Рішення № 137241905, 08.06.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6082/25

пр.№ 2/464/130/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі головуючого судді Теслюка Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі ТзОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

директор ТзОВ «ФК «ЕЙС» О.Поляков 01.09.2025 звернувся в суд із позовом до відповідачки ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором №657861830 від 20.05.2021 в розмірі 57 843,94 грн, а також судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн та судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №657861830 (далі Кредитний договір) з використанням електронного підпису, згідно з умовами якого, відповідачці надано кредитні кошти. На виконання умов договору 20.05.2021 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано на банківську картку відповідачки грошові кошти в сумі 29 750 грн, а відповідачка в свою чергу зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами, відповідно до умов Кредитного договору. Між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого право вимоги за вказаним вище кредитним договором перейшло до ТзОВ «Таліон Плюс». Згідно з договором факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024, право вимоги за кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс»). ТзОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги за вказаним кредитним договором, відповідно до умов договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025. Внаслідок невиконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором №657861830 утворилась заборгованість у розмірі 57 843,94 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 27 061,44 грн, заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом 30 782,50 грн, відтак представник позивача просить стягнути цю суму з відповідачки на користь позивача.

Ухвалою від 04.09.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву. Окрім цього, було задоволено клопотання про витребування в Акціонерного товариства «Сенс Банк» інформації, що містить банківську таємницю, а саме інформації по банківській картці № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 .

У зазначений відповідачці ОСОБА_2 строк, остання не скористалася своїм правом, відповідно до ст.178 ЦПК України, для подання відзиву на позов.

На виконання ухвали від 04.09.2025 на адресу суду 26.01.2026 надійшла витребувана інформація від Акціонерного товариства «Сенс Банк».

Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20.05.2021 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №657861830, згідно з умовами п.1.1. якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 29 750 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору кредит надається строком на 112 днів.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 237,25 % річних, що становить 0,65 % в день від суми кредиту за час користування ним (п.1.4 Кредитного договору). Умови нарахування процентів за дисконтною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку, вказаного в графіку платежів за цим договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим договором умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою, починаючи з наступного дня, що слідує датою платежу, яка становить 1,30 ; в день від суми кредиту за час користування ним (п.п.1.5, 1.6 Кредитного договору).

Кредитний договір №657861830 від 20.05.2021 підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV48E4P.

Згідно з платіжним дорученням від 20.05.2021, ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснено переказ грошових коштів в сумі 29 750 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до наданої Акціонерним товариством «Сенс Банк» інформації на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 20.05.2021 здійснено переказ коштів в розмірі 29 750 грн.

Також, між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 03.06.2021, 17.06.2021, 01.07.2021, 15.07.2021, 29.07.2021 та 13.08.2021 було укладено додаткові угоди до Кредитного договору №657861830 від 20.05.2021, у кожній з яких сторони дійшли згоди, що у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити загальний строк, на який був наданий кредит за договором, та строк оплати наступного чергового платежу на чотирнадцять днів. Окрім цього, додатковою угодою від 11.09.2021 до Кредитного договору №657861830 від 20.05.2021 сторонами погоджено продовжити загальний строк, на який був наданий кредит за договором, та строк оплати наступного чергового платежу на тринадцять днів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 30.11.2021 заборгованість за кредитним договором №657861830 від 20.05.2021 становить 53 622,34 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 27 061,44 грн, за процентами - 26 560,90 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТзОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №657861830 від 20.05.2021 за період з 30.11.2021 по 12.12.2021 нараховано 4 221,60 грн процентів за користування кредитними коштами.

Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Абзацом 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на умовах строковості, платності та поворотності надало ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі в сумі 29 750 грн, шляхом перерахування їй грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Свої зобов`язання за кредитним договором ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало. В свою чергу, відповідачка ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконувала.

Щодо переходу права вимоги за Кредитним договором від первісного кредитора до позивача слід зазначити таке.

