Рішення № 13724129, 25.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/20825.01.11 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіпан"

до                    Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю

про                    стягнення 35 885,28 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:                    Хаврошин М.С. (Дов.)

Від відповідача:          Саєнко Ю.М. (Дов.)

У судовому засіданні 25.01.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіпан" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю 35885,28 грн. (30631,06 грн. основного боргу, 3934,99 грн. збитків від інфляції, 1319,23 грн. 3% річних) заборгованості за поставлений товар, 358,85 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобов’язань щодо оплати поставленого Позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2010р. порушено провадження у справі № 57/213 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.12.2010р.

21.12.2010р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 18.01.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2010р. розгляд справи № 57/208 призначено на 25.01.2011р.

25.01.2011р. у судовому засіданні представник Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіпан" підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача - Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю у судовому засіданні подав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2009 року Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіпан" передав, а Відповідач - Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю отримав щебінь гранітний (далі - товар) на загальну суму 30631,06 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи:

- видаткова накладна № SI/CK-01841 від 27.04.2009р. на суму 10336,50 грн.;

- видаткова накладна № SI/CK-01869 від 28.04.2009р. на суму 11271,16 грн.;

- видаткова накладна № SI/CK-01920 від 29.04.2009р. на суму 4560,30 грн.;

- видаткова накладна № SI/CK-01951 від 30.04.2009р. на суму 4463,10 грн.

30 квітня 2010 року Позивач виставив Відповідачу рахунок-фактуру № SI/-00192 від 30.04.2009р. на суму 30631,06 грн.

В зв’язку з тим, що Відповідач - Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю не оплатив вартість отриманого товару, 11 серпня 2010 року Позивач надіслав Відповідачу претензію вих. № 221, в якій просив оплатити заборгованість за поставлений товар.

Вищевказану претензію Відповідач отримав 13.08.2010р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, залишив її без відповіді та задоволення.

В зв’язку з наведеним Позивач просить суд стягнути з Відповідача 30631,06 грн. основного боргу, 3934,99 грн. збитків від інфляції за весь час прострочення та 1319,23 грн. три проценти річних від простроченої суми.

У Відзиві на позовну заяву Відповідач - Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що Позивачем неправомірно нараховані інфляційні витрати та 3% річних починаючи з 08 травня 2009 року, оскільки претензію з копією рахунку-фактури Відповідач отримав лише 13 серпня 2010 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд дійшов до наступних висновків:

Враховуючи те, що між сторонами не укладалось письмового правочину та не було встановлено строк оплати товару, в даних правовідносинах необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що 30 квітня 2010 року ним була пред’явлена вимога у вигляді рахунку-фактури № SI/-00192 від 30.04.2009р. на суму 30631,06 грн., яку Відповідач зобов’язаний був задовольнити в строк до 08.05.2010р. Проте, суд не погоджується із зазначеним твердженням Позивача, оскільки останнім не надано жодного доказу отримання Відповідачем вказаного рахунку. Крім того, у зазначеному рахунку не вказано строків оплати товару.

В зв’язку з тим, що Відповідач - Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю не оплатив вартість отриманого товару, 11 серпня 2010 року Позивач надіслав Відповідачу претензію вих. № 221, в якій просив оплатити заборгованість за поставлений товар.

З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що Відповідач отримав вищевказану претензію 13.08.2010р., а тому згідно норм ст. 530 ЦК останній повинен був оплатити борг в розмірі 30631,06 грн. у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, тобто до 20.08.2010р.

Проте, Відповідач - Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю, в порушення вимог чинного законодавства, вищевказану претензію залишив без відповіді та задоволення, за поставлений товар не розрахувався.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.

Таким чином, вимога про стягнення з Відповідача 30631,06 грн. основного боргу визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача інфляційних втрат за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, вони підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До позовної заяви Позивачем доданий розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 08.05.2009р. по 14.10.2010р.

Проте, судом було встановлено, що Відповідач отримав вимогу Позивача про сплату боргу лише 13.08.2010р., а тому згідно норм ст. 530 ЦК Відповідач повинен був оплатити борг в розмірі 30631,06 грн. у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, тобто до 20.08.2010р.

Отже, за порушення грошового зобов’язання стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають збитки від інфляції та 3% річних за період з 20.08.2010р. по 14.10.2010р. За розрахунком суду розмір збитків від інфляції становить - 888,30 грн., 3% річних - 140,99 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, буд. 2-Б; поштова адреса: 03055, м. Київ, вул. Г.Тимофієвої, буд. 3; ідентифікаційний код 14073675; з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіпан" (юридична адреса: 08512, Київська обл., Фастівський район, с. Дорогинка, вул. Кірова, буд. 6; поштова адреса: 02140, м. Київ, вул. Гришка, буд. 9; ідентифікаційний код 32981239; р/р 26007200352009 в АКБ "Сітібанк", МФО 300584) 30631 (тридцять тисяч шістсот тридцять одна) грн. 06 коп. основного боргу, 888 (вісімсот вісімдесят вісім) грн. 30 коп. збитків від інфляції, 140 (сто сорок) грн. 99 коп. 3% річних, 316 (триста шістнадцять) грн. 60 коп. державного мита та 208 (двісті вісім) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя                               О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 31.01.2011р.