Рішення № 13724344, 31.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/53231.01.11

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

до 1. Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

2. Фермерського господарства «Надгіря»

про стягнення грошових коштів в порядку регресу

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача: Михалевський Ю.Р., довіреність № 53/3/11 від 10.01.2011 року;

від відповідача-1: Кучма О.Л., довіреність від 16.06.2010 року;

від відповідача-2: не зявились;

В судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес»(надалі ПАТ «СК «Брокбізнес», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(надалі ВАТ «НАСК «Оранта», відповідач 1) 12319,77 грн. в порядку регресу, із Фермерського господарства «Надгіря»(надалі ФГ «Надгіря», відповідач 2) 960 грн.

В судовому засіданні позивач подав заяву про часткову відмову від позову, згідно з якою відмовився від заявлених вимог про стягнення з відповідача 1 - 12319,77 грн. та просив вирішити спір про стягнення з відповідача 2 510,00 грн. франшизи та 450,00 грн. автотоварознавчого дослідження.

Відповідно до ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи, а в силу положень п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин, враховуючи наявність також інших вимог переданих на вирішення суду в межах заявленого позву, прийняття судом відмови позивача від заявлених вимог про стягнення з відповідача 1 12319,77 грн. є підставою для припинення провадження у цій частині.

Зазначене підтверджується також п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 у якому зазначено, що приписи частини четвертої статті 22 ГПК, передбачаючи право позивача, зокрема, на відмову від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «СК «Брокбізнес»на підставі договору № 006-32698/016 НТ добровільного страхування наземного транспорту від 18.02.2010 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Ніссан Тііда», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля САЗ-3507, державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ВАТ «НАСК «Оранта»відповідальними за завдані збитки є відповідач 1 в межах укладеного договору страхування відповідальності винної особи та відповідач 2 як винна особа.

Відповідач 1 відзиву на позов не надав, у судовому засіданні представник зазначив про сплату 12319,77 грн.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За договором № 006-32698/016 НТ добровільного страхування наземного транспорту від 18.02.2010 року у ПАТ «СК «Брокбізнес»застраховано автомобіль «Ніссан Тііда», державний номер НОМЕР_1, страхувальником по договору є ОСОБА_1.

Згідно довідки ВДАІ м. Тернополя 22.03.2010 року о 08 год. 30 хв. на вул. Будного у м. Тернопіль сталась дорожньо-транспортна пригода зіткнення за участю автомобілів «Ніссан Тііда», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 та САЗ-3507, державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог пункту 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 26.04.2010 року.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу «Ніссан Тііда», державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 161 експертного автотоварознавчого дослідження складеного 14.04.2010 року суб'єктом оціночної діяльності експертом Вербов В.В., складає 15344,70 грн.

За страховим випадком ДТП що сталась 22.03.2010 року за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 14780/1 від 27.04.2010 року по договору № 006-32698/016 НТ добровільного страхування наземного транспорту від 18.02.2010 року до виплати визначено суму страхового відшкодування в розмірі 12829,77 грн., виплата якого на користь страхувальника підтверджується платіжними дорученнями № 250 від 28.04.2010 року, № 249 від 28.04.2010 року, № 251 від 28.04.2010 року, також позивачем понесені витрати по сплаті послуг за автотоварознавче дослідження в сумі 450 грн., сплата яких підтверджується платіжним дорученням № 193 від 30.03.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 13279,77 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль САЗ-3507, державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Ніссан Тііда», державний номер НОМЕР_1, належить ФГ «Надгіря», цивільно-правова відповідальність вказаної особи застрахована ВАТ «НАСК «Оранта», що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС/4430747.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія який керував автомобілем САЗ-3507, державний номер НОМЕР_2 підтверджується Постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 26.04.2010 року.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля САЗ-3507, державний номер НОМЕР_2 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта»на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВС/4430747).

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані ОСОБА_1 збитки, у даному випадку є ВАТ «НАСК «Оранта»(відповідач 1) відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВС/4430747), ФГ «Надгіря»(відповідач 2) відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ВАТ «НАСК «Оранта»як страховиком.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВС/4430747) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500 грн., франшиза - 510 грн.

Враховуючи подану позивачем заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 1 - 12319,77 грн., суд вирішує припинити провадження у справі в цій частині.

Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. ст. 1166, 1172 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В силу положень ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з наведеного заявлена до стягнення з відповідача 2 сума в розмірі 960 грн. (510 грн. сума франшизи + 450 грн. вартість експертного дослідження) визнається судом обґрунтованою, оскільки не підлягає відшкодуванню згідно положень Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за рахунок страховика яким застраховано відповідальність винної особи.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 132,79 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 26,66 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження в частині заявлених вимог про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»12319,77 грн. суми страхової виплати в порядку регресу.

2. Стягнути з Фермерського господарського «Надгіря»(47260, Тернопільська область, Зборівський район, село Білківці, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 21147500) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 72, р/р 265020423500 в АТ «Брокбізнесбанк», м. Київ, МФО 30249, ідент. код 20344871) 960,00 грн. (девятсот шістдесят гривень) основного боргу, 26,66 грн. (двадцять шість гривень 66 копійок) судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 07.02.2011р.