Рішення № 137241537, 09.06.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 576/575/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мруць І. С.,

за участю секретаря судового засідання Булавки Х.Н.

справа №576/575/26

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

встановив:

з Глухівського міськрайонного суду Сумської області, за підсудністю, на підставі ст. 31 ЦПК України, передано справу 576/575/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором у розмірі 16159,96 грн. та понесених судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.09.2021 року між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №77526758 на суму 5050 грн. Первісним кредитором виконані умови договору та перераховані кошти згідно договору однак відповідачем умови договору не виконані внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 16159,96 грн. Зазначає, що відповідно до договорів відступлення права вимоги до ТзОВ «Деал фінанс груп» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №77526758 від 07.09.2021 року. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 27 квітня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та в подальшому недоліки усунено.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу слухати у спрощеному порядку без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

19.05.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Добкевич Ольги Станіславівни надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві просить відмовити у задоволені позовних вимог за безпідставністю. Зазначає, що позивачем не надано доказів про зарахування коштів у сумі 5050 грн. на виконання умов договору, окрім цього не визнає факт, що позивач правомірно набув право грошової вимоги до відповідача за договором №77526758 від 07.09.2021 року. Також, вважає, що позивачем пропущено строки позовної давності.

25.05.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ТзОВ «Деал фінанс груп» - Ткаченкро Ю.О. надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що в матеріалах справи містяться докази перерахування коштів відповідачу, окрім цього відповідачем здійснювалося погашення заборгованості на загальну суму 497.44 грн. Також, вважає заяви відповідача про недоведеність відступлення права вимоги безпідставними, оскільки до матеріалів справи долучено відповідні докази. Щодо пропуску позовної давності звертає увагу, що з 02 квітеня 2020 року по 04 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені, тому строки позовної давності позивачем не пропущені, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши наявні в справі докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що 07.09.2021 року між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №77526758 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. (а.с.32)

Також, на підтвердження укладення договору позивачем долучено довідку про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 . (а.с.33).

Відповідно до умов договору сторонами погоджено суму кредиту 5050 грн, строк кредитування: 30 дні, дату надання позики 07.09.2021 року, дату повернення позики (останній день) 07.10.2021 року. Також погоджено базову процентну ставку 1.99% за кожен день користування кредитом (фіксована). (а.с.32)

На підтвердження виконання умов договору, щодо перерахування кредиту відповідачу, позивачем долучено копію платіжної інструкції ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» та лист директора ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» - Губіної О. від 08.01.2026 року вих № КД-000103366/ТНПП відповідно до яких відправник коштів ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», отримувач ОСОБА_2 ЕПЗ номер НОМЕР_1 , сума 50500, дата 07.09.2021. (а.с.34.)

При цьому, суд також враховує, що даний номер платіжної картки НОМЕР_1 зазначений в договорі №77526758 від 07.09.2021 року, як реквізити надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту. (а.с.32)

Дана обставина також підтверджується відповіддю представника АТ «Універсал Банк» - Примаченко Т. відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком емітовано картку № НОМЕР_3 .

Суд критично ставиться до доводів відповідача про відсутність доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів відповідно до умов договору, оскільки такі суперечать матеріалам справи. Окрім цього, суд враховує, що відповідачем не подано жодного доказу, які б спростовували належність йому картки за № НОМЕР_3 , а також зарахування на таку коштів на виконання умов договору.

04.01.2022 року між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТзОВ «Сірко фінанс» укладено договір факторингу №025-040122. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №09/02/22 від 09.02.2022 року до договору факторингу відбулося відступлення прав вимоги за договором №77526758 від 07.09.2021 року. (а.с.35-40)

05.12.2025 року між ТзОВ «Сірко фінанс» та ТзОВ «Деал фінанс груп» укладено договір факторингу №05/12/25-01. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №77526758 від 07.09.202 року. (а.с.40 зворот-46)

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги позивачем до відповідача, оскільки такі суперечать матеріалам справи.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стосовно посилань відповідача щодо дотримання строків позовної давності суд зазначає наступне.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Також, у пункті 19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX зазначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні№ від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Беручи до уваги, що з 12 березня 2020 року строки, визначені статтею 257 ЦПК України, були продовжені на строк дії такого карантину, а з 24 лютого 2022 року строк позовної давності зупинений на строк дії воєнного стану, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, заявлені в межах строку позовної давності, а тому доводи відповідача щодо спливу строку позовної давності безпідставні.

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості за договором позики №77526758 від 07.09.2021 року здійснені первісним кредитором відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом в розмірі 16159,96 грн., з яких 5050 грн. заборгованість за тілом кредита, 11607,40 грн. заборгованість за процентами за період з 07.09.2021 року по 14.01.2022 року (а.с.30-31)

Беручи до уваги отримання відповідачем кредиту, невиконання відповідачем умов договору, що призвело до порушення терміну погашення кредиту за кредитним договором, суд приймає до уваги рахунок наданий позивачем, в частині підтвердження наявності заборгованості по кредиту.

Водночас, щодо розміру такої заборгованості, суд зауважує наступне.

Позивачем долучено розрахунок заборгованості здійснений за період з 07.09.2021 року по 14.01.2022 року. (а.с.30-31)

Однак, суд звертає увагу, що оскільки договором №77526758 від 07.09.2021 року визначений строк його дії, який становить 30 днів,до 07.10.2021 року (останній день), саме протягом цього строку позивач мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.

Згідно положень пунктів договору, сторони погодили суму у розмірі 5050 грн., строк дії договору 30 днів, дату повернення позики (останній день) 07.10.2021 року, базову фіксовану процентну ставку 1.99 % в день. (а.с. 32)

У договорі чітко зазначено строк дії договору 30 днів, дата надання позики 07.09.2021 року, дата повернення позики (останній день) 07.10.2021 року.

Позивачем не долучено доказів, які підтверджують пролонгацію дію договору відповідачем.

Договором визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом цього строку позичальник мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.

Статтями 1046, 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Велика Палата виснувала, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Слід зазначити, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту після прострочення виконання грошового зобов`язання нараховуються проценти за порушення грошового зобов`язання у розмірі, визначеному законом або договором (частина друга статті 625 ЦК України).

Виходячи із суми позики, узгодженої процентної ставки та строку кредитування (строку договору), заборгованість відповідача за відсотками складає 1658,10 грн. (5050*30*1.99% = 1658,10).

Суд також приймає до уваги, що відповідно до розрахунку заборгованості відповідачем здійснювалися оплати на погашення заборгованості за договором на загальну суму 497.44 грн. (07.10.2021р.) (а.с.30)

Враховуючи наведене, сума заборгованості становить 6210,66 грн. (5050 грн. тіло кредиту +1658,10 грн. проценти =66708,10 грн. 497,44 грн. сплачено відповідачем = 6210,66 грн.)

Враховуючи вищезазначене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Представник позивача також подав заяву про розподіл судових витрат понесених у зв`язку з розглядом справи у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 4500 грн.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги № 25-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, копію витягу з Акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 02.01.2026 року, Акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордеру. (а.с.46-52).

Враховуючи наведене із відповідача на користь позивача слід стягнути: 4500 грн. за надані послуги правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 2662.40 грн. що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи (а.с.1).

Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути 1023 грн. 16 коп. (38,43 % від 2662,40 грн.) судового збору та 4500 грн. за наданні послуги правової допомоги.

На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 76-78, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» - заборгованість за договором №77526758 від 07.09.2021 року у розмірі 6210 (шість тисяч двісті десять) гривень, 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» - 1023 (одна тисяча двадцять три) гривні, 16 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» - 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень, 00 копійок понесених витрат на правову допомогу.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп», місце знаходження: місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33, офіс 40/3, ЄДРПОУ 44280974;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення суду складено 09 червня 2026 року.

Суддя: /підпис/ І.С. Мруць