216 (двісті шістнадцять) грн. 74 коп. пені, 1 223 (одну тисячу двісті двадцять три) грн. 36 коп. витрат, пов?язаних з інфляційними процесами, 671 (шістсот сімдесят одну) грн. 81 коп. 3% річних, 276 (двісті сімдесят шість) грн. 27 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Суддя                               Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено 08.02.2011р.