Рішення № 137242381, 08.06.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/760/26

Провадження № 2/459/301/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

у складі: головуючого судді Грабовського В.В.,

з участю секретаря судового засідання Лель Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шептицькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

02.03.2026 позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на його користь 500000,00 грн моральної шкоди. На обґрунтування своєї вимоги зазначив, що він 23.10.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про отримання відстрочки, до якої додав усі необхідні документи та заяву-пояснення з підтверджуючими документами про те, що його матір ОСОБА_2 , в червні 2023 року перенесла ішемічний інсульт. Із відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.11.2024 на його заяву щодо розгляду його звернення йому стало відомо, що його заяву було розглянуто та надано відстрочку до 09.11.2024 та запропоновано повторно написати заяву на відстрочку. Вказав, що звернувся з аналогічними заявами про отримання відстрочки зокрема, 10.02.2025, на яку не отримав будь-якої відповіді. Після чергового продовження мобілізації вчетверте звернувся із заявою від 10.05.2025 про отримання відстрочки, на яку отримав відповідь від 23.05.2025, якою його повідомлено, що, оскільки ним до заяви було долучено копії, засвідчені особисто, йому запропоновано особисто з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 з оригіналами документів, що підтверджують право на відстрочку, для подальшого вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Таку бездіяльність відповідача він оскаржив, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не розгляду по суті його заяви від 10.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути його вищевказану заяву. Після цього його заяву про надання відстрочки було розглянуто, йому надано відстрочку терміном до 02.02.2026. Вказав, що фактично бездіяльність відповідача тривала не від отримання його заяви від 10.05.2025, а значно раніше, а саме з листопада 2024 року (перша заява про надання відстрочки на яку не отримав відповіді) до 11.11.2025. Таким чином, протиправна бездіяльність відповідача тривала один рік. Неправомірні дії відповідача спричинили йому суттєві моральні страждання, постійний стресовий стан та емоційне виснаження. Протягом тривалого часу він зазнавав морального тиску, невизначеності та принижень, які стали прямим наслідком обмежень його права на отримання відстрочки. Наведене заподіяло шкоди здоров`ю фізично.

Ухвалою суді 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Представник відповідача 17.03.2026 подав відзив на позовну заяву, у якій просив відмовити у задоволення позову. Зазначив, що позивач звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, у якій повідомив, що є особою, яка на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу та просив оформити йому у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. Листом від 23.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив позивача, що оскільки він долучив до заяви копії документів, засвідчені особистим підписом, йому необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 з оригіналами документів, які підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі №380/11234/25 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 задоволено, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 10.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути вищевказану заяву. Листом від 11 листопада 2025 року № 7084 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив позивача, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року по справі № 380/11234/25 його заява від 10.05.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації розглянута по суті, йому надано відстрочку терміном по 02 лютого 2026 року включно. Зазначив, що позивач не довів належними та достатніми доказами факт заподіяння йому моральної шкоди, причинний зв`язок між запрошенням прибути до РТЦК з оригіналами документів та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує. Саме лише задоволення позовної заяви щодо визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями такого органу та завданою шкодою.

У відповіді на відзив позивач вказав, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 встановлено факт протиправності дій з боку відповідача. Він був змушений, докладаючи значних зусиль, звертатися в судові органи за захистом своїх порушених прав, оскільки ні ІНФОРМАЦІЯ_4 , ні ІНФОРМАЦІЯ_6 не виконували вимог Закону та вчиняли усі дії на шкоду йому. Спочатку протиправно не розглядали його заяву про відстрочку, пізніше протиправно самостійно (в тому числі на його звернення) відмовлялися виправити свою протиправну поведінку щодо такого нерозгляду його заяви про відстрочку, що змусило його звертатися з позовними вимогами до суду, витрачаючи як свій час, так і свої нерви. Окрім того, протягом усього цього часу, поки тривала протиправна бездіяльність відповідача, він зазнавав осуду з боку суспільства, його називали «ухилянтом» і це все з вини відповідача.

Представник третьої особи 13.05.2026 подав до суду пояснення, у яких просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що мотиви позову обґрунтовуються та зводяться до загальних фраз і не підкріплюються жодними належними доказами, які б підтверджували понесення таких втрат та вказували на причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та протиправними діями щодо позивача. Останнім належними та допустимими доказами не доведено розміру та факту завдання йому моральної шкоди унаслідок неправомірних дій відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.05.2026 заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

Позивач та представник відповідача в судове засідання 27.05.2026 не з`явилися, просили здійснювати розгляд справи за їх відсутності.

Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився.

Відповідно до реч. 2 ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Судом установлено, що ОСОБА_3 було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 09.11.2024, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_5 № 2969 від 30.10.2024.

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_5 № 14270 від 25.11.2024, адресованого ОСОБА_3 , останнього повідомлено про те, що у відповідь на його заяву від 21.11.2024 щодо результату розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період від 23.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомляє, що у разі виявлення бажання скористатись своїм правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» йому необхідно повторно написати заяву згідно встановленого законодавством зразку з наданням підтверджуючих документів.

10.05.2025 ОСОБА_4 подано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у якій останній просив оформити довідку про надання йому відстрочки від призову на військову службі під час мобілізаці.

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_5 № 807 від 23.05.2025, адресованого ОСОБА_3 , останнього повідомлено про те, що, оскільки ним долучено до заяви копії документів, засвідчені особистим підписом, йому необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 з оригіналами документів, які підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 задоволено; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 10.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII: зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_8 розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII, та за результатами її розгляду прийняти обґрунтоване рішення по суті поданої заяви з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_5 № 7084 від 11.11.2025 ОСОБА_1 повідомлено про те, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 по справі № 380/11234/2025, його заява від 10.05.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації мобілізації на підставі абз. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розглянута по суті, За результатами такої йому надано відстрочку до 02.02.2026.

Згідно із консультативним висновком лікаря-кардіолога ОСОБА_5 11.09.2025 поставлено діагноз: Цефалгія. Артеріальна гіпертензія.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі Порядок №560).

Пунктом 60 Порядку №560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Таким чином, цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоду (завдавача шкоди). Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 зазначав, що тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність від порушення цивільного права особи.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).

У постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 24 січня 2024 року у справі № 755/3443/21, а також постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 зазначено, що завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Протиправність поведінки заподіювача моральної шкоди - це поведінка, яка заборонена законом, а протиправна бездіяльність - невчинення особою дій, які вона зобов`язана за законом вчинити. Це протиправні як дія і бездіяльність, так і рішення. Бездіяльність протиправна, якщо особа повинна була вчинити дію, але не вчинила.

Причинний зв`язок з`ясовується між причиною, тобто протиправністю поведінки, та шкодою, як наслідком. Заподіювач несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є наслідком саме його поведінки. Це відповідає концепції причини-умови, яка існує у праві. Тобто, зміст причинного зв`язку полягає у тому, що вчинена неправомірна дія є головною причиною, яка призвела до завдання моральної шкоди.

Протиправність бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо нерозгляду заяви відповідача від 10.05.2025 встановлена рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2025.

Крім цього, позивачем доведено, а відповідачем та третьою особою не спростовано те, що ОСОБА_4 23.10.2024, 11.12.2024 та 10.02.2025 направлялися звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо отримання ним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, такі по суті не розглянуті, рішення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 прийняті не були, що свідчить про протиправність бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Факт спричинення позивачеві моральної шкоди підтверджується наявною у справі копією консультативного висновку лікаря-кардіолога від 11.09.2025, згідно із яким ОСОБА_3 поставлено діагноз: Цефалгія. Артеріальна гіпертензія.

Вищенаведені обставини справи та правові положення, на думку суду, свідчать про доведення факту спричинення позивачеві моральної шкоди унаслідок протиправної бездіяльності відповідача, а отже, про право позивача на її відшкодування.

Щодо розміру відшкодування моральної шкоди слід зазначити таке.

За змістом ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості(ч.1 п.п. 2,4 ч.2, ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), судом ураховано тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних страждань через ухвалення незаконного рішення працівником поліції, а також те, що позивач був змушений докладати додаткових зусиль для поновлення своїх порушених прав. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі постанова ПВСУ від 31 березня 1995 року № 4).

Тому суд вважає, що сума компенсації спричиненої позивачеві моральної шкоди повинна складати 10000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення 500 000,00 грн, суд вважає, що така належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Також суд враховує висновки Верховного Суду, зроблені в постанові від 09.06.2021 у справі №726/837/20 (провадження №61-2647св21), де зазначено, що шкода повинна стягуватися з Державного бюджету України, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), в якій вказано, що резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, зокрема шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Враховуючи часткове задоволення позову, керуючись положенням ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 13,32 грн судового збору згідно з таким розрахунком: 10000,0 (сума задоволених позовних вимог)*100/500000,00 (сума заявлених позовних вимог) = 2% (частина задоволених позовних вимог); 665,80*2%/100%= 1934,11 грн.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст. ст. 12, 81, 137, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10000,00 (десять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 13,32 грн сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_6 (і.н. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 (ЄРДПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )

Третя особа: Державна казначейська служба України (ЄРДПОУ 37567646, вул. Бастіона, 6, Київ)

Повне рішення складено 08.06.2026.

Суддя: В. В. Грабовський