Між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 укладено Договір факторингу №28/1118-01.

Між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» 28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 року укладено додаткові угоди №19, №26, №27, №31, №32 до договору факторингу № 28/1118-01, якими продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 року та 31 грудня 2024 року відповідно.

Відповідно до п. 2.1. договору факторингу №28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.

Згідно п.п. 1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). При цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору - реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

На виконання п. 2.1. договору факторингу №28/1118-01 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано Реєстр прав вимоги №162 від 30.11.2021, де визначено, що ТзОВ «Таліон Плюс» набуває право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 .

Таким чином, Реєстр прав вимоги №162, за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором, був укладений між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» вже після укладення кредитного договору №657861830 від 20.05.2021. Окрім цього, строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року неодноразово продовжувався додатковими угодами та був чинним станом на 30.11.2021 (день складання реєстру прав вимоги №162).

Між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 23.02.2024 укладено договір факторингу №23/0224-01, відповідно до умов якого, з урахуванням витягу з реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024, ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №657861830 від 20.05.2021.

Надалі, між позивачем ТзОВ «ФК «ЕЙС» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 08.07.2025 укладено договір факторингу №08/07/25-Е, згідно з умовами якого, з урахуванням витягу з реєстру боржників від 08.07.2025 та акту прийому-передачі реєстру боржників, ТзОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №657861830 від 20.05.2021.

Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, відбулася заміна кредитора на підставі укладених договорів факторингу, а тому до ТзОВ «ФК «ЕЙС», перейшло право вимоги за кредитним договором №657861830 від 20.05.2021, укладеного між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Щодо нарахування процентів за кредитним договором №657861830 від 20.05.2021 слід зазначити таке.

Згідно із ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги за ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Так, за умовами укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №657861830 від 20.05.2021 його сторони дійшли згоди, що кредит надається строком на 112 днів з 20.05.2021 до 09.09.2021, який надалі додатковими угодами від 03.06.2021, 17.06.2021, 01.07.2021, 15.07.2021, 29.07.2021, 13.08.2021 та 11.09.2021 було продовжено на 97 днів, тобто до 15.12.2021.

Як вбачається з розрахунків заборгованості ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс», нарахування процентів за користування кредитом за договором здійснювалось до 12.12.2021, тобто в межах строку кредитування, визначеного Кредитним договором та додатковими угодами до нього.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Враховуючи наведене вище, оскільки відповідачка ОСОБА_1 не виконала зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, а позивач отримав право вимоги за таким кредитним договором, відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором №657861830 від 20.05.2021 в розмірі 57 843,94 грн, з яких 27 061,44 грн заборгованість по тілу кредиту та 30 782,50 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025, протокол погодження вартості послуг та Додаткова угода №25770714515 до Договору про надання правничої допомоги №09/07/25-01 від 09.07.2025, а також акт прийому-передачі наданих послуг від 17.07.2025.

Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4956 від 24.04.2012, виданого Тараненку А.І. на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24.04.2012 №22-31-23.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 17.07.2025 адвокатським бюро «Тараненко та партнери», в особі керуючого бюро адвоката Тараненка А.І., надано юридичні послуги ТзОВ «ФК «ЕЙС» на суму 7 000 грн.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Аналізуючи матеріали справи, подані докази щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд дійшов висновку, що визначений адвокатом розмір оплати є завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 57 843,94 грн, тобто справа відноситься до малозначних, а також така розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відтак сума заявлених витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн є непропорційною щодо ціни позову.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ФК «ЕЙС» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Окрім цього, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 265, 279 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №657861830 від 20.05.2021 в розмірі 57 843 (п`ятдесят сім тисяч вісімсот сорок три) грн 94 коп, з яких 27 061,44 грн заборгованість по тілу кредиту та 30 782,50 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати, які складаються із содового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн, а всього 6 422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.06.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, м.Київ, Харківське шосе, будинок 19.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